32.Напрями діяльності Міжнародної організації з міграції як органу міжнародного регулювання.

Міжнародна організація з міграції (МОМ) заснована в 1949-1951 р. в Брюсселі як міжнародна агенція у справах міграційного переселення переміщених осіб та біженців в Європі, а також для сприяння організованій міграції окремих осіб.

Основними завданнями, які вирішує ця організація, є:

1)управління впорядкованою і плановою міграцією громадян з урахуванням потреб країн еміграції та імміграції;

2)сприяння переміщенню кваліфікованих кадрів між державами;

3)організація міграції біженців та переміщених осіб, змушених залишити свою батьківщину. Діяльність МОМ здійснюється за принципом, згідно з яким гуманна і впорядкована міграція вигідна всім. Реалізується даний принцип шляхом надання послуг і рекомендацій урядам і мігрантам.

Статутна діяльність МОМ концентрується в 4 основних напрямках:

• гуманітарна допомога (включаючи екстрену допомогу);

• технічна допомога, зокрема сприяння розвитку національного потенціалу;

• соціальний та економічний розвиток через впорядкування міграційних процесів;

• організація та проведення досліджень та навчання.

Комплексні заходи щодо даних напрямів включають просування міжнародного законодавства в області міграції, обговорення і допомогу в розробці стратегії, захист прав мігрантів, здоров'я мігрантів, а також гендерну оцінку міграції.

Представництво МОМ в Україні почало працювати в Києві у 1996 р., коли Україна отримала статус країни-спостерігача МОМ. У 2001 р. Україна звернулась із запитом про надання їй статусу країни-члена МОМ, і у 2002 р. Парламент України ратифікував угоду про членство України в організації.

На сьогодні, МОМ в Україні виконує шість програм:

1.Протидія торгівлі людьми. Її діяльність спрямована на допомогу Уряду України та громадськості у зусиллях протидії торгівлі людьми, як всередині країни, так і за її межами.

2.Програма зміцнення потенціалу у сфері управління міграційними процесами.

3.Трудова міграція.

4.Прикордонне співробітництво/Седеркопінгський процес. Седеркопінгський процес був ініційований урядом Швеції, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) та МОМ у 2001 році з метою вирішення питань прикордонного співробітництва, які виникли з розширенням ЄС на схід та для сприяння діалогу з питань міграції та надання притулку. З 2004 року, цей процес зосереджується на обміні досвідом між державами – новими членами ЄС (Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Румунія та Словаччина) та країнами на зовнішньому східному кордоні розширеного ЄС – Білоруссю, Молдовою та Україною.

5.Програма управління міграційними переміщеннями, розпочата у 1996 році та здійснюється у партнерстві із урядами США, Канадою, країн Європи, Нової Зеландії та Австралії з метою підготовки документів до та після проведення співбесід, проведення тренінгів з питань культурної орієнтації до виїзду, а також допомоги з організації переїзду для потенційних мігрантів.

6.Програма надання медичних міграційних послуг.