- •1.Альтерглобальні сценарії світового розвитку.
- •2. Антиглобалістські рухи. Ідеологія і програми.
- •3. Антиглобалістські рухи. Мотивація і результати.
- •4. Бідність і поляризація в глобальних умовах розвитку.
- •5. Біполярний сценарій глобального розвитку і основні напрями його реалізації.
- •6.Варіанти позиціонування україни на пострадянському просторі і проблеми реінтеграції в глобальних умовах.
- •7.Взаємодія країн «Центру» та країн «Периферії» в умовах глобалізації.
- •8.Вплив глобалізації на країни – лідери світової економіки.
- •9.Вплив глобалізації на країни, що розвиваються.
- •11. Геоекономічні реалії і інтеграційні стратегії України.
- •12.Геополітичний формат глобальної конкуренції.
- •13.Глобалізаційні та інтеграційні процеси в сучасній в економічній системі.
- •15.Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.
- •16.Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення.
- •17.Глобальні виміри демографічної проблеми.
- •18.Глобальні виміри екологічної проблеми.
- •19. Глобальні виміри продовольчої проблеми.
- •20. Глобальні війни. Типізація і сучасний інструментарій.
- •21. Глобальні кризи. Передумови виникнення і характер протікання.
- •22. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці.
- •23. Державний суверенітет і проблема відкритості економіки.
- •24. Державно-корпоративний глобалізм і проблема силової глобалізації.
- •25. Динамізм, напрямки і результати взаємодії «Україна-сша» в умовах глобальних економічних трансформаціях.
- •38.Країни, що розвиваються в умовах глобалізації. Потенціал і характер формування конкурентних переваг.
- •26. Динамізм, напрямки і результати взаємодії «Україна-єс» в умовах глобальних економічних трансформаціях.
- •36.Ключові чинники глобальних трансформацій.
- •27. Динамізм, напрямки і результати взаємодії «Україна-Російська Федерація» в умовах глобальних економічних трансформаціях.
- •28. Економічні кризи в умовах глобалізації.
- •29. Євразійський інтеграційний вектор України, характеристика і сценарії розвитку.
- •31.Загальні підходи до виокремлення стадій глобального розвитку.
- •34.Інноваційно-інтелектуальна стратегія розвитку України в умовах глобалізації
- •35.Інституційне оформлення унітарного сценарію глобального розвитку
- •37.Консолідаційні корпоративні стратегії в глобальних економічних умовах.
- •49.Основні суперечності глобальних трансформацій.
- •39. Масштаби і динамізм розвитку процесів торгівельної глобалізації.
- •40.Міжнародні організації та їх роль в становленні глобального світового порядку.
- •41.Наслідки і результати співробітництва України з організаціями глобального профілю діяльності.
- •42.Наслідки розширення єс і проблеми геоекономічного статусу України.
- •45.Нерівномірність еко та соц розвитку країн в умовах глобалізації.
- •43.Національні фірми в транснаціональних корпоративних системах в умовах гобалізації.
- •46.Нова економіка» як форма реалізації нац конкур переваг.
- •47.Об’єкти і суб’єкти глобальної системи економічного регулювання.
- •48.Оон і нові пріоритети світового розвитку. Проблема трансформації і механізму функціонування.
- •50.Основні школи сучасної глобалістики.
- •51.Парадокси фінансової глобалізації.
- •52.Перспективи фінансової діяльності тнк у контексті сучасних тенденцій глобалізації.
- •55.Потенціал формування транснаціонального характеру економіки України.
- •53.Перспективні сценарії глобального розвитку.
- •54.Політико – правовий вимір глобалізації.
- •56.Принципові підходи до визначення глобалізації.
- •57.Природа і типізація глобальних економічних парадоксів.
- •59.Проблема державної економічної і політичної безпеки в умовах глобалізації.
- •58.Проблема визначення часових меж глобалізації.
- •60.Проблема ефективності регіональних економічних блоків.
- •61.Проблема конкурентоспроможності України в глобальній економіці.
- •62.Проблема національної конкурентоспроможності в умовах глобалізації.
- •63.Проблема прогнозування і управління глобальними кризами на міждержавному рівні.
- •64.Проблема формування глобального інформаційного суспільства.
- •65.Проблеми і перспективи співробітництва з сот в контексті забезпечення глобальної конкурентоспроможності України.
- •66.Регіоналізація як сценарій глобальних трансформацій.
- •82. Трансформація функцій держави в умовах глобалізації
- •67.Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій.
- •1)Г специфічно інтегрує світ- відбув стратифікація світ спільноти
- •69.Соціо – культурний вимір глобалізації.
- •70.Соціокультурні і політичні аспекти глобалізації.
- •71.Становлення глобальних регуляторних інститутів. Майбутнє міжурядових організацій.
