книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Лишиленко 2008 учебник

Збірні залізобетонні конструкції для мостів в основному виготовляються у Києві, Вінниці, Житомирі і Львові.

Залізобетонні опори для ліній електропередач виготовляються у Світловодську Луганської області, Тернополі, Білій Церкві Київської області і в місті Мерефа Харківської області.

Підприємства по виробництву залізобетоних конструкцій для великопанельного будівництва побудовані в усіх обласних центрах України. Вони спроможні випускати залізобетонні деталі для спорудження 7 млн м2 загальної житлової площі. Крім того, вони виготовляють різні блоки, панелі перекрить та стінові блоки. В даний час ці підприємства у більшості обласних центрів виконують деякі замовлення для індивідуального будівництва.

Виробництво будівельної цегли складається з двох підгалузей — виробництво глиняної та силікатної цегли.

На виробництво 1 тис. глиняної (червоної) цегли витрачається 2,5 м3 глини, на пористу цеглу — менше. Оскільки сировина є скрізь, а перевезення цегли на великі відстані невигідне, то заводи по її виробництву розміщені повсюдно, в усіх обласних центрах і в більшості регіонів країни.

Силікатну цеглу виготовляють з кварцового піску і вапна. На 1 тис. шт. потрібно близько 2,5 м3 піску і 100–200 кг вапна, залежно від її міцності.

Найбільші заводи по виробництву силікатної цегли розміщені у м. Києві, Чернігові, Львові, ІваноFФранківську, Світловодську Кіровоградської області.

У 1990 р. заводи України виробляли 10,5 млрд шт. цегли. У зв’зку із скороченням обсягів будівництва виробіток цегли скоротився до 3,3 млрд шт. у 2003 р.

Виробництво металевих конструкцій зосереджено в основному у Донецькій, Дніпропетровській, Луганській і Запорізькій областях, а малі конструкції виготовляються скрізь, де є досить електроенергії. Виробництво алюмінієвих будівельних конструкцій зосереджено на Броварському заводі алюмінієвих конструкцій Київської області та аналогічному заводі у м. Свердловську Луганської області.

181

Виробництво будівельної кераміки об’єднує підприємства по виробництву різних облицювальних плиток для стін, підлоги, керамічних кислототривких виробів, санітарноFбудівельної кераміки та каналізаційних і дренажних труб. Сировиною для їх виробництва є вогнетривкі або тугоплавкі глини з різними домішками.

Заводи по виробництву керамічної облицювальної плитки розташовані у м. Києві і Слов’янську Донецької області.

Виробництво глазурованої плитки зосереджено у Харкові, Львові, Слов’янську і Артемівську Донецької області.

Завод по виробництву будівельного сантехнічного фаянсу побудовано у м. Славута Хмельницької області.

Електроізоляційні вироби для електротехнічної промисловості виробляються у м. Первомайську Житомирської області. Виробництво електроізоляторів для високовольтних ліній електропередач зосереджено у м. Запоріжжі.

Всі види ізоляторів для радіотехнічної промисловості виробляються у місті Слов’янську Донецької області.

Виробництво крейди. Великі запаси крейди є у Донецькій, Луганській, Сумській, Харківській, Рівненській, Волинській і Чернівецькій областях. В середньому за рік добувається будівельної крейди близько 2 млн т, та майже 7 млн т використовується у цементній промисловості. Крейда використовується для малярних робіт, виготовлення віконної замазки, шпаклівок, і як наповнювач у азбестовій промисловості та при виробництві фарб, цементу, вапна.

Виробництво м’якої покрівлі. М’яке покриття в Україні представлено толлю, руберойдом і пергамінумом. Для їх виробництва використовується папір, азбест і гудрон. У країні в 1990 р. вироблялось такої покрівлі 282 млн м2, а в 2003 р. було вироблено 45 млн м. кв., або у 6,3 рази менше, тобто на стільки, на скільки зменшились обсяги будівельноFмонтажних робіт. Заводи по виробництву такої покрівлі є в усіх обласних центрах, але близько 20% її виробляється у м. Києві.

182

Виробництво віконного скла. В Україні створені потужності на річне виробництво 55 млн м2 скла. На виробництво 1 т скла потрібно 970 кг умовного палива, тобто це дуже теплоємкий процес. Зважаючи на високу теплоємність, виробництво скла розташовують біля паливних баз. Основні заводи — Лисичанський “Пролетар” Луганської області, Констянтинівський Донецької області, Львівський, Запорізький і Ірпіньський Київської області. На цих заводах виробляють віконне, армоване, вітринне й інші види скла.

Контрольні запитання

1.Роль будівельного комплексу в народному господарстві і його структура.

2.Динаміка розвитку будівельного комплексу України.

