книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Лишиленко 2008 учебник
.pdfвиявлені у містах Дніпропетровську, Вишневому, Маріуполі, Фасові.
За даними Міністерства охорони здоров’я кожна шістнадцята із обстежених проб ґрунтів за санітарно-хімічними показниками не відповідала гігієнічним нормативам і кожна тринадцята — на мікробіологічні.
Фактор ринкової кон’юктури. Кон'юнктура ринку складається на основі співвідношень між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами і потребами в них. Стимулом для розвитку виробництва є ріст попиту на вироблену продукцію і навпаки, зменшення попиту веде до скорочення виробництва. В тому разі, якщо зниження попиту на сировину чи готову продукцію продовжується тривалий період то це приведе до значних змін у розміщенні виробництва, або його структури.
Україна багата на запаси залізної і марганцевої руди, кам’я- ного і бурого вугілля, родючі ґрунти. На початку XX століття в паливному балансі головне місце посідало кам’яне вугілля.
Вугільна промисловість була важливим районоутворюючим фактором у Донбасі. На базі вугільних родовищ побудовані потужні електростанції, сформувались металургійні комплекси. Але наприкінці минулого століття появились більш економічні види палива — нафта і природний газ і стали поступово витіснять тверде паливо, оскільки, собівартість вугілля (в перерахунку на умовне паливо) перевищує собівартість нафти у 5 разів, а газу — в 10 разів. На світовому ринку у 1980–1990 рр. ціна на барель нафти складала 25 доларів, а 1000 куб. м. газу у межах 75 доларів. В результаті на теплових електростанціях в ті роки спалювалось понад 25 млн т. мазуту паливного і понад 30 млрд. куб. м. газу, а виробництво кам’яного вугілля скоротилось на половину із 160 до 80 млн т.
Після 2005 року різко зросла в 5–10 разів ціна на нафту і природний газ, що спонукатиме до перегляду відношення до кам’яного вугілля та збільшення його виробництва.
Сприятлива кон'юнктура на ринку і деяких видів сільськогосподарської продукції визначила спеціалізацію аграрного сектора економіки ряду регіонів країни. Так, Лісостепова Зона України спеціалізувалась на виробництві цукрових буряків і озимої
351
пшениці, на Поліссі вирощувались льон — довгунець і картопля, у Степовій Зоні — соняшник і озимі зернові.
Разом з тим, в останні роки потреба в деяких видах продукції таких як цукор різко скоротилась і появився попит на озимий ріпак, який використовується на біопаливо. Основна зона вирощування цієї культури це Лісостепова зона України, там де раніше вирощувався цукровий буряк.
Ринкова кон'юнктура складається під впливом двох факторів, а це науково-технічного прогресу і попитом на ринку. Застосування прогресивних технологій у виробництві сприяє поліпшенню якості товарів, підвищує їх конкурентну здатність, а попит на ринку сприяє збільшенню грошових надходжень. В результаті конкурентного змагання між виробниками перемагають ті, хто матиме більший зиск, що приведе до певних змін у розміщенні та структурі виробництва.
Контрольні запитання
1.Соціально-політичний фактор.
2.Геополітичний фактор.
3.Сировинний фактор.
4.Людський фактор.
5.Транспортний фактор.
6.Екологічний фактор.
7.Фактор ринкової кон’юктури.
Рекомендована література
1.Довкілля України 2006. — К.: Держкомстат, 2007.
2.Данилко В.К. Економічна статистика: водні ресурси. — К.: НДІ статистики, 2003. — 368 с.
3.Баглук В.А. Основи екології. — К.: “Знання”, 2007.
4.Термена Б.К. Охорона та раціональне використання природних ресурсів. — Чернівці: Книги — XXI, 2005.
352
22. Економічні засади природоохоронної діяльності
Розглядаються наступні питання:
22.1.Наукові засади раціонального природокористування.
22.2.Потенційно небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення.
22.3.Екологічний моніторинг і система екологічної інформації.
22.4.Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища.
22.5.Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності.
22.6.Світовий досвід і міжнародне співробітництво
усфері охорони навколишнього природного середовища.
