- •1. Акредитивна форма міжнародних розрахунків: суть і види, переваги та недоліки використання.
- •2. Аналіз факторів, що впливають на формування валютного курсу.
- •3. Базисні умови постачання (Incoterms): сутність, класифікація та особливості застосування у міжнародній торгівлі.
- •4. Вексель як форма міжнародних розрахунків; види векселів.
- •5. Взаємозв’язок та взаємозалежність форм міжнародних економічних відносин.
- •7. "Втеча інтелектуального капіталу", його причини, напрями, наслідки.
- •8. Демпінг як засіб торговельної політики, його види; антидемпінгові та компенсаційні мита.
- •9. Джерела зовнішнього фінансування національних економік та їх порівняльна характеристика.
- •10. Характеристика географічної та товарної структури зовнішньої торгівлі України.
- •11. Економічне співробітництво та інтеграція в рамках снд.
- •12. Економічне співробітництво України з єс.
- •13. Елементи і характеристика соціально-культурного середовища міжнародних економічних відносин
- •14. Етапи еволюції світової валютної системи та їх характеристика.
- •Паризька валютна система (1867р.) - система золотомонетного стандарту
- •Генуезька світова валютна система (1922р.)
- •15. Етапи та особливості розвитку інтеграційних процесів у Північній Америці.
- •16. Злиття та поглинання фірм у міжнародному бізнесі: теорія та практика.
- •17. Золотомонетний стандарт: принципи організації валютних відносин та наслідки його кризи.
- •18. Класифікація статей платіжного балансу за методикою Міжнародного валютного фонду.
- •Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою мвф:
- •20. Масштаби та основні характеристики діяльності транснаціональних корпорацій.
- •21. Мета створення та особливості діяльності Групи Світового Банку.
- •22. Методи міжнародної торгівлі та їх порівняльна характеристика.
- •23. Міжнародна торгівля послугами, її основні види; участь України у міжнародній торгівлі послугами.
- •24.Міжнародна трудова міграція: сутність, причини виникнення, напрямки та наслідки.
- •25.Міжнародний аукціон як інституційний посередник у міжнародній торгівлі: механізм, види та способи його проведення.
- •26.Міжнародний кредит, його функції та порівняльна характеристика форм.
- •27.Міжнародний рух капіталу, його сутність і причини, форми та показники.
- •28.Міжнародні виставки та ярмарки в міжнародній торгівлі.
- •29.Міжнародні розрахунки у формі інкасо: суть, переваги та недоліки використання.
- •30.Міжнародні тендери (торги): особливості проведення та функції тендерного комітету.
- •31.Місце України на світовому ринку товарів і послуг.
- •32.Напрями діяльності Міжнародної організації з міграції як органу міжнародного регулювання.
- •33.Наслідки вступу України до Світової організації торгівлі: короткострокова та довгострокова перспективи.
- •34.Обґрунтування вибору національної стратегії економічного розвитку в світлі цивілізаційних викликів.
- •35.Обґрунтування пріоритетних напрямів
- •36.Основні види операцій на міжнародних товарних біржах.
- •37.Основні напрями, характеристики та наслідки фінансової глобалізації.
- •38.Основні теорії міжнародної торгівлі та обмеження їх застосування.
- •39 Основні форми кредитування експорту: суть, переваги та недоліки використання.
- •40. Характеристика Ямайської валютної системи, проблеми розвитку.
- •41. Особливості економічної інтеграції країн Азії.
- •42.Особливості економічної інтеграції країн Африки.
- •43. Особливості європейської економічної інтеграції.
- •44.Особливості залучення прямих іноземних інвестицій в умовах глобалізації.
- •46. Особливості інтеграції країн Південної Америки.
- •47. Особливості інтеграції центральноєвропейських країн до єс.
- •48. Особливості організації діяльності економічних суб’єктів у вільних економічних зонах.
- •49. Особливості середовища міжнародних економічних відносин і роль його структурних елементів.
- •50. Особливості сучасних процесів міжнародної трудової міграції:
- •51. Етапи розширення єс.
- •52. Етапи становлення світової валютної системи.
- •Паризька валютна система (1867р.) - система золотомонетного стандарту
- •Генуезька світова валютна система (1922р.)
