88.Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.

Термін «глобалізація» став помітним в науковій і політичній мові на рубежі 70—80-х р. XX ст. Вважається, що першим його використав у 1981 р. американський соціолог Дж. Маклін, закликав­ши «порушити питання щодо історичного процесу посилення глобалізації соціальних відносин і дати йому тлумачення».

Риси глоб.етапу розв.ек.сист.світу:

1).перманентна кризовість (до цього кризи були прогнозованими, підпадали під Кондратьєвські цикли, зараз-нет)

*системність (в усіх сферах)

*криза перевир-ва (світ.ек-ка сьогодні-планово-збиткова, в банків не вистачало ліквідності, вони брали позики на позики, потім-втручання держав=>гірша криза, т.к.подовжується життя нежиттєзд.комп., банків=>держ.зменшує спроможність підтримувати, гіршає її власне ек.становище)

*фін.складова (проблема з ліквідністю, іпотечна криза, вал., пробл.з $ зараз,а в перспективі проблеми з Аu, бо ціна роздута. Частка $ в міжн.розрах-х-80%, а загалом-200%.Інші вал.набирають обертів: юань, вон, зол.динар)

2).деглоб-я (вокаліз-я, замкнутість на власних кордонах)

*протекціонізм (знаходить відображення в створ.держ.фондів, програм субсидиюв-я, сист.держ.закупівель-ключ.тенденція)

*ускладнення збуту прод.інш.кр.на власних р-х шляхом додавання вимог якості, техн.стандартів,необх-ті надання техн..обсл.

*відмова від концепції вільного руху кап-лу на світ.фін.р-х

3).переорієнтація інв-х і тов..потоків з класичн.:Захід-Схід, розв.країни-ті,що розв. на Південь-Південь (т.к.ключ.учасниками глоб.сист.стають КНР, Індія-на них-24% торг.тов. у 2009р.)

4).цінова динаміка на сировинні тов.(раніше: 75%-готові тов., 25%-сир., зараз: 46%-сировинні+напівфабр.; БРІК, Афр.-становище покращено за рах.сприятл.цінової кон’юнктури)

5).демограф.криза (пробл.писемності, народжув.,зайнятості)

6).політ.криза (недієвість суч.пол.інститутів, питання невизнаних держав, зникнення Європ.парламентаризму, сепарація, автономізація, застарілі принципи міжн.права)

7).кул.криза (відсутність інституту громадян, нівелювання особистості, зниження держ.цілісності, гл-на стандартиз-я=>зменш.нац.особл., нівелюв.морально-етичних норм)

8).Інформ.криза (всупереч гл.тенденціям-інфо-закрита).

Як висновок, глобалізація є об’єктивним історично детермінованим процесом, який певною мірою віддзеркалює пріоритети атлантистської версії глобалізму і який пов’язаний зі становленням цілісної світової економічної системи.

75.Субрегіональний вектор інтеграційної політики україни в глобальних умовах.

Прискорення міжнародної економічної інтеграції, перш за все європейської, стає важливою складовою глобалізації та призводить до формування суспільств якісно вищого рівня щодо традиційних національних держав.

Субрегіон з ек точки зору визначається як група суміжних країн (у межах одного регіону), для яких характерні однакові чи сумірні рівні ек розвитку, схожі ек структури, суспільно-політ устрій та склад населення, однак, ек вплив яких поширюється винятково в регіональному контексті;субрегіональна інтеграція визначається як форма співпраці (кооперації) суміжних країн з метою запобігання конкурентному тиску в межах певного ек регіону.

1)Інтереси України як морської держави вимагають надання пріоритетного значення активізації її участі у Чорноморському ек співробітництві та Дунайській комісії, поступового налагодження широких контактів на Середземномор напрямі. Гол. мета існування ОЧЕС, з погляду Укр., полягає у сприянні зміцненню миру, стабільності та довіри у регіоні, забезпеченні добробуту та процвітання народів країн Причорномор’я на шляху до нової європ. спільноти.

2)Укр дотримуватиметься курсу на включення в співробітництво в рамках Центральноєвропейської ініціативи, прагнутиме до підтримання контактів з Вишеградською групою, Пн Радою та Радою держав Балтійського моря, розвиватиме співробітництво у межах Карпатського євро регіону

3) Укр як повноцінний і вел геоек суб’єкт євразійського простору має необхідні й достатні підстави для здійснення зворотного впливу на процеси трансформації і формування нових векторів впливу та інтеграції у цьому мегарегіоні.

Ключове геоек положення нашої країни на Євраз. континенті обумовлено рядом факторів:

1) територія Укр є місцем перетину євразійської геоекономічної системи координат Північ – Південь (меридіан) і Захід – Схід (паралель).

2) Україна володіє 1 із найпотужніших транзитних потенціалів.

3) Україна є потужною транскордонною державою.

4) Чорне море є євразійською брамою до Середземномор’я, відповідно до країн Пн Африки і далі вглиб цього неймовірно багатого континенту. Окрім того, Чорне море через Грузію виводить нас до країн Пд Азії (Індія, Бангладеш, Пакистан), які володіють величезними прир ресурсами і місткими внутр ринками з необмеженим потенційним попитом.

Для того, щоб Укр змогла найповніше реалізувати свій геоек потенціал у євразійському просторі й набути статус держави – субрегіонального лідера, необхідно підвищити ефективність усіх перелічених вище факторів + забезпечити їх комплексний розвиток, що дасть змогу досягти позитивного інтегрального результату та синергетичного ефекту.

4) Спільні економічні інтереси держав ГУУАМ найбільше сконцентровані навколо 2 питань – транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Відкриття, розробка та прокладання транспортних комунікацій з нафтогазових родовищ в Азербайджані, Туркменистані, Казахстані перетворюють закавказький причорноморський регіон у надзвичайно привабливий. Водночас регіон Причорномор’я, у тому числі й Закавказзя, має неабияке значення як ринок збуту української продукції. Україна має значення стратегічного транзитного маршруту енергоносіїв для європейських країн і з огляду на її переробні потужності має шанс стати суттєво важливою ланкою ек. безпеки Європи. Проте, сьогодні з відкриттям нового трубопроводу в обхід України, роль дещо зменшується, проте експерти прогнозують зменшення транзиту лише в межах 7-10%.

Перспективним напрямком ек. співробітництва є також розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення СП по переробці с/г продукції, в галузі машинобудування, енергетики і транспорту. В перспективі в межах ГУАМ може утворитися самодостатня в багатьох аспектах регіональна зона ек. співробітництва. Другий напрямок співпраці в межах ГУУАМ – це проблеми безпеки і стабільності в регіоні.