книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Лишиленко 2008 учебник

Перевезено вантажів

10,9

25,6

1,1

Перевезено пасажирів

5,4

46,0

48,4

Рис. 16.3. Зміни структури перевезення вантажів і пасажирів видами транспорту України

Погіршилась і матеріальноFтехнічна база всіх видів транспорту — так, обсяг поставок матеріальних ресурсів у залізничному транспорті знизився для електровозів на 57%, пасажирських вагонів на 25%. Більш як половина українських суден не можуть заходити до закордонних портів через їх зношеність.

261

16.2. Характеристика окремих видів транспорту

Залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, яка забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортноFекономічні зв’язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.

Розвиток залізничного транспорту в Україні розпочався в 60Fх роках ХІХ ст. В цей період були збудовані перші залізниці: Львів — Перемишль (1861 р.) та Одеса — Балта (1865 р.), яку пізніше продовжили до Києва, а потім і до Москви. У другій половині ХІХ ст. почалося будівництво залізниць у Донбасі і Придніпров’ї. Розміщення між центральними районами Росії і Західною Європою сприяло проходженню ряду важливих транзитних залізниць, зокрема: Москва — Бахмач — Київ — Козятин — Здолбунів — Львів — Чоп і далі в Словаччину, Чехію і Угорщину.

Розвиток паливноFенергетичного і металургійного комплексів, особливо в Донбасі і Придніпров’ї, викликав необхідність будівництва залізниць у напрямах Донбас — Придніпров’я — Криворіжжя. Із Донбасу в Придніпров’я направляються кокс та енергетичне вугілля, а в зворотному напрямі — криворізька залізна руда та нікопольський марганець. Великий обсяг видобутку і перевезень донецького вугілля на північ і північний захід вимагав будівництва у цих напрямках нових залізниць.

На кінець 1913 р. загальна довжина залізниць в Україні становила 15,6 тис. км. За 1914–1940 рр. було побудовано ще 5 тис. км залізничних колій. Будувались в основному дороги в північноFзахідному напрямку, інтенсивні вантажоFпасажиро потоки якого пов’язанні з перевезенням імпортноFекспортних вантажів з України, Росії, Білорусії у чорноморські порти і в зворотному напрямку. У здійсненні цих зв’язків важливу роль відіграють лінії Харків — Запоріжжя — Сімферополь, Харків — Кременчук — Одеса, Харків — Дніпропетровськ — Херсон.

262

Важливе значення для внутрішньодержавних економічних зв’язків мають залізниці Київ — Полтава — Харків, Київ — Одеса, а для зовнішньоFекономічних зв’язків Київ — Ковель — Хелм з виходом на Польщу та інші європейські країни.

Після створення нової поромної переправи Батумі — Одеса значно зросло значення залізниці Одеса — Львів — Перемишль, яка відтепер відіграє важливу роль у здійсненні не лише внутрішньодержавних, а й міждержавних зв’язків України, дає змогу надавати транспортні послуги країнам Закавказзя для їх економічних зв’язків з європейськими країнами.

Протяжність залізничних колії загального використання в Україні в 2006 р. становила 22,0 тис. км, а довжина залізничних колій підприємств і організацій — 28 тис. км. При середній щільності доріг 38 км/тис. км2 території найвищим показником виділяються промислово розвинуті: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області, а також такі області, як Львівська, Закарпатська, Чернівецька і Вінницька, де висока щільність залізниць обумовлена, насамперед, їх вигідним прикордонним розташуванням, а також галузевою структурою господарства. В цих областях щільність залізниць коливається від 40–62 км/тис. км2 території.

Велика увага приділяється електрифікації залізниць. Станом на 01.01.2007 р. в країні електрифіковано 9,6 тис. км доріг. Електрифіковані магістральні та найбільш вантажонапружені залізниці: Київ — Львів — Чоп, Донбас — Кривий Ріг — Харків — Запоріжжя — Севастополь, Харків — Лозова — Микитівка, Київ — Миронівна — Дніпропетровськ, Хирівка — Помошна — Одеса — Іллічівськ та ін. Електрифіковано приміські зони Києва, Харкова, Львова, Донецька тощо. Внаслідок цього зросла швидкість, пропускна спроможність найважливіших залізниць, поліпшилась екологічна ситуація та ефективність їх використання. На них перевозиться 66% вантажів.

У структуру залізничного транспорту України входить шість залізниць: Донецька, Львівська, Одеська, Південна і ПівденоFЗахідна, Придніпровська; 27 відділів, близько 2 тис. залізничних станцій, 75 локомотивних і 83 вагонних депо (табл. 16.3).

263

Для ремонту рухомого складу, виготовлення запасних частин у складі залізничного транспорту діють 42 спеціалізованих заводи і десятки щебеневих кар’єрів.