- •72.Статус і характер діяльності неурядових організацій в глобальних умовах.
- •73.Створення українських фінансово – промислових груп та конгломератів як альтернатива експансії тнк.
- •81.Транснаціоналізація як основний фактор формування глобальної економіки.
- •74.Стратегії та перспективи консолідації корпоративних структур.
- •88.Характеристика глобального етапу розвитку економічної системи світу.
- •75.Субрегіональний вектор інтеграційної політики україни в глобальних умовах.
- •76.Сучасна глобальна фінансова криза: причини та прояви.
- •77.Сучасна система регулювання глобальних процесів та об’єктивна необхідність її вдосконалення.
- •78. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України.
- •79.Тенденції постіндустріалізму і новітня поляризація світу.
- •80.Тнк як рушійні сили глобальних економічних трансформацій.
- •83. Україна на геополітичній карті світу. Проблема збереження суверенного статусу в умовах глобалізації
- •84.Фактори економічного розвитку країн – лідерів світового господарства в глобальних умовах.
- •85.Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються, в умовах глобалізації.
- •86.Феномен “країни-системи” в глобальній економіці.
- •89. Характеристика ключових глобальних проблем економічного розвитку
- •90. Цивілізаційні виміри глобального економічного розвитку
- •91. Цивілізаційні виміри стратегій глобалізму.
78. Сучасні міжнародні інтеграційні пріоритети для України.
Довгий час Україна була і залишається ареною протистояння зах та сх інтеграційних векторів. З 2005 року – очевидне домінування тенденції до усталення орієнтації на зах інтеграц напрям. Така “вестернізація” України в умовах подальших геополіт зрушень і розвитку трансформац процесів на пострад і європей просторах може перетворити її в арену гострого зіткнення інтересів основних сучасних центрів сили – Росії, США та ЄС. Тому Україні доцільно й надалі підтримувати багатовекторний напрям інтеграції.
Ще у 2003 році Україна підтримала реалізацію проекту ЄЕП на Сході спільно з Росією, Білоруссю і Казахстаном та підписала відпов договір про його створення.
У жовтні 2011 Україною було здійснено ще один важливий крок на шляху до східн. вектору інтеграції – прем’єр міністр України підписав Договір про створення ЗВТ у межах СНД. Більшість експертів оцінило цей крок як перший на шляху до вступу України до Митного Союзу. Проте прем’єр-міністр України запевняє, що «підписання договору про ЗВТ з країнами СНД та підписання договору про ЗВТ з ЄС в перспективі – це два пункти одного плану по відкриттю для укр ек зовн ринків, що необхідно для стабільного ек розвитку в нашій країні».
Україна надалі планує продовжувати розвиток свого співроб з Митним союзом у форматі «3+1»: за прогнозами, товарообіг може збільш. аж на 9 млрд. дол. при встановленні позит сальдо торговельного балансу, що буде сприяти стаб. грошової одиниці та купівлі енергоносіїв за такими ж цінами, як для інших членів Митного союзу.
+передбачається зменшення витрат підприємців на ведення бізнесу при зменшенні цін на сировину.
АЛЕ все ж таки саме європейська інтеграція повинна залишатися «незмінним» пріоритетом політики України, тому що за минулі роки Україна чимало зробила для того, щоб органічно інтегруватися до європ міжнар спільноти: вона першою з країн СНД уклала угоди про партнерство і співробітництво з ЄС (1994), стала повноцінним членом Ради Європи, учасницею ОБСЄ, підписала документи про співроб і партнерство з НАТО, співпрацює з МВФ, СБ, стала членом СОТ (2008).
Входження України у світову систему господарювання вимагає визначення пріоритетних напрямів реалізації нац інтересів, які пов’язані з перспективами всебічного розширення коопераційних контактів з країнами ЄС.
Це є перспективним, оскільки:
1) країни-члени ЄС являють собою надзвичайно великий та потужний ринок, у процесі торгівлі з яким можна буде вирішити основні проблеми збуту української продукції;
2) присутність у європейському ринковому просторі, а також міждержавне та міжурядове співробітництво дадуть змогу Україні брати активну участь у програмах технологічного, науково-технічного та освітньо-гуманітарного розвитку ЄС;
3) лібералізація та взаємне відкриття економічних режимів є гарантією капіталовкладень, що зумовить приплив іноземних інвестицій до країни;
4) офіційний європ статус автоматично означав би поширення на Україну всіх вигідних для її економіки особливостей режиму діяльності в торговельно-інвестиційній сфері, які поширюються на інших членів ЄС.
Проте з огляду на останні заяви президента Європ комісії, Україні в майбутньому буде вкрай важко дотримуватися двохвекторного напряму інтеграції, оскільки він вважає неможливим одночасне інтегрування в Митний Союз та наявність поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ з ЄС.