22.1. Наукові засади раціонального природокористування
Бажання в найкращі терміни вирішити економічні питання та забезпечити народне господарство і населення енергетичними і сировинними ресурсами сприяло тому, що викликало високе природовикористування і погіршення природного середовища. Україна через високий рівень концентрації промислового виробництва, особливо видобувної промисловості і чорної металургії перетворилася в одну із найнебезпечніших в екологічному відношенні країн.
В останні роки Україні притаманні такі екологічні проблеми, як кислотні дощі, потепління клімату, накопичення відходів. Негативний вплив на екологічну ситуацію оказує і руйнування озонового шару та зміна клімату.
353
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року, з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила ситуацію, що потребує значних витрат і часу для відновлення довкілля.
У зв’язку з погіршенням екологічної ситуації у здоров’ї населення намітився ряд негативних тенденцій. З 1991 року відсутній природний приріст населення, зростає рівень захворюваності, а тривалість життя людей на 7–10 років нижча, ніж у розвинутих країнах. Ліквідація цих негативних явищ потребує не лише прийняття заходів по поліпшенню екологічної ситуації в нашій країні, а і міжнародна співпраця в галузі екології, адже не існує екологічних кордонів і екологічні негаразди в одній країні відбиваються на стані природного середовища в сусідніх країнах. В цих умовах в усіх країнах світу ставиться питання про раціональне природокористування.
Природокористування — це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи.
Розрізняють природокористування раціональне і нераціональне.
Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.
Нераціональне єтакеприродокористування,коливпливлюдини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якостей і вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може виникнути внаслідок різних негативних впливів на природу.
Попередження і подолання результатів нераціонального природокористування складає завдання охорони природи, яке охоплює заходи з підтримання вже існуючої продуктивності природи.
Значна роль у вирішенні цих питань відводиться науці про охорону природи — екології, яка вивчає закономірності динаміки природних ресурсів, обґрунтовує раціональне використання
354
природних багатств, розробляє способи їх збереження і відновлення.
Наукові дослідження про природокористування спрямовуються на розробку загальних принципів практичної діяльності, пов’язаної із впливом на навколишнє середовище.
Мета природокористування полягає в забезпеченні єдиного підходу до природи як загальної основи життєдіяльності людства.
Враховуючи те, що типи природних ресурсів діляться на дві групи: вичерпні і невичерпні то і підходи до їх використання повинні бути різні.
При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії вітру, сонця, підземного тепла, припливів і відпливів) нераціональність їх вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом корисної дії. Поки-що в нашій країні ці ресурси використовуються досить слабо. Робляться лише перші спроби використання сили вітру для виробництва електроенергії, тоді як ми маємо унікальні можливості різного збільшення виробництва цього виду ресурсів за рахунок будівництва вітроелектростанції у горах Криму та Карпат. Поки-що не знайшли широкого використання і наукові розробки по використанні сили Сонця. Лише раціонально і уміло використовуючи ці два види невичерпних ресурсів можна в значній мірі відмовитись від використання великої кількості органічних видів палива.
Для ресурсів вичерпних і при цьому невідновних (вугілля, нафта, газ, мінерали) важливим є комплексність і економічність їх добування і скорочення витрат.
Таким чином охорона природних ресурсів означає підтримання їх якостей, сприятливих для господарства, відпочинку і здоров’я, а також недопущення невиправдовуваних перетворень (наприклад, вторинного засолення ґрунтів, виникнення непродуктивного мілководдя).
Раціональне освоєння ресурсів середовища полягає в найбільш повному і вигідному пристосуванні до них господарської діяльності людини.
Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми ресурсозбереження.
355
Перший — програма першочергових заходів, другий — довгострокова програма переходу до системи раціонального природокористування.
Першочергові заходи: створення системи контролю за якістю середовища, урахування заходів з охорони природи при розробці народногосподарських планів, заходів з урахування екологічної культури населення, те використання невичерпних видів енергії.
Довгострокова програма — це програма переходу виробництва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питання економічної оцінки природних ресурсів, створення системи управління ними, виявлення напрямів і темпів природного і антропогенного розвитку природи в найближчому майбутньому і в перспективний період.
