- •1.Альтерглобальні сценарії світового розвитку.
- •2. Антиглобалістські рухи. Ідеологія і програми.
- •3. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.
- •4. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
- •5. Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
- •6.Варіанти позиціонування україни на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах.
- •7.Взаємодія країн «Центру» та країн «Периферії» в умовах глобалізації.
- •8.Вплив глобалізації на країни – лідери світової економіки.
- •9.Вплив глобалізації на країни, що розвиваються.
- •11. Геоекономічні реалії і інтеграційні стратегії України.
- •12.Геополітичний формат глобальної конкуренції.
- •13.Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасній в економічній системі.
- •15.Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.
- •16.Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення.
- •17.Глобальні виміри демографічної проблеми.
- •18.Глобальні виміри екологічної проблеми.
- •19. Глобальні виміри продовольчої проблеми.
- •20. Глобальні війни. Типізація і сучасний інструментарій.
- •21. Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
- •22. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці.
- •23. Державний суверенітет і проблема відкритості економіки.
- •24. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
- •25. Динамізм, напрямки і результати взаємодії «Україна-сша» в умовах глобальних економічних трансформаціях.
- •38.Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.
- •26. Динамізм, напрямки і результати взаємодії «Україна-єс» в умовах глобальних економічних трансформаціях.
- •36.Ключові чинники глобальних трансформацій.
- •27. Динамізм, напрямки і результати взаємодії «Україна-Російська Федерація» в умовах глобальних економічних трансформаціях.
- •28. Економічні кризи в умовах глобалізації.
- •29. Євразійський інтеграційний вектор України, характеристика і сценарії розвитку.
- •31.Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.
- •34.Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
- •35.Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку
- •37.Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.
- •49.Основні суперечності глобальних трансформацій.
- •39. Масштаби і динамізм розвитку процесів торгівельної глобалізації.
- •40.Міжнародні організації та їх роль в становленні глобального світового порядку.
- •41.Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності.
- •42.Наслідки розширення єс і проблеми геоекономічного статусу України.
- •45.Нерівномірність еко та соц розвитку країн в умовах глобалізації.
- •43.Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах гобалізації.
- •46.Нова економіка» як форма реалізації нац конкур переваг.
- •47.Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання.
- •48.Оон і нові пріоритети світового розвитку. Проблема трансформації і механізму функціонування.
- •50.Основні школи сучасної глобалістики.
- •51.Парадокси фінансової глобалізації.
- •52.Перспективи фінансової діяльності тнк у контексті сучасних тенденцій глобалізації.
- •55.Потенціал формування транснаціонального характеру економіки України.
- •53.Перспективні сценарії глобального розвитку.
- •54.Політико – правовий вимір глобалізації.
- •56.Принципові підходи до визначення глобалізації.
- •57.Природа і типізація глобальних економічних парадоксів.
- •59.Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації.
- •58.Проблема визначення часових меж глобалізації.
- •60.Проблема ефективності регіональних економічних блоків.
- •61.Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці.
- •62.Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації.
- •63.Проблема прогнозування і управління глобальними кризами на міждержавному рівні.
- •64.Проблема формування глобального інформаційного суспільства.
- •65.Проблеми і перспективи співробітництва з сот в контексті забезпечення глобальної конкурентоспроможності України.
- •66.Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій.
- •82. Трансформація функцій держави в умовах глобалізації
- •67.Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій.
- •1)Г специфічно інтегрує світ- відбув стратифікація світ спільноти
- •69.Соціо – культурний вимір глобалізації.
- •70.Соціокультурні і політичні аспекти глобалізації.
- •71.Становлення глобальних регуляторних інститутів. Майбутнє міжурядових організацій.
- •72.Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
- •73.Створення українських фінансово – промислових груп та конгломератів як альтернатива експансії тнк.
- •81.Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки.
- •74.Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
- •88.Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.
- •75.Субрегіональний вектор інтеграційної політики україни в глобальних умовах.
- •76.Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви.
- •77.Сучасна система регулювання глобальних процесів та об’єктивна необхідність її вдосконалення.
- •78. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України.
