74.Принципи та рівні розвитку міжнародних економічних відносин

МЕВ - система ек зв’язків з приводу вирцтва, розподілу, обміну та споживання продуктів, які реалізуються за межами нац. господарств.

Принципи організації МЕВ — сукупність міжнар правил поведінки учасників МЕВ

У Хартії ек прав та обов’язків держав (прийнята ІV спец сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 р.) задекларовані принципи організації МЕВ:

-суверенітет;

-територ цілісність і політ незалежність держав;

-суверена рівність всіх держав;

-ненапад та невтручання, мирне співіснування;

-взаємна та справедлива вигода;

-рівноправ’я та самовизначення народів;

-мирне врегулювання суперечностей;

-усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили;

-добросовісне виконання міжнар зобов’язань;

-повага прав і основних свобод людини;

-відсутність прагнення до гегемонії та сфер впливу;

-сприяння міжнар соц справедливості;

-міжнар співробітництво з метою розвитку;

-вільний доступ до моря і від нього для не морських країн.

Рівні МЕВ — форми зв’язків між суб’єктами МЕВ, які розрізняються між собою тривалістю, інтенсивністю взаємодії.

-Ек контакти - найпростіші ек зв’язки, які мають епізодичний характер і регулюються переважно одиничними угодами, контрактами;

- Взаємодія - стійкі ек зв’язки на основі міжнар угод і домовленостей, які складені на тривалий час;

-Співробітництво - міцні ек зв’язки, на основі спільних, попередньо вироблених і узгоджених намірів, які закріплені в угодах довгострокового характеру;

-Міжнар ек інтеграція - рівень розвитку МЕВ, коли в процесі інтернаціоналізації господарського життя відбувається переплетіння економік двох або більше країн і проводиться узгоджена політика з елементами нац регулювання.

75.Проблеми взаємодії транснаціональних компаній з національними економіками.

Відносини між нац. ек та ТНК найрізноманітніші: від конфліктів до співробітництва. Якщо раніше уряди намагалися обмежити діяльність ТНК, то сьогодні ТНК розглядаються ними як засіб зміцнення нац позицій, створення нац переваг. Але існують і протиріччя.

1) Держава постійно намагається затвердити контроль над вивозом капіталу, товарів, технологій. ТНК здійснюючи свою стратегію одержання довгострокових прибутків, впливають на ек кон'юнктуру країни-базування або країни, що приймає, і в результаті вступають у протиріччя з визначеними засобами держ регулювання економіки.

2) Стратегічна єдність інтересів ТНК і держав цілком конкретно виявляється й у тому факті, що державна політика, партійна система, армія не можуть існувати без опори на фінансово-технічну підтримку ТНК. Сьогодні ТНК перетворилися із суб’єктів на об’єкти міжнародної політики, активно беруть участь у всіх глобальних процесах, що відбуваються у світі. ТНК, нарівні з промислово розвиненими країнами, широко проявляються в політиці, ек, у фін-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовн політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики створили свою, корпоративну ідеологію. Поруч із найбільшими державами, вони мають власні численні спецслужби, а зброєю, що її випускає, наприклад, лише «Дженерал дайнемікс», можна озброїти армію не однієї держави.

3) Цільовою формою зв'язку великого бізнесу з органами державної влади є система лоббіюування, спрямована на відстоювання інтересів ТНК. Сучасна лобістська система ТНК містить у собі цілі відділи корпорацій і їхніх об'єднань, різноманітні неформальні контактні організації, фонди, бюро для впливу на прийняті законодавчі акти, діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів. Крім того, в останні десятиліття ТНК не обмежуються тільки фінансуванням яких-небудь політичних діячів. Найбільші власники ТНК самі входять до складу урядів і балотуються на посади глав держав. Економічна потуга великих ТНК порівнянна з ВВП середніх держав, і вони диктують свою волю багатьом країнам. Сьогодні ТНК контролюють понад 50% світового промислового вирцтва, 67% міжнар торгівлі, більш як 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Практично вся торгівля сировиною на світ ринках контролюється ТНК, у тому числі 90% світ торгівлі пшеницею, кавою, кукурудзою, лісоматеріалами, тютюном, залізною рудою; 85% — міддю, бокситами; 80% — оловом, чаєм; 75% — натуральним каучуком, сирою нафтою.

Американські політичні лідери переконані, що нац інтереси США реалізуються шляхом експансії корпорацій у вирцтві товарів і послуг.ПІІ розглядаються як основний інструмент, за допомогою якого США можуть підтримувати свої позиції на іноземних ринках. А закордонна експансія ТНК - це засіб підтримки американської домінуючої позиції у світ економіці, що постійно розширюється, і насамперед у Зх Європі і Японії. Ця експансія вважається більш ефективною, ніж розширення експорту США.

4) Проблемним є міжнар-правове регулювання діяльності ТНК оскільки воно ще не Спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнар ек порядку, по регулюванню діяльності ТНК універсального характеру. Що стосується України, то в рамках Конвенції про ТНК прийнятою в межах СНД у 1998р ТНК на території України та за її межами у разі, коли їх створення може призвести до монополізації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на ек конкуренцію на її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України

5) Економічна влада держави над підприємствами зазнає послаблень, коли такі економічні суб’єкти, як ТНК, здобувають справжню незалежність від своїх урядів.

6) Діапазон методів утручання ТНК у справи приймаючих держав, засобів впливу на політ та соц обстановку занадто широкий. Наприклад, 1975 року американська «Стандард фрут» і кілька інших ТНК США, незадоволених політикою Панами, Гондурасу й Коста-Ріки у сфері експорту бананів, створили спецфонд на 5 млн. дол. для підриву стабільності в цих країнах. Для цього планувалося провокування збройних сутичок, акцій саботажу і навіть замах на життя тодішнього президента Панами.

7) Боротьба між корпораціями за джерела сировини і ринки збуту призводила навіть до війн між державами, в яких вони оперували. Приклад - дії керівників провідних америк енергетичних ТНК під час арабо-ізраїльської війни 1973 року, які направили тодішньому президенту США Ніксону ультимативний лист із вимогою не постачати ізраїльській армії зброю. Інакше американські ТНК, побоюючись за долю своїх економічних позицій в арабських країнах, відмовлялися заправляти паливом кораблі 6-го військово-морського флоту США, що перебували в зоні конфлікту.

8) Дії ТНК часто не відповідають стратегічним інтересам країни базування, пріоритетам її зовн і внутр політики. Приклад — численні антимонопольні розгляди по всьому світі. «Майкрософт» став фактично монополістом на ринку операційних систем для персональних комп’ютерів. У зв’язку з цим, за ухвалою Верховного суду США, «Майкрософт» муситиме розпрощатися з частиною своїх філій, на базі яких буде створено незалежні компанії, що приведе до оздоровлення галузі, нормалізації конкурентного середовища.

9) Для приймаючих країн проблеми з ТНК:

-придушення своєю потугою місцевих фірм,

-установлення монопольних цін, порушення законів, наприклад приховування доходів від оподаткування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу,

-хижацька експлуатація природних і трудових ресурсів,

-забруднення довкілля,

-організація «витікання умів» у материнську компанію,

-протидія реалізації ек політики приймаючих держав.

Діяльність ТНК у таких галузях ек приймаючих країн, як гірничодобувна, хімічна, лісова, рибне господарство, завдає непоправної шкоди природі цих держав, призводить до порушення екологічного балансу. Тому більшість корпорацій не проводять таких робіт на національній території, а переносять їх у країни, що розвиваються.