Науковими закладами Національної академії наук України проводяться значні розробки, спрямовані на ефективне використання всіх видів ресурсів, але для них впровадження у виробництво потрібна політична воля керівництва держави.
Вся система природокористування основується на таких основних принципах, тобто правилах, якими необхідно керуватись при раціональному використанні природно — ресурсного потенціалу, а саме:
а) міри перетворення природних систем — у процесі експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, які дозволяють цим системам зберігати властивість самопідтримання (самоорганізації саморегуляції);
б) “м’якого” управління природою — “м’яке” управління природними процесами, як правило, здатне викликати бажані природні ланцюгові реакції і тому з соціально — економічного погляду не викликає техногенних наслідків;
В процесі господарської діяльності слід керуватись такими
законами природокористування.
Закон обмеженості природних ресурсів — усі вичерпні природні ресурси Землі є скінченними
Закон падіння природно-ресурсного потенціалу — одного типу технологій природні ресурси стають все менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування та транспортування.
356
Закон зниження енергетичної ефективності природокористування — з плином часу при отриманні з природних систем корисної продукції на її одиницю в середньому витрачається все більше енергії.
Закон убиваючої родючості — унаслідок постійного вилучення врожаю і порушення природних процесів ґрунтоутворення, а також за тривалої монокультури, що виділяються рослинами, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості ґрунтів.
Ефективна охорона довкілля потребує дотримання тих стандартів, які діють в країні. Стандарти якості навколишнього середовища складаються на основі сучасного стану технологій і являє собою узгодження екологічних і економічних інтересів суспільства.
Існують стандарти міжнародні, державні, відомчі і стандарти підприємств. В них регламентуються: гранично допустимі і тимчасово узгоджені викиди забруднюючих речовин у навколишнє середовище; гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді, повітрі, ґрунті, рослинних і тваринних організмах; орієнтовно небезпечні рівні впливів техногенних забруднювачів на природне середовище та організацію природоохоронної служби.
Екологічні стандарти юридично закріплюються в спеціальних нормативно-технічних документах, затверджуються державними органами і являються обов’язковими до виконання.
Вся сфера екологічного нормування і стандартизації використовує встановлені гранично допустимі концентрації або гранично допустимі дози шкідливих агентів.
Гранично допустимі концентрації — це найбільша концентрація речовини в середовищі і джерелах біологічного споживання (повітрі, воді, грунті, продуктах харчування), яка при більш чи менш тривалому впливі на організм не шкодять здоров’ю.
При вмісті в середовищі кількох токсичних агентів ураховують їх спільну дію, так званий ефект підсумовування негативного впливу. Встановлюють також гранично допустимі рівні шумового та електромагнітного забруднення.
Найбільш вагомим із розроблених стандартів є екологічний паспорт промислового підприємства.
357
Екологічний паспорт — це нормативно-технічний документ, який містить дані про використання підприємством ресурсів і визначення впливу його виробництва на навколишнє середовище.
В екологічному паспорті міститься така інформація про:
–підприємство і його розміщення;
–технології, що використовуються на підприємстві;
–кількісні та якісні характеристики використовуваних ресурсів (сировини, палива, енергії);
–кількісні характеристики продукції, що випускаються;
–кількісні і якісні характеристики викидів забруднюючих
речовин у навколишнє середовище, а також відходів виробництва.
На основі інформації, що міститься в екологічному паспорті, вирішуються такі екологічні завдання:
–оцінюється вплив викидів забруднюючих речовин і відходів на природне середовище та здоров’я населення;
–встановлюються нормативи викидів забруднюючих речовин і складування відходів;
–плануються і оцінюються природоохоронні заходи на підприємстві;
–аналізується дотримання підприємством законодавства, стандартів і нормативно–технічної документації з охорони навколишнього середовища;
–здійснюється експертиза проектів реконструкції підприємства;
–розробляються заходи з підвищення ефективності використання природних і мінеральних ресурсів, енергії і вторинної сировини.
