8.Вплив глобалізації на країни – лідери світової економіки.

Країни-лідери: США, Канада, Німеччина, Японія, Франція, Великобританія, Італія (+Китай). Глоб. на країни-лідери св.. ек-ки вплинула таким чином: 1).розв. МПП призвів до поступового домін. внутрігалуз. поділу, 2).високий р-нь доходів у високо розв. кр. стим. іннов.д-ть, яка спрям. на ств.нової прод., з одного боку, а з іншого, спрямована на зрост. сук. попиту в цих країнах, 3).стр-ра попиту в країнах з майже однак. рівнем розв. однорідна, 4).зрост. в стр-рі св. торг. долі гот. прод., основним постач. якої є розв. кр, 5).для країн-лідерів притаманна однор. пол.-прав. система, що знах.своє втіл.у відпов. ЗЕ пол. цих країн.; 6).ці кр.виступають осн. ех та ім.-рами капіталу у світ. госп-ві, завдяки акт. д-сті ТНК; 7).вони виступають як осн. ім-р труд.міграц. 8).вони визначають іннов. розв. людства 9).зберіг. за собою моноп. на нові знання та техн. при одночас. відкритому доступі до прир. рес. усіх країн світу, отже їх позиції посиляться ще.

9.Вплив глобалізації на країни, що розвиваються.

Найважливіша риса сучасної глобалізації – посилення ролі країн, що розвиваються („виникаючих ринків”, „виникаючих економік”), які виступають потужними гравцями на глобальному конкурентному ринку.

Компанії з країн, що розвиваються, мають конкурентні переваги і на ринках розвинутих країн, і на власних ринках. Вони краще вміють пристосувати свою продукцію до потреб небагатих ринків.

Через те поле найбільших конкурентних баталій у глобальному бізнесі – нові споживачі, серед яких зростає число платоспроможних і дуже багатих покупців.

Компанії з країн, що розвиваються, виступають не тільки реципієнтами капіталів із розвинутих країн. Навпаки, вони все частіше поглинають відомі компанії, тобто глобалізація набираєдвостороннього руху: і від розвинутих країн до тих, що розвиваються, і у зворотному напрямі, а також між самими країнами, що розвиваються.

Дисгармонія розвитку, в свою чергу, породжує нові виклики та загрози світу: 1).відбувається масова міграція населення до більш стабільних і сприятливих в економічному плані регіонів. 2).Фінансові потоки, що надходять до відсталих регіонів світу мають стимулювати наукове, технологічне і культурне зростання країн, що розвиваються.

Наслідки: збільшення розриву в рівнях ек та соц розвитку між бідними і багатими кр; поглиблення соц розколу і несправедливості в бідних кр (ріст безробіття, бідність працюючих мас, безпритульність дітей, поширення злочинності); техногенне перенавантаження і деградація навколишнього середовища; економічне послаблення нац держ, зниження ефективності й к-сті нац держав через зростання їх необґрунтованої відкритості, фін залежності; пригнічення вн ринків і падіння попиту на продукцію нац виробників; зростання ступеня ек ризику; посилення негативного впливу глоб. к-ї; зростання протиріч і конфлікту інтересів "старої" і «НЕ» в кр, що глоб-ся.

10.Вплив сучасної світової фінансової кризи на економіку України.

Дослідження фінансової кризи є актуальним в 2011р через те, що світова фінансова криза продовжує наступати, саме через це продовжують підніматися ціни, зменшуються кількість робочих місць і т.д.

По-перше, українські банки зіштовхнулися із кризою ліквідності через обмеження доступу до закордонних кредитів, які кілька останніх років були основним джерелом збільшення обсягів кредитування. По-друге, криза в житловому будівництві, викликана значним скороченням іпотечного кредитування банками та побоюванням щодо повторення американської іпотечної кризи в Україні. По-третє, ріст цін на енергоносії надзвичайно серйозно впливає на всю економіку України, оскільки автоматично призводить до зростання цін на більшість товарів та послуг, вироблених в Україні. І по-четверте, через досить значний рівень інтегрованості економіки України в загальносвітову економіку, зростання рівня світової інфляції суттєво вплинули на ріст інфляції в Україні.

Аналіз динаміки соціально-економічної ситуації в країні дозволив охарактеризувати наслідки глобальної фінансової кризи для економіки України наступними аспектами:

- погіршення макроекономічних показників;

- зниження темпів зростання ВВП;

- дефіцитний платіжний баланс, велика залежність від імпорту капіталу, високих технологій, нафти і газу;

- великий розмір зовнішнього боргу країни, що веде його до ризику невиплати;

- скорочення депозитної маси;

- зниження ліквідності, погіршення портфеля й активів банківської системи;

- зниження обсягів кредитування економіки;

- девальвація гривні;

- скорочення надходжень і видатків бюджету;

- ослаблення довіри до фінансових установ;

- серйозні труднощі українських банків пов’язані з поверненням зовнішніх запозичень, залучення нових інвестицій;

- нестабільність на валютному ринку його спекулятивний характер;

- зменшення резервів НБУ, який змушений продавати валюту для задоволення ажіотажного попиту;

- погіршення добробуту домашніх господарств, скорочення реальних доходів, затримка виплати заробітної плати, особливо у промислових регіонах;

- зниження загального рівня життя населення, погіршення забезпеченості громадян товарами першої необхідності (продукти харчування, одяг) та послугами соціально-побутової сфери (транспорт, медицина, освіта, культура).

   Фахівці очікують, що у 2011-2012 році світову економіку може накрити "друга хвиля" кризи.   У підсумку в другій половині 2011-2012 року очікується один з трьох сценаріїв: слабкий підйом, повернення до рецесії і несподіване зростання.