Із загальної кількості перевезення вантажів у 2006 р. на Донецьку залізницю приходиться 40,9%, Придніпровську — 30%, Південну — 8,7%, Львівську, ПівденноFЗахідну, Одеську, відповідно по 6,4; 7,7; і 6,3% (табл. 16.4).

У структурі перевезення вантажів в 2006 р. на вугілля приходиться 25,7%, руди — 18,2%, чорні метали — 11%, нафту і нафтопродукти — 5,2%, кокс — 2,3%, мінеральні добрива — 2,5%, зерно — 2,3%, цемент 2,3% інші вантажі — 28,8%.

264

Таблиця 16.4 Перевезення вантажів залізничним транспортом України

Що стосується пасажирообороту на залізничному транспорті, то у 2006 р. 38% перевезення пасажирів приходиться на ПівденноFЗахідну залізницю, 19% — на Придніпровську, 15% — на Одеську, 13,3% — на Південну і відповідно по 10,5% та 8,2% на Львівську і Донецьку залізниці (табл. 16.5).

Таблиця 16.5 Пасажирооборот залізничного транспорту України

(млрд пас. — км)

265

Станом на 1.01.2006 р. в Україні налічувалось 1,8 тис. електровозів, 2,7 тис. тепловозів, 100 шт. паровозів, 171,5 тис. вантажних вагонів, 8,4 тис. пасажирських, 174,9 тис. вантажних і 7,0 тис. рефрежераторних вагонів.

Ступінь зносу досяг: електровозів — 73%, тепловозів — 76%, електропоїздів — 70%, дизель-поїздів — 51%, пасажирських вагонів — 69%, вантажних вагонів — 55%.

Із загальної кількості рухомого складу більше як половина (60%) працює понад амортизаційний термін (табл. 16.6). Навіть з урахуванням продовженого терміну служби, повністю замортизовано 28% електровозів, 23% тепловозів, 4% секцій електропоїз-

Таблиця 16.6 Розподіл рухомого складу залізничного транспорту України

за роками випуску (станом на кінець 2006 р.)

(в процентах)

266

дів, які знаходяться в експлуатації і найближчим часом підлягають відновленню або списанню. Укрзалізниця змушена нести додаткові витрати на утримування застарілої техніки, здійснювати дорогий і малоефективний капітально-відновлювальний ремонт. Тобто залізничний транспорт працює на межі можливості, оскільки його виробнича база фізично спрацьована і морально застаріла.

Після 2000 року в країні ведеться перебудова залізничного транспорту. В середньому за 2000–2006 роки Укрзалізниця проводила капітальний ремонт колій на 1,3 тис. км, а середній ремонт на 2,0 тис. км. Проводиться робота по організації швидкісного сполучення між столицею і обласними центрами. Ведеться реставрація і оновлення вокзалів, розпочато випуск пасажирських вагонів. Уже модернізовано ділянку Київ — Харків, Дніпропетровськ, ведеться робота по переходу на швидкісний рух. Впроваджуються високопродуктивні методи навантаження і розвантаження вагонів.

Автомобільний транспорт забезпечує ефективне функціонування всіх галузей народного господарства. Він особливо зручний для перевезення вантажів на відстань близько 20 км, забезпечуючи при цьому практично повну гарантію збереження вантажу, терміновість і надійність перевезень.

Він розпочинає і закінчує транспортний процес на залізничному, морському, річковому і авіаційному транспорті. Численні автотранспортні підприємства мають досить повно укомплектовану виробничу базу і розгалужену мережу інфраструктурних об’єктів: автовокзалів, автостанцій, транспортноFекспедиційних підприємств, терміналів тощо.

Ефективність роботи автотранспорту знаходиться в прямій залежності від якості доріг. В Україні довжина автошляхів загального користування з твердим покриттям станом на 1.01.2007 р. становить 165,2 тис. км. Поки що майже 30% автошляхів не мають твердого покриття. Для того, щоб досягти в Україні рівня європейських країн, необхідно побудувати понад 200 тис. км автошляхів.

Територія України, особливо в її західній частині, знаходиться на перехресті транспортних коридорів, які з’єднують країни ПівденноFСхідної і ПівнічноFЗахідної Європи, тому з

267

подальшим розвитком ринкових відносин, із становленням численних підприємницьких структур слід очікувати значного підвищення ролі автотранспорту в оперативних, гарантованих і безпечних щодо збереження вантажів перевезеннях, що потребує особливого ставлення до доріг.

У країні створена система автошляхів. Найважливіші автомагістралі Київ — Одеса, Київ — Москва, Київ — Полтава — РостовFнаFДону, Київ — СанктFПетербург, Київ — Львів — Ужгород та ін., але вони не відповідають міжнародним стандартам, зокрема за такими характеристиками як швидкість пересування, забезпечення пунктами технічної і медичної допомоги, харчування і відпочинку та ін.

