Тема 1. Суть і функції державного фінансового контролю

Державний фінансовий контроль є однією з важливих функцій державного управління, яка полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів держави для досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.

Згідно з Лімською декларацією керівних принципів контролю, прийнятою IX Конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів (ІNТОSАI) у 1977 р., в якій узагальнено досвід організації і діяльності державних органів фінансового контролю різних країн у сучасних умовах з урахуванням різноманітності систем управління, специфіки господарювання і практики контрольної роботи, контроль – не самоціль, а невід’ємна частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів законності, ефективності й економії при формуванні та використані матеріальних ресурсів на найбільш ранній стадії для того, щоб мати можливість вжити корегуючі заходи, а в окремих випадках – притягти до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну державі шкоду або здійснити заходи для запобігання чи скорочення порушень у майбутньому.

Державному фінансовому контролю повинні підлягати всі господарські операції, пов’язані з використанням, рухом і збереженням державних фінансів, державного і комунального майна на предмет їх законності та ефективності.

Отже, метою державного фінансового контролю є недопущення незаконного та неефективного використання бюджетних і позабюджетних державних фінансових ресурсів та державної власності.

Об’єктами державного фінансового контролю виступають операції з державними фінансовими ресурсами, які здійснюють суб’єкти господарювання, порядок використання яких визначено законодавством, тобто державні фінанси та державне майно.

Під час перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання усіх форм власності об’єктами державного фінансового контролю є операції, пов’язані з прийняттям управлінських рішень щодо об’єктів права державної власності (фінансових, матеріальних ресурсів та інших активів, що перебувають у користуванні суб’єктів підприємницької діяльності), зокрема:

а) операції з основними засобами, обіговими коштами, іншими активами на предмет законності придбання та використання;

б) операції з виробництва та реалізації продукції на предмет достовірного відображення фінансового результату та виявлення фактів зловживань;

в) операції з формування собівартості, калькулювання і нормування сировини, матеріальних і трудових ресурсів на предмет достовірного відображення в обліку і звітності фінансового результату.

Державний фінансовий контроль–це регламентована нормами права діяльність органів державної влади та управління, що реалізується через систему спостереження і перевірки законності, фінансової дисципліни, доцільності та ефективності процесів формування, розподілу і використання грошових фондів і фінансових ресурсів, що належать державі або залишаються в суб’єкта фінансових правовідносин при виконанні власних функціональних обов’язків у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів, отриманням кредитів з державного бюджету чи під гарантії уряду України.

Як особливий вид управлінської діяльності держави державний фінансовий контрольстає можливим завдяки суб’єкту, який його здійснює, та об’єкту, по відношенню до якого здійснюються контрольні дії. Наявність зазначених складових та взаємозв’язків між ними дозволяє розглянути державний фінансовий контроль як систему.

Система державного фінансового контролю – це єдність таких невід’ємних складових (елементів): суб’єкт контролю; об’єкт контролю; предмет контролю; принципи контролю; методи контролю; процес контролю; прийняття рішення за результатами контролю.

Суб’єкт контролю (контролюючий суб’єкт) – це особа, яка спрямовує контрольні дії на власну діяльність або діяльність іншої фізичної чи юридичної особи (осіб), що перебувають в оточуючому господарському середовищі.

Об’єкт контролю (контрольований, підконтрольний об’єкт) – це діяльність певного суб’єкта, на яку спрямовуються контрольні дії цього або іншого суб’єкта (суб’єктів), що знаходяться в оточуючому господарському середовищі.

Контрольні дії – це операції порівняння (зіставлення) показників діяльності контрольованого об’єкта з певною нормою (нормами), котрі здійснюються контролюючим суб’єктом з метою знаходження відхилень від цих норм.

Предметом державного фінансового контролює безпосередньо активи, що належать державі, у формуванні, розподілі, володінні, використанні та відчуженні яких бере участь підконтрольний об’єкт, а також кошти, що залишаються у розпорядженні підконтрольного об’єкта у зв’язку з наданими пільгами за платежами до бюджетів чи державних позабюджетних фондів, кредити, отримані під гарантії Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правова діяльність підконтрольних об’єктів.

Принципами контролю є принципи організації і принципи здійснення державного фінансового контролю.

Метод державного фінансового контролю – це сукупність прийомів і способів, за допомогою яких вивчається фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій.

Процес контролю – це сукупність дій, які контролюючі суб’єкти вживають стосовно підконтрольних об’єктів для досягнення мети контролю.

Прийняття рішень за результатами контролю – є завершальною стадією процесу контролю, яка проводиться по можливості в міру виявлення зловживань, істотних порушень та недоліків у діяльності підприємства, організації, що перевіряється, не чекаючи закінчення контрольного заходу.