- •79.Тенденції постіндустріалізму і новітня поляризація світу.
- •80.Тнк як рушійні сили глобальних економічних трансформацій.
- •83. Україна на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статусу в умовах глобалізації
- •84.Фактори економічного розвитку країн – лідерів світового господарства в глобальних умовах.
- •85.Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються, в умовах глобалізації.
- •86.Феномен “країни-системи” в глобальній економіці.
- •89. Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку
- •90. Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку
- •91. Цивілізаційні виміри стратегій глобалізму.
5. Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
Якщо говорити про біполярний сценарій розвитку світу – то таким можна вважати виникнення біполярної системи Схід-Захід наприкінці 40-х років, що супроводжувалося подвійною революцією у військовій сфері. У результаті цього просторові характеристики втрачали значення, перетворюючи Землю в єдине поле бою.
Більшість політиків та економістів все ж визнає ґлобалізацію реальним процесом, який швидко розвивається у всіх галузях суспільного життя, хоча зараз це поняття не таке, яким було 30—40 років тому. Насамперед це пов’язано з розпадом біполярної системи. Внаслідок розпаду СССР послабилася закритість колишніх соціалістичних країн, що дало можливість ширше розвинутися ґлобалізаційним процесам. Зараз переважає американоцентричність ґлобальних процесів.
На сьогодні кумулятивно виділяють два потенційні варіанти удосконалення інституційної архітектури світу. У першому випадку ініціативу перехоплює один з учасників системи. У другому— створюються новий наднаціональний інститут глобального регулювання — певний світовий центр з прийняття стратегічних рішень.
Взявши за ознаку класифікації кількість полюсів влади, що координують світогосподарські процеси, інституційний устрій може набути наступного вигляду:
— уніполярна система;
— бі- чи триполярна система;
— поліполярна система.
Біполярна система передбачає наявність двох управлінських полюсів, що в результаті консенсусу приймають узгоджені рішення, виконання яких є обов’язковим для решти учасників міжнародних відносин. Ця система передбачає, з одного боку, активізацію міжнародного співробітництва найбільш розвинутих країн світу, які готові йти на компроміси заради досягнення спільних інтересів. З другого боку, передбачає пріоритетність рішень, що приймаються правлячою верхівкою для інших учасників міжнародних відносин. Теорія біполярного світу включає до такі основні напрями інституційного забезпечення глобальних трансформацій:
- коаліції держав;
- коаліції регіональних інтеграційних утворень.
На сьогодні відсутнє чітке ядро, навколо якого міг би розпочатися процес консолідації. Найбільш вірогідними варіантами вважаються:
— «п’ятірка» постійних членів Ради Безпеки ООН (можливим є розширення складу);
— «велика вісімка» (можливим є розширення складу);
— компромісний варіант: «центр» скоріше за все складуть США, ЄС, Японія, Російська Федерація, Китай, Індія.
Головним інструментом тиску на «периферію» можуть стати умови економічного, технологічного і інформаційного партнерства з «центром», які можуть бути більш чи менш сприятливими. Основним завданням союзу є не підкорення, а цивілізація «периферійних» територій.
Коаліція регіональних інтеграційних об’єднань (РІО) закладає підґрунтя майбутнього світоустрою, що полягає у наступному:
— формування угруповань на основі економічних факторів( реакцією на глоб.трансф-ції);
— домінування економічних факторів знижує вірогідність виникнення ієрархічних інституційних структур, рішення яких є обов’язковими для країн-членів;
— спрямованість у першу чергу на створення своєрідних «островів більш ліберального економічного режиму», а не на побудову регіональних протекціоністських анклавів;
— поглиблення рівня регіональної координації економічної політики.
Таким чином, можна зробити висновок про те, що, попри відсутність єдиного центру прийняття глобальних рішень, існує небезпека того, що майбутній політичний режим управління може стати скоріше авторитарним, аніж демократичним. Це може бути викликане тим, що рішення з глобальних проблем будуть прийматися обмеженим колом суб’єктів міжнародних відносин, а також тому, що внутрішня структура багатьох з них ґрунтується не на демократичних принципах, а на жорсткій дисципліні.