3.Виробництво в’яжучих будівельних матеріалів.

4.Виробництво стінових матеріалів.

5.Виробництво збірного залізобетону і залізобетонних конструкцій.

6.Виробництво облицювальної плитки і скла.

7.Виробництво м’якої покрівлі.

Рекомендована література

1.Лубенець В.Г. Основи організації і планування будівельного виробництва. — К.: Нац. буд. унFт, 2000. — 156 с.

2.Венчин А.П. Будівельний комплекс: ефективність, резерви, перспективи. — Львів: СFг. інFт., 1995. — 137 с.

3.Дворкин Л.И., Соломатов В.И. Цементные бетоны с минеральными наполнителями. — К.: Будівельник, 1991. — 136 с.

4.Розміщення продуктивних сил України. Підручник. За редакцією професора Е. П. Кагана. — К.: Юридична книга, 2002. — 552 с.

5.Дорогунцов С.І., Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. і ін. Розміщення продуктивних сил України. — К.: КІНГ, 2000. — 364 с.

6.Статистичний щорічник України за 2006 р. — К.: Консультант, 2007. — 551 с.

183

13. Лісопромисловий комплекс України

Розглядаються наступні питання:

13.1.Роль і місце лісопромислового комплексу в народному господарстві країни

13.2.Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу

13.3.Проблеми і перспективи розвитку лісопромислового комплексу України

13.1.Роль і місце лісопромислового комплексу в народному господарстві країни

Лісопромисловий комплекс — це сукупність галузей, пов’язаних з вирощуванням і переробкою лісової сировини.

Роль лісогосподарського комплексу в економіці країни визначається тим, що деревина і продукція її переробки використовується абсолютно в усіх галузях народного господарства. Основний продукт лісу — деревина використовується як для виробництва предметів праці (пиломатеріали, метиловий спирт й ін.) і предметів споживання (меблі, папір, оцтова кислота та ін.), так у вуглевидобувній галузі як матеріал для укріплення лав.

Крім того, ліси регулюють рівень кисневого і вуглецевого балансу в природі та рівень опадів та дають певні продовольчі ресурси (дикі плоди, ягоди, гриби, березовий сік), лікарські рослини, мають рекреаційне і екологічне значення та створюють сприятливе середовище для розвитку бджільництва та мисливства.

В умовах незалежності України лісопромисловий комплекс має особливе значення як для підвищення рівня забезпеченості держави і населення його продукцією, так і покращання екологічної обстановки за рахунок збільшення обсягу лісових насаджень. Крім того, підвищення рівня задоволення потреб у лісопродукції за рахунок місцевих ресурсів потребує перегляду існуючих технологій в лісозаготівлі і деревообробці.

184

Склалася парадоксальна ситуація, коли за рахунок власних ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості задовольняються тільки на третину, а деревні відходи використовуються на 50–60% і використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісопромислового комплексу, а саме в лісовій, деревообробній, целюлозноFпаперовій та лісохімічній промисловості можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вториннихтаіншихволокнистихматеріалівтавикористаннязамінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційноFтехнічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації в експлуатації лісів.

Сьогодні, коли Україна переживає нелегкі часи, коли економіка знаходиться в занепаді і майже в більшості галузей народного господарства існує безліч різноманітних проблем, економічний стан підприємств лісогосподарського комплексу находиться не на належному рівні. Нестабільність української економіки та нестача обігових коштів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів випущеної продукції, її якості та конкурентоспроможності на ринку. Подальший розвиток галузі потребує повного радикального реформування, що включає заміну фізично та морально застарілого обладнання, розробку ефективних технологій і раціональне використання відходів.

13.2. Структура і територіальна організація лісопромислового комплексу

До складу лісопромислового комплексу входять лісове гос-

подарство, лісозаготівельна, лісопереробна, целюлозно2паперова і лісохімічна промисловості.

185

Лісове господарство

Лісове господарство вивчає стан лісового покриву, веде його облік і збереження, забезпечує розширене відтворення лісів, поліпшення їх якості та продуктивності, сприяє раціональному використанню лісового фонду.

Історія розвитку галузей лісового господарства України тісно пов’язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала протягом понад трьох століть. До XVII ст. в Україні було багато лісів. Великої шкоди лісам України завдало будівництво поташних заводів. Поташ у той час використовували для виготовлення скла, мила, фарб.

Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистої території України. Тільки за період 1819–1913 рр. лісистість території Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської — з 21 до 14%, Київської — з 20 до 17%.

Перед першою світовою війною ліси України перебували головним чином у приватній власності, а частка державних лісів становила лише 19,5%. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції ліси стали загальнодержавною власністю. У 1921 р. утворене Всеукраїнське управління лісами та губернські управління.