Болючою проблемою галузі є технічний стан рухомого складу. Транспортні засоби морально застаріли та технічно зношенні на 70% і більше процентів, незадовільна і структура парку

автомобілів.

Для оновлення рухомого складу необхідно організувати, вітчизняне виробництво вантажних автомобілів у межах 30–40 тис. одиниць, автобусів — 10 тис.

Необхідно добитися переведення значної частини транспорту на газове живлення, вдосконалювати систему технічного обслуговування та ремонт автомобілів за рахунок сервісного обслуговування, створення нових та модернізації існуючих ремонтних заводів.

Морський транспорт. Це один із найдешевших видів транспорту. Недаром валютні надходження від пароплавства до 1992 р. становили 800–900 млн доларів за рік. Україна має сприятливі умови для використання морських суден. На півдні територію країни омивають води Чорного і Азовських морів, які практично не замерзають, а через протоку Босфор з’єднуються із Середземним морем, з усім світом.

Загальна довжина морських берегових ліній понад 2 тис. км. Багато є зручних бухт, які сприяли розташуванню 18 великих морських портів, серед яких найбільші Одеса, Іллічівськ, Ізмаїл, Миколаїв, Севастополь, Ялта, Феодосія, Керч, Маріуполь і Бердянськ. Крім того є 8 судноремонтних заводів.

268

Основу морського транспорту України становили Чорноморське і Азовське морські пароплавства та УкраїнськоFДунайське пароплавство. Сумарна вантажність транспортного флоту України в 1991 р. становила понад 5 млн т, а пасажирського флоту — понад 10 тис. місць, він був одним з найбільших в Європі. На початок 2006 р. сумарна вантажність транспортного флоту становила менше 0,8 млн т.

Враховуючи велику дальність перевезень однієї тони вантажів (в середньому на 4,9 тис. км) морським транспортом у 1990 р. виконувались 25,6% тонноFкілометрів вантажообороту країни, доставляючи вантажі в різні країни світу, в 2006 р. — відповідно 1,4 тис. км і 2,4% (табл. 16.7).

Таблиця 16.7

Середня віддаль перевезення морським транспортом, кілометрів

На початок 2006 р. із загальної кількості 1068 морських суден 109 суден непридатні до використання. Із придатних до використання з моменту побудови до 5 років — 2,5%, від 5 до 10 років — 1,6%, від 10 до 20 років — 30,3% і понад 20 років — 65,6%.

Найбільшу кількість міжнародних перевезень забезпечують чорноморські порти Одеси, Іллічівська. Основними вантажами є руда, нафта і нафтопродукти, будівельні матеріали, зерно, цукор, цитрусові та інші. Іллічівський порт працює в основному на забезпечення експортних поставок.

269

Порти Азовського мореплавства — Маріуполь, Бердянськ і Керч спеціалізуються переважно на експорті залізної та марганцевої руди, чорних металів, кам’яного вугілля, цементу.

Порти Українсько2Дунайського пароплавства — Рені, Ізмаїл, Кілія і Вилкове відіграють важливу роль в економічних зв’язках з країнами Європи.

Через морські порти на експорт надходить кам’яне (коксівне) вугілля, кокс, залізна і марганцева руда, чорні метали, цемент, машини та інші товари. Україна імпортує машини та інше обладнання, мінеральноFсировинні ресурси, продукцію сільського господарства і т. ін.

За 1991–2006 рр. перевезення вантажів морським транспортом України скоротились із 53 млн т до 9 млн т, або у 6 разів, а пасажирів із 26 млн чол. до 11 млн чол., або у 2,5 разів. Це сталося тому, що в 2001 р. Чорноморське пароплавство, яке успішно функціонувало на протязі 150 років, було ліквідовано. Україна як морська країна повинна мати свій морський транспорт. Для забезпечення мінімальних потреб слід мати транспортних суден вантажопідйомністю на 1млн т, а це 120 суден, та 10–15 пасажирських суден на 5 тис. місць. Будівництво вантажних і пасажирських суден для морського транспорту України проводиться на суднобудівних заводах в нашій країні та Румунії.

Річковий транспорт в Україні має давню історію. Це, поFперше, судноплавний Дніпро, який був у свій час найпрактичнішою південною частиною важливого шляху “із варяг у греки”, “варязький шлях”, що з’єднував Скандинавію з таким розвинутими у свій час країнами, як стародавня Греція і Візантія. Цей шлях був головним для розвитку Київської Русі, зокрема для зміцнення її торгових, культурних і релігійних зв’язків.

Після будівництва в середині 30Fх рр. Дніпрогесу і затоплення Дніпровських порогів встановилося наскрізне судноплавство на Дніпрі.

Кінець XVIII і перша половинна XIX ст. були періодом інтенсивного будівництва каналів у Європі з метою створення транспортних зв’язків між окремими річковими системами. У межах України в той час споруджуються канали для з’єднання

270