- •53. Особливості та етапи формування валютної системи країн єс.
- •54.Особливості функціонування Азіатсько-Тихоокеанського Економічного Співробітництва.
- •55.Оцінка ліцензування і квотування як інструментів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.
- •56. Оцінка необхідності та особливості діяльності міжнародних клубів кредиторів.
- •57. Оцінка перспектив розвитку валютного курсу гривні.
- •58. Оцінка ролі транснаціональних компаній у процесах глобалізації.
- •59. Патентно-ліцензійне забезпечення міжнародного науково-технічного співробітництва.
- •60. Перспективи розвитку економічного співробітництва країн снд.
- •61. Позитивні та негативні наслідки глобалізації світового господарства.
- •63. Поняття конкурентоспроможності економіки у теорії міжнародної економіки; модель конкурентних переваг м.Портера.
- •64. Порівняльна характеристика класичних теорій міжнародної торгівлі.
- •65. Порівняльна характеристика основних посередницьких операцій у міжнародній торгівлі.
- •66. Порівняльна характеристика прямих і портфельних інвестицій: ризики, ліквідність, обсяги та витрати.
- •67. Порівняльна характеристика світових ринків робочої сили.
- •68. Порівняльна характеристика світових центрів експорту та імпорту робочої сили.
- •70. Порівняльна характеристика типів, видів та форм міжнародних розрахунків.
- •71.Порівняльна характеристика факторингу та форфейтингу як форм міжнародного кредитування.
- •72.Принципи діяльності сот; наслідки приєднання для України.
- •73.Принципи та особливості розвитку
- •74.Принципи та рівні розвитку міжнародних економічних відносин
- •75.Проблеми взаємодії транснаціональних компаній з національними економіками.
- •76.Проблеми зовнішньої заборгованості країн і шляхи їх розв`язання.
- •77.Проблеми та перспективи участі України у світових інтеграційних процесах.
- •78.Протекціонізм і його сучасні форми. Проблема співвідношення лібералізаційних заходів і протекціонізму в зовнішньоекономічній діяльності України.
- •79.Прямі та портфельні інвестиції в міжнародних інвестиційних процесах.
- •80.Регулювання міжнародних міграційних процесів на національному рівні.
- •81.Реформування світових валютних систем: причини та напрями.
- •82.Роль і місце міжнародних організацій у процесі фінансування розвитку національних економік.
- •83. Роль Міжнародної організації праці в регулюванні процесів міжнародної міграції робочої сили та її функції.
- •84. Роль Світової організації торгівлі в регулюванні міжнародних торговельних відносин.
- •85. Роль та місце України у вирішенні глобальних проблем
- •86. Соціально-економічні наслідки міжнародної трудової міграції для мігрантів, країн-експортерів і країн-імпортерів робочої сили.
- •87.Структура платіжного балансу, основні сфери використання його даних, оцінка стану платіжного балансу України.
- •Структура платіжного балансу:
- •88.Структуризація світового фінансового ринку, його функції та особливості розвитку.
- •89.Сутність і напрями глобалізації світогосподарських процесів
- •90.Сутність і фактори розвитку міжнародної регіональної інтеграції; типи регіональних торговельних угод.
- •91. Сутність і форми протекціонізму в торговельно-економічних відносинах.
- •92. Сутність міжнародної економічної діяльності, її суб’єкти та форми.
- •93. Сутність та особливості міжнародної біржової торгівлі; порівняльна характеристика міжнародних товарних бірж.
- •94. Сутність та форми міжнародного науково-технологічного обміну.
- •95. Сутність та характеристика форм спільного підприємництва.
- •96. Сутність, види і проблеми міжнародної міграції робочої сили.
- •97. Сутність, класифікація та шляхи вирішення сучасних глобальних проблем.
- •98. Сутність, механізм, види і способи, місця проведення міжнародних аукціонів.
- •99. Сутність, основні ознаки та економічні виміри сучасного процесу глобалізації.
- •100. Сутність, фактори, форми та етапи розвитку міжнародного поділу праці.
- •101. Сутність, форми та роль протекціонізму в сучасних торговельно-економічних відносинах.
- •102. Сутність, функції та особливості розвитку валютних ринків.
