29.Типи ділових культур за р. Льюісом: критерій виділення, характерні особливості, напрями врахування в міжнародній маркетинговій діяльності.

У 1996 р. англ. дослідник Річард Льюіс ввів новий критерій: організація часу. Згідно з ним культури поділяються на три типи: моноактивні, поліактивні, реактивні. Моноактивні — культури, в яких заведено планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність у певній послідовності, займатися лише однією справою в даний момент (американ­ці, англійці, німці, швейцарці, північні європейці). Поліактивні — динамічні, легкі у спілкуванні народи, які звикли робити багато справ одразу, планувати їх черговість не за розкладом, а за ступенем відносної привабливості, значення того чи того заходу в даний момент (латиноамериканці, араби, південноєвропейці). Реактивні — культури, що надають пріоритетного значення ввічливості та повазі, віддають перевагу мовчазному та спокійному вислуховуванню співбесідника. Обережно реагує на пропозиції іншої сторони; діяльність організовується не за суворим і незмінним планом, а залежно від змін контексту як реакція на ці зміни (азійські країни, Китай, Японія, Фінляндія).

30.Логіка дослідження політико-правового середовища цільової зарубіжної країни.

Міжн політ-правове серед — сукупність чинни­ків політ. та правового характеру, які позитивно чи негативно впливають на ММД фірми. Вивчення чинників політико-правового середовища цільових країн необхідне для прийняття маркетингових рішень щодо: до­цільності виходу на іноземний ринок; моделей присутності фірми на іноземному ринку (експортування, спільне підприємництво, інвестування); маркетингової стратегії проникнення на ринок або розширення присутності на ньому; розробки окремих елементів маркетингового комплексу; стратегії та тактики ведення комер­ційних переговорів. Метою дослідження політико-правового середовища є визна­чення рівня політичного ризику та розробка стратегій його змен­шення. Для цього насамперед аналізуються політичне середови­ще та можливі дії країни, яка досліджується, а також власної. Політичні фактори досліджуваної країни: —політичний клімат,—уряд,—національний суверенітет,—національна безпека,—національний добробут,—національний престиж, —групи тиску, —рівень корупції. ↓ Дії уряду досліджуваної країни: — неформальне втручання у бізнес,—обмеження типу «купуй у своїх»,—нетарифні бар'єри,—субсидії,—умови діяльності, —умови власності,—бойкоти,—конфіскації. ↓ Міжнар правові та політичні фактори→Визначення політ ризику←Політ та правові умови власної країни. ↓ Стратегії зменшення політичного ризику.

9