44.Особливості залучення прямих іноземних інвестицій в умовах глобалізації.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – капіталовкладення в іноземні підприємства, які забезпечують контроль над обєктом розміщення капіталу і відповідний доход. У сучасному світі практично всі країни залучені до процесів міжнародного співробітництва. усталений економічний розвиток неможливий без ефективного використання переваг залучення ПІІ з-за кордону. Важливою особливістю, що визначає розвиток міжнародного ринку інвестицій є проведення національними урядами і міжнародними організаціями політики лібералізації міжнародного інвестиційного простору і вироблення уніфікованих норм державного регулювання інвестиційних процесів. До норм державного регулювання ПІІ можна віднести: надання державних гарантій як країною базування, так і приймаючою країною, врегулювання інвестиційних спорів, усунення подвійного оподаткування, страхування зарубіжних інвестицій, дипломатична і адміністративна підтримка. Приплив ПІІ стає одним з ключових критеріїв статусу країни, успішності її включення до світового господарства. основною тенденцією розвитку ринку ПІІ є підвищення частки розвинутих країн і зниження частки країн, що розвиваються. Так, у сфері імпорту інвестицій близько 73% припадає на промислово розвинуті країни, 24% - на країни, що розвиваються, менше 3% - на країни Центральної і Східної Європи. У сфері експорту інвестицій розвинуті країни концентрують понад 90%, країни, що розвиваються – 8%, країни Центральної і Східної Європи – менше1%. Основна частка загального обсягу ввозу і вивозу інвестицій припадає на США, ЄС, Японію. Також важливою тенденцією є зростання масштабів міждержавного злиття і поглинання національних фірм.. Злиття і поглинання стали основним видом інвестиційних операцій. Ринок злиттів і поглинань охоплює переважно розвинуті країни і слугує основою зростання інтернаціональних процесів.

Сукупні прямі іноземні інвестиції після Другої світової війни мають усталену тенденцію до зростання (68 млрд. дол. США у 1960 р., 211 млрд. американських доларів у 1973 р. і 3,2 трлн. дол. у 1996 р.), що засвідчує підвищення ролі даного чинника в економічному розвитку окремих країн. Водночас головна частка (2/3) інвестиційних потоків припадає на 10 найбільших приймаючих країн, у той час як 100 країн, що розвиваються, є найменшими реципієнтами, які отримують лише 1% глобальних прямих іноземних інвестицій. Аналогічна картина складається серед найбільших експортерів капіталу, де п’ять провідних країн (США, Німеччина, Англія, Франція та Японія) вивозять близько 2/3 сукупних інвестицій. Інший показник, а саме обсяг вивозу прямих іноземних інвестицій у ВВП, взятий за період з 1914 по 1996 р., вказує на зменшення ролі даного фактора для провідних країн-інвесторів.

45. Особливості застосування лізингу як форми міжнародного кредитування.

Лізинг (від англ. Leasing – довгострокова оренда) – кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну. Лізинг передбачає відносини купівлі –продажу та оренди, але основою відносин є кредитна операція – лізингова компанія надає орендатору фінансову послугу. Оренда виступає як форма отримання кредиту і водночас форма міжнародної торгівлі, що створює умови для прискореного розвитку новітніх технологій. Операційний лізинговий контракт передбачає тимчасове використання майна без наступного придбання його у власність. Фінансовий лізинг поєднує оренду з наступним викупом об’єкта за залишковою вартістю. Існують різноманітні форми лізингових угод, що застосовуються у міжнародній практиці. Стандартний лізинг передбачає, що фірма-виробник устаткування продає його лізинговій компанії, яка здає в оренду фірмі-споживачеві. Використовуюють також зворотній лізинг, застосування якого полягає у тому, що власник устаткування продає його лізинговій компанії, а потім бере його в оренду. “Мокрий” лізинг передбачає широке коло додаткових послуг лізингодавця лізингоотримувачу (ремонт, страування), використовується стосовно високоточного, новітнього устаткування. “Чистий лізинг” – обслуговування й утримання устаткування в робочому стані покладається на лізингоотримувача. лізинг постачальнику - постачальник устаткування виступає у ролі продавця і основного орендтора, не будучи користувачем устаткування, орендар повинен відшукати суборенда тора і здати йому устаткув. в суборенду. Відновлюваний лізинг передбачає періодичну заміну раніше зданого в оренду устаткування досконалішим. Вендор-лізинг – при просуванні на ринок особливо коштовного устаткування в ролі лізингової компанії виступає асоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією або банком. Застосовуюють строковий лізинг (одноразова оренда) та відновлюваний. лізинг вигідний всім учасникам цієї операції. Фірма-виробник отримує негайний платіж готівкою, лізингодавець застрахований від ризику неплатоспроможності лізингоотримувача тим, що для погашення боргу з оренди він може відібрати об’єкт лізингу. Вигода для лізингоотримувача в тому, що немає необхідності фінансувати торгівлю і негайно витрачати валютні кошти. Лізинг дає можливість постійно модернізувати обладнання. Негативні сторони лізинга: може бути дорожчим, ніж кредит, лізингодавець не має права затребувати своє майно у випадку банкрутства лізингоотримувача внаслідок прийняття на себе останнім додаткових боргових зобов’язань. Рівень розвинутості лізингових відносин є показником динамічності економіки держави. У країнах, що розвиваються, він становить менше 1,5%, а у розвинутих країнах він досягає 25-30% і більше. Наприклад, лізинг у США є основним інвестиційним інструментом, на нтого припадає понад 30% інвестицій в устаткування. Найпопулярнішим є лізинг автотранспортних засобів. В Європі “Євроліз ” акумулює понад 90% європейського лізингового ринку. Міжнародний лізинг особливо важливий для країн, що розвиваються, оскільки дозволяє скорочувати відплив валютних коштів, які витрачаються на імпорт дорогих засобів виробництва, зменшує дефіцит платіжного балансу, сприяє введенню нових технологій у національну економіку.