- •103. Сучасні особливості процесів міжнародної економічної інтеграції в Європі.
- •104. Сучасні особливості процесів міжнародної економічної інтеграції.
- •105. Сучасні тенденції розвитку світового господарства.
- •106. Тенденції розвитку міжнародної економічної інтеграції та фактори, що їх обумовлюють.
- •107. Транснаціональні компанії: сутність та основні характеристики діяльності.
- •108. Участь України у регіональних інтеграційних угрупованнях.
- •109. Участь України у світових міграційних процесах: розвиток, чинники та наслідки.
- •110. Фінансова глобалізація: сутність, характеристика та напрями розвитку.
- •112. Форми міжнародної економічної діяльності підприємств, їх характеристика й особливості.
- •113. Форми, напрями та фактори розвитку міжнародного поділу праці; участь України у міжнародному поділі праці.
- •114. Характеристика елементів світової валютної системи та їх еволюція.
- •Паризька валютна система (1867р.) - система золотомонетного стандарту
- •Генуезька світова валютна система (1922р.)
- •115. Характеристика основних складових інфраструктури міжнародних економічних відносин.
- •116. Характеристика показників міжнародної торгівлі та їх застосування в економічному аналізі.
- •117. Характеристика світових центрів експорту та імпорту робочої сили.
- •118. Характеристика та мотивація форм і видів міжнародного інвестування.
- •119. Характеристика форм міжнародних розрахунків та фактори їх вибору в міжнародних комерційних відносинах.
- •120. Шляхи поглиблення інтеграції України в світогосподарську систему.
55.Оцінка ліцензування і квотування як інструментів нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.
Дійовими заходами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є нетарифні інструменти: система ліцензування, квотування, створення невиправданих стандартів якості продукції, бюрократичні перешкоди в митних процедурах.
кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту.
Квотування (контингентування) – це обмеження щодо вартості або кількості, які вводяться на імпорт або експорт певних товарів на певний період. Квоти поділяються:
1.За напрямком їх дії:
*експортні – вводяться у відповідності з міжнародними стабілізаційними угодами, що встановлюють частку кожної країни в загальному експорті певного товару (експорт нафти з країн ОПЕК), чи урядом країни для попередження вивозу товарів, дефіцитних на внутрішньому ринку;
*імпортні – вводяться національним урядом для захисту місцевих виробників, досягнення збалансованості торговельного балансу, регулювання попиту і пропозиції на внутрішньому ринку, а також як відповідь на дискримінаційну торговельну політику інших держав.
2.За обсягом дії:
*глобальні – встановлюються на імпорт або експорт певного товару на певний період часу незалежно від того, з якої країни він імпортується чи в яку країну він експортується;
*індивідуальні – встановлена в рамках глобальної квоти квота кожної країни, яка експортує або імпортує товар.
Ліцензування (licensing) – регулювання зовнішньоекономічної діяльності шляхом дозволу, який видається державними органами на експорт або імпорт товару в певній кількості за певний проміжок часу. Ліцензії бувають:
1.разові – письмовий дозвіл терміном до 1 року на імпорт (експорт), що видається урядом, певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної угоди;
2.генеральні – дозвіл імпорт (експорт) певного товару протягом року без обмеження кількості угод;
3.глобальні – дозвіл на експорт (імпорт) певного товару в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості;
4.автоматичні – дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера (імпортера) заявки, яка не може бути відхилена державним органом.
56. Оцінка необхідності та особливості діяльності міжнародних клубів кредиторів.
Лондонський клуб кредиторів (London Club) – міжнародне об’єднання найбільших приватних комерційних банків-кредиторів. Сформований у кінці 70-х рр. ХХ ст. для вирішення проблем, які виникають через нездатність низки країн (в першу чергу країн, що розвиваються) регулярно обслуговувати зовнішню заборгованість. Перше засідання Лондонського клубу було скликане в 1976 році у зв’язку з проблемами Заїру. Всього в 1981-1983 рр. укладено чотирнадцять угод на10 млрд. дол. США; наступні два роки, після світової боргової кризи 1982 року сорок сім угод на 130 млрд. дол. США. В 1994-1996 рр. Лондонський клуб здійснив реструктуризацію зовнішньої заборгованості Польщі, Болгарії, Румунії, Угорщини, а також деяких країн, що розвиваються (наприклад, Бразилії і Габону).
