15.Глобалістика як нова самостійна наука, етапи її становлення.

Глобалістика — нова комплексна міжгалузева наука. В її межах накопичений певний досвід і результати: по-перше, з’ясовано, що застосування показників і індикаторів для опису якісних процесів значно поліпшило достовірність глобальних проектів і моделей, розширило їхні можливості; по-друге, доведено, що, незважаючи на швидке зростання кількості показників, які використовуються, їх підбір залишається довільним і поки ще не відповідає критеріям повноти й достатності; по-третє, зафіксована майже повна відсутність методів зведення концептуальних категорій до емпірично визначених індикаторів, без чого питання практичного використання теоретичних моделей залишається дуже проблематичним; по-четверте, зосереджена увага на розробці питань взаємозв’язку показників різних підсистем моделей, виходячи з вимог цілісності.

На сьогоднішній день прийнято відокремлювати три етапи становлення глобалістики. етапи становлення глобалістики, це одночасно і глобальні етапи еволюції людини.

Перший етап. Приходиться на 60-ті роки. В цей період масштаби виробництва досягли небувалого розвитку та почали заважати можливостям природи компенсувати їх вплив. На цьому етапі виник так званий Римський клуб (1968), котрий й поклав початок глобальній проблематиці світового розвитку.

Другий етап. Цей етап приходиться від середини 70-х до середини 80-х років. Віх характеризувався посиленою реконструкцією економіки, спричиненою похмурими прогнозами докладів Римському клубу, вибухнувшою нафтовою кризою, загостренням економічних протиріч між країнами, що розвиваються та промислово розвиненими країнами.

Третій етап. Цей етап починається з середини 80-х років, в результаті зміни політичної карти світу, тобто зникненням табору соціалізму. Цей етап характеризувався тим, що самі ГП відійшли на другий план, а на перше місце стали СПП, що носять глобальний характер.

16.Глобальна економічна безпека та шляхи її забезпечення.

Останні тенденції розвитку світової економіки, як правило, зумовлені глобалізацією діяльності усіх суб’єктів господарювання — транснаціональних корпорацій, національних економік, підприємств і фірм. Разом з тим глобальні тенденції розвитку світогосподарських процесів призводять до можливих загроз і проблем, які прослідковуються на різних зрізах співпраці — від мікро- до метарівня.

Сучасні глобалізаційні процеси створюють нове зовнішнє економічне середовище для функціонування національних економік. Втягуючи їх в подальшу інтернаціоналізацію виробництва й обміну, глобалізація, окрім позитивних наслідків, спричиняє і негативні. Формуючи наднаціональний світогосподарський механізм, вона розмиває національні кордони, позбавляючи окремі господарські комплекси специфічних рис і особливостей, що в результаті підриває національні засади, економічну безпеку держави.

На міжнародному рівні національну економічну безпеку розглядають через призму глобальних проблем сучасності, а саме: нерівномірності економічного розвитку, зростання зовнішньої заборгованості, циклічних коливань національної економіки та інших чинників функціонування світового господарства. В умовах глобалізації необхідно розглядати такий важливий аспект проблеми глобалізації, як відносини окремої держави та світової економічної системи.

Отже глобальна економічна безпека є сукупністю економічної безпеки регіонів та окремих держав.

Забезпеченням економічної безпеки держави повинна займатися комплексна система. Побудова такої системи передбачає не лише забезпечення внутрідержавної економічної і соціальної стабільності, але й захист від економічних «зазіхань». В залежності від джерел виникнення такі загрози бувають внутрішніми і зовнішніми. Крім того існують ще так звані «прямі» і «непрямі» загрози. Серед перших – економічна експансія, яка проявляється в надмірному імпорті товарів; демографічна експансія, пов’язана з міграцією населення; орієнтування економіки країни на забезпечення своїх потреб в ресурсах лише за рахунок постачання з однієї країни тощо. Одночасно держава повинна нейтралізувати «приховані» («непрямі») загрози, якими є зменшення природного приросту населення, зростання кількості некорінного населення тощо.

Захистом держави від цих загроз займаються відповідні державні установи, а заходи та засоби для цього розробляються в рамках науки про економічну безпеку держави. Ця наука, зокрема, займається вивченням та визначенням загроз економіці держави, їх джерел, потужності та спрямованості, виявляє їх сутність та розробляє заходи, засоби та методи, які дозволяють забезпечити економічну безпеку держави.

Сьогодні все частіше основним видом озброєння держави є економічна зброя. Методи і засоби економічного впливу на суперників як в політичному, так і в економічному протистоянні використовують багато країн та організацій (наприклад, економічна блокада Куби, Іраку, Лівії, ПАР; торговельні війни тощо).