Основними джерелами інформації для складання екологічного паспорта є дані державної статистичної звітності і фактичні викиди, показники виробництва, дозволи на природокористування, паспорти газо- і водоочисного обладнання і споруд та установок з утилізації і використання відходів, інвентаризація джерел забруднення, дані про діяльність підприємства і фонові показники стану природного середовища в регіоні. Щорічно паспорт коригується і уточнюється в бік поліпшення екологічної ситуації.
358
22.2. Потенційно-небезпечні виробництва та вимоги до їх розміщення
На сучасному етапі розвитку економіки України зростання виробництва находиться в тісному зв’язку з великою ймовірністю техногенних катастроф. Техногенні чинники визначаються кількістю великих міст, шкідливих підприємств, транспортних засобів, наявністю шляхів сполучення. Під впливом індустріалізації техногенні чинники змінюють вигляд природного середовища регіону, впливають на стан довкілля.
В цих умовах важливим завданням суспільства у оптимізації техногенного навантаження на територію є урахування різних чинників на всіх стадіях розміщення продуктивних сил з тим, щоб не допустити в майбутньому будь-яких катаклізмів.
Щоб запобігти будь-яких негараздів в результаті господарської діяльності мають враховуватись такі основні принципи:
а) запобігання можливим аваріям і небезпекам для навколишнього середовища;
б) оцінювання збитків від господарської діяльності і в результаті непередбачуваних ситуацій;
в) можливість компенсації збитків від порушення екологічної рівноваги;
г) передбачати моральний стан населення, яке проживає на прилеглих до певних об’єктів територіях.
Додержання вказаних принципів сприятиме поєднанню економічного зростання з соціальним захистом населення.
Але, оскільки розвиток суспільства потребує подальшого технічного зростання, тобто підвищення ролі техногенних чинників то окремі об’єкти господарської діяльності потребують особливої уваги як екологічно небезпечні.
Атомні електростанції. Аварія 1986 р. на Чорнобильській АЕС показала, що цей вид електростанції вважається особливо екологічно небезпечним з дуже важкими наслідками не тільки для економіки країни, але і для життя і для здоров’я людей, тваринного і рослинного світу, всього навколишнього середовища.
При нормальній роботі атомних електростанцій утворюються специфічні скидні води, забруднені радіоактивними речовинами.
359
Збираються вони в реактивному виділенні і направляються на очисні установки з метою повторного використання. Скид радіоактивних вод у відкриті водойми не допускаються. На атомних електростанціях можливі випадки забруднення навколишнього середовища не тільки радіоактивними відходами, але і нафтопродуктами та відходами комунального господарства. Аварія на Чорнобильській АС викликала глобальну екологічну катастрофу з економічними і соціальними наслідками. Лише земель забруднено 4,6 млн га у 74 районах 11 областей України. З використання виключно 119 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 65 тис. га ріллі. Зазнали радіоактивного забруднення 3,5 млн га лісів, що потребує обмеження лісокористування.
Наслідки аварії Чорнобильської АС ліквідовували всі республіки колишнього СРСР. Самотужки ліквідувати ту аварію Україні було б проблемно і тому слід не допустити такого лиха в майбутньому.
Водосховища. З метою запобігання частих повенів, які надавали величезних втрат для народного господарства, регулювання стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця та інших, забезпечення окремих регіонів країни водою створеною водоймами з об’ємом води до 10 млн м3 — більше 800, з об’ємом 10–100 млн м3 — близько 100 та понад 100 млн. м3 — 13.
Найбільші водосховища України і їх характеристики показані на табл. 22.1. За площею найбільше Кременчуцьке, за об’ємом води — Каховське.
Якщо врахувати різницю між максимальною і середньою глибиною водосховища, то видно яка маса води стоїть над територіям, які знаходяться нижче за течією і при катастрофі може викликати затоплення земель і населених пунктів. З іншої сторони водосховища можуть стати акумуляторами забруднення при аваріях, так як це було на Київському водосховищі при аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Нафто-, газо-, аміакопродукти. На території країни створено розгалужену мережу нафтопродукто- і газопроводів. Більшість з них побудована 50 і більше років тому, а тому труби і обладнання спрацьовані і щорічно фіксується по декілька аварій, що призводить до викидів нафтопродуктів і газу у навколишнє
360