У клуб входить близько 600 комерційних банків індустріально розвинутих країн світу на чолі з банківським консультативним комітетом (БКК). Банки-члени БКК Лондонського клубу: Німеччина (Deutshe Bank AG (голова БКК), Dresdner Bank, Kommerzbank AG), Італія (Banca Commerciale Italiana, Mediocredito Centrale), США (Bank of America),Великобританія(Midland Bank), Японія (Bank of Tokyo Mitsubishi, Dai-Ichi Kangyo Bank,Industrial Bank of Japan (співголова БКК)), Франція (Credit Lyonnais SA(співголова БКК), Banque Nationale de Paris SA), Австрія(Creditanstalt-Bankverein). Як правило переговори щодо реструктуризації ведуться одним із банків від імені і за дорученням інших банків, що беруть участь в консультативній раді. Лондонський клуб не має чітко визначеної структури і збирається у складі тих банків, які мають найбільші вимоги до країни боржника, справу якої вони розглядають.
Умовою підписання угоди про реструктуризацію між країною боржником і Лондонським клубом є, як правило прийняття країною програми МВФ зі структурної перебудови економіки і здійснення економічних реформ. Реструктуризації підлягають лише виплати основного боргу, а всі інші прострочені суми повинні бути виплачені в момент підписання угоди про реструктуризацію. Лондонським клубом передбачені такі заходи щодо реструктуризації боргу: викуп із знижкою урядом країни-боржника приватного боргу своїх компаній у іноземних банків; обмін із знижкою боргів на інші активи, наприклад, акції національних компаній; скорочення платежів для обслуговування боргу і надання нових позик для виплати старих боргів.
Лондонський клуб (London Club) є організацією найбільших банків-кредиторів. На відміну від Паризького, Лондонський клуб займається питаннями заборгованості перед приватними комерційними банками, кредити яких не гарантуються державою.
Паризький клуб (Paris Club) – це об’єднання, основна мета якого забезпечити впорядковану реструктуризацію боргів суверенних держав і квазідержавних структур, чи заборгованості, гарантованої державою. Перше засідання клубу датується 1956 роком, хоча офіційною датою заснування клубу деякі експерти вважають 1961 рік. Він не має чіткої організаційної структури та членства і формально відкритий для всіх країн, які є кредиторами і приймають практику роботи цієї організації. Основними членами Паризького клубу є розвинуті країни. Статус постійних членів мають 19 держав-кредиторів, серед яких і Росія (вступила в клуб у вересні 1997 року). Головою Паризького клубу традиційно є високо посадова особа міністерства фінансів Франції, а його секретаріат знаходиться у французькому казначействі. На засіданнях Паризького клуба присутні спостерігачі з МВФ, МБРР, ЮНКТАД і звичайно розглядається питання про ту частину зовнішнього боргу, що повинний бути погашений у поточному році.Діяльність Клубу полягає в спостереженні за державною заборгованістю і проведенні багатосторонніх переговорів з країнами-боржниками з проблеми реструктуризації їхніх боргів. За результатами переговорів з боржниками члени Паризького клубу підписують Узгоджений протокол реструктуризації боргу, в який включаються: умова про консолідацію платежів на обслуговування боргу і прострочених платежів; дату, станом на яку підписані угоди про кредити підлягають реструктуризації; консолідаційний період, протягом якого повинна відбутися реструктуризація боргу; частка боргу, яка підлягає реструктуризації; умови першого внеску по реструктурованій заборгованості і графік платежів. Умови узгодженого протоколу набирають чинності тільки після того, як країна-кредитор і країна-боржник домовляться на двосторонній основі щодо переліку кредитів, які підлягають реструктуризації. Умови, на яких реструктуруються борги країн, що розвиваються, періодично переглядаються Паризьким клубом. Найвідомішими серед них є Торонтські, Лондонські, Неапольські та Ліонські умови. Паризький клуб країн-кредиторів - неформальна організація промислово розвитих країн, де обговорюються проблеми врегулювання, відстрочки платежів по державному боргу країн.