«Загальна психологія» (1 курс)

Практичне заняття № 3

Психологічний зміст понять «мова» і «мовлення» План

1. Поняття мови. Теорії походження мови. Природа мови.

2. Фізіологічні механізми мовної діяльності.

3. Функції мови.

4. Поняття мовлення. Функції мовлення. Відмінність між мовою і мовленням.

5. Види мовлення, їх характеристика.

6. Мова і мислення. Взаємозв’язок мови, свідомості та мислення.

7. Механізми мовлення.

Питання для дискусії:

1. Чи можна стверджувати, що виникнення мови – це закономiрний продукт суспiльного буття людей та їхньої дiяльностi?

2. Чи можна погодитися з думкою, що розвиток мови – це процес, який не зупиниться, доки iснуватиме людство?

3. З. Чи iснує принципова рiзниця мiж мовою i мовленням?

4. Чи згоднi ви з думкою, що голосовий апарат мовлення складається з трьох головних частин?

5. Чи погодитеся ви з твердженням, що сенсорна афазiя – це порушення здатностi людини розумiти мовлення iнших?

6. Чи правильною с думка, що внутрiшнє мовлення – це особливий рiзновид мовлення, розвиток якого нiяк не пов’язаний з iншими його рiзновидами?

7. Чи правильним с твердження, що без мови не може бути власне людського поняттєвого мислення?

8. Чи можна стверджувати, що мова i мовлення – тотожнi понятгя?

Проблемнi ситуацiї

1. У визначеннi мовлення завжди зазначають його функцiю спiлкування. А як це узгоджується з тим, що мовлення може бути i внутрiшнiм, “подумки”?

2. Що являє собою мова як суспiльно-iсторичне явище? Якi науки, крiм психологiї, дослiджують проблеми мови i як вони спiввiдносяться з психологiчними дослiдженнями? У чому полягає особливiсть гносеологiчного, семантичного, лiнгвiстичного та психологiчного аспектiв цiєї проблеми?

Психологічні задачі

Задача 1. Нижче наводять специфічні особливості мови і мовлення. Необхідно визначити, які особливості більшою мірою характеризують мову, а які мовлення.

А. Найдосконаліша, притаманна людині діяльність спілкування для передавання думок, вираження волі, почуттів.

Б. Історично складені норми засобів спілкування.

В. Засоби засвоєння, збереження і передавання культурного досвіду людства.

Г. Індивідуальні особливості вимови, стилю, словника.

Д. Використання звуків, букв, морфем, слів, речень для задоволення потреб спілкування.

Задача 2. У чому полягає недолік словесних впливів в описаних ситуаціях?

А. У дворі з групою дітей грав у м’яч хлопчик років шести. Раптом одне вікно відчинилося, і в ньому з’явилася жіноча голова, очевидно, матері хлопчика. Мати хвилину дивилася на свого сина і, зустрівшись з ним поглядом, сказала явно байдужим тоном: «Сеню, досить м’яч ганяти, і додому піти не гріх», – і тут же зачинила вікно… А він і далі бігав по двору. Минуло ще з годину-півтори. Знову відчинилося вікно, знову з нього висунулась голова матері, але на цей раз вона почала кричати: «Сенько, чорт паршивий, якщо зараз же додому не підеш, усю шкуру спущу». Хлопчик спокійно віддав м’яч і пішов у під’їзд.

Б. – Аллочко, мий руки і сідай обідати, – каже батько, звертаючись до дочки. Та сидить за комп’ютером і грає у гру.

Дочка не відповідає. Через хвилину батько повторює:

• Аллочко, чуєш? Обідати пора.

• Га? Що? – мовби прокинувшись, запитує дочка.

• Обідати пора, – терпляче повторює батько.

• Добре, зараз, – не відриваючись від комп’ютера, кидає дочка.

• Алло, я кому сказав? – знову нагадує батько.

• Ну, що ти хочеш від мене? Ну, зараз, я ж сказала, – дражливо відповідає дочка.

• Адже суп охолоне… Сідай.

Мовчанка. Дочка знову заглибилася у комп’ютерну гру.

• Алло, скільки разів я повторюватиму тобі?

Ще після кількох нагадувань Алла нарешті сідає за стіл.

Задача 3. Нижче наводить перелік характерних особливостей видів мови. Необхідно вибрати особливості кожного виду мови (діалогічної, монологічної, писемної, внутрішньої):

1. мова, в якій немає немовних комунікативних засобів – жестів, міміки, зображення;

2. мова, зміст якої зрозумілий завдяки конкретній обстановці спілкування;

3. граматичні зв’язки виражені найповніше;

4. значною мірою мимовільна мова;

5. мова, що найдужче піддається вольовому контролю;

6. заздалегідь планована і програмована мова;

7. мова, що не має граматичних форм зв’язку;

8. мова, в якій широко використовують немовні комунікативні засоби – жести, міміку;

9. мова, в якій подальші висловлювання більшою мірою зумовлені попередніми висловлюваннями співбесідників;

10. фрагментарна, уривчаста, без граматичних зв’язків мова;

11. мова, в якій випадають чи послаблюються окремі рухи вимовляння.