1. Сутність оптимізації рішень у менеджменті та зміст “науки управління”

Раціональні рішення визначаються в процесі оптимізації. Під оптимізацією управлінських рішень розуміють вибір найбільш ефективного варіанта рішення із можливих альтернатив.

У найбільш загальному вигляді функцію оптимізації можна подати у вигляді:

Y = F (x₁, x₂, … , x_n),

де Y – параметр, за яким здійснюється оптимізація;

x₁, x₂, … , x_n – варіанти рішень (альтернативи).

Параметр Y може мати вигляд прибутку, обсягу робіт тощо, а варіанти рішень х визначаються ресурсами, організацією праці, виробничою площею тощо.

На Заході оптимізацією управлінських рішень займається напрям під назвою “наука управління” (використовуються ще терміни “наука про прийняття рішень”, “системний аналіз”, “наука про системи”, “дослідження операцій” та ін.). Наука управління виникла в Англії під час другої світової війни як необхідність розв'язання певних військових завдань. Широке застосування вона має в США, Японії, Німеччині, .Україні, Росії та інших країнах. Використовується для того, щоб розв'язувати такі завдання:

• регулювання транспортних потоків у містах;

• оптимізація графіку руху в аеропортах;

• складання розкладу при розв'язанні різних завдань;

• управління запасами на підприємствах, в організаціях;

• розробка нових видів продукції;

• розподіл витрат на рекламу різних видів продукції;

• оптимізація чисельності допоміжного персоналу в структурі управління;

• планування матеріального забезпечення та постачання;

• розподіл обладнання для різних видів виробництва;

• розподіл трудових ресурсів;

• розкрій матеріалу (листового металу, тканини тощо);

• оптимізація обсягів виробництва та послуг.

Згідно з положеннями американського менеджменту наука управління як механізм оптимізації рішень може реалізовуватися за допомогою:

• застосування наукового методу;

• використання системної орієнтації;

• застосування моделей.

Науковий метод оптимізації управлінських рішень передбачає застосування схеми, зображеної на мал. 11.3. Наприклад, у процесі оптимізації обсягу

Якщо гіпотеза

правильна

Мал. 11.3 – Схема використання наукового методу

запасів на першому етапі збирають та аналізують інформацію про попит, на другому – визначають вплив зростання запасів на попит і гіпотетично прогнозують оптимальну кількість запасів. Після третього етапу, який забезпечує процес перевірки гіпотези, можливі два варіанти:

• реалізація рішення, якщо гіпотеза правильна (четвертий етап);

• повернення за допомогою зворотного зв’язку на етап спостере­ження (перший етап), якщо гіпотеза хибна.

В останньому випадку пошук оптимального варіанта триває. Системна орієнтація в процесі оптимізації рішень базується на тому, що організація є відкритою системою, яка складається з взаємопов'язаних частин.

Під час своєї діяльності (перетворення) організація обробляє входи (ресурси; інформацію тощо), перетворюючи їх на продукцію, послуги, прибуток та ін. На основі вивчення цього процесу і здійснюється добір найбільш ефективного варіанта рішення.

Використання моделей дає змогу приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають у складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделюван­ня розглядають як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.