Станом на 1 січня 2007 р. площа лісового фонду в країні становила 10,5 млн га, в тому числі вкрито лісом 9,4 млн га. Лісистість території 17,5%. Із загальної площі лісів 51% віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, а решта експлуатаційні ліси.

Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі України становить 153 м3, а в стиглих і перестійних лісах — 252 м3. Середньорічний приріст деревини на 1 га вкритої лісом площі становить 4,0 м3. Найбільш продуктивні — це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 м3/га). У цілому продуктивність лісів України відповідає середньому європейському рівню. Так, приріст деревини на 1 га вкритої лісом площі в Угорщині становить 6,2 м3, Німеччині — 5,6, Польщі — 3,4, Югославії — 3,3, Болгарії — 1,8 м3.

За народногосподарським значенням, місцезнаходженням і функціями, які виконують ліси, їх ділять на дві групи.

186

До першої групи відносяться водоохоронні, захисні, санітарноFгігієнічні та оздоровчі ліси, а також ліси спеціального цільового призначення (ліси заповідників, природних і національних парків). Ліси цієї групи становлять 51% загальної площі лісів, або 4,8 млн га. Із загальної кількості цієї групи лісів водоохоронні ліси становлять 314,5 тис. га. З них смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об’єктів займають 268,8 тис. га, смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, — 45,7 тис. га.

Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис. га. З них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис. га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів загальнодержавного та обласного значення — 229,9 тис. га, державні лісові смуги — 1,9 тис. га, байракові ліси, стрічкові бори, степові — 405,2 тис. га.

Ліси, що виконують санітарно2гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис. га. З них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис. га, санітарної охорони джерел водопостачання — 40,2 тис. га, санітарної охорони курортів — 116,2 тис. га, міські — 13,9 тис. га.

Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис. га, з них заповідників — 135,3 тис. га, національних і природних пам’яток — 57,4 тис. га, заповідних ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення, — 9,5 тис. га.

У цих лісах в основному проводять догляд за лісом, санітарні та лісовідновлювальні заходи, які характеризуються вирубуванням стиглого лісу.

До другої групи належать ліси, що мають захисне та обмежене експлуатаційне значення. Вони є основним джерелом заготівлі деревини в Україні. Лісові масиви цієї групи розташовані в зоні Карпат і поліських областях України — ІваноFФранківській, Рівненській, Волинській, Житомирській та в північних районах Київської, Чернігівської і Сумської областей.

Наявні ліси України здатні забезпечити потребу народного господарства менше ніж на 50%, решта завозиться з Російської Федерації.

187

Орієнтація в минулому на імпорт дешевої деревини зумовило низький рівень посадок лісу. В середньому за останні роки щорічно в країні насвджується 35–40 тис. га лісу. На такі обсяги посадок вирощується посадковий матеріал в лісорозсадниках.

Виходячи із наявної зрілої деревини і раціонального її використання, щорічно вирізується 20–25 тис. га лісу і через людську халатність спалюється 10–15 тис. га лісу. Тобто практично немає збільшення площ під лісом, і вже на протязі останніх десятиліть площі лісового покриву стабільні.

Посадкою лісів, догляд за ними та їх охороною займаються лісництва, а в деяких регіонах основними підприємствами виступають лісгоспзаги та лісокомбінати.

Лісозаготівельна промисловість

Лісозаготівельна промисловість проводить заготівлю деревини, вивозить і сплавляє її та здійснює первинну обробку. Її продукцією є ділова деревина (яку використовують у лісопилянні, тарному виробництві, у будівництві і гірничодобувній промисловості), дрова, сировина для лісохімічної промисловості та деревна зелень.

В Україні лісозаготівельна промисловість в основному розміщена у зоні Карпат і Полісся, а це у Закарпатській, Львівській, ІваноFФранківській, Волинській, Житомирській, Рівненській, Київській і Чернігівській областях.

Потреба України в діловій деревині 25–30 млн м3, а заготівля власної сировини без завдання шкоди лісовому господарству може забезпечити заготовлю її у кількості 10–14 млн м3, або лише 50% від потреби.

Існують тісні організаційні та економічні зв’язки між лісовим господарством і лісозаготівельною промисловістю. Органи лісового господарства відпускають лісосічний фонд лісозаготівельним підприємствам і контролюють його експлуатацію. За стиглий ліс, відпущений у рубку, лісозаготівельні підприємства вносять кореневу плату, яка надходить у державний бюджет. Лісова охорона застосовує економічні санкції щодо лісозаготівельних підприємств за порушення встановленого порядку лісокористування.

188

Лісозаготівельна промисловість має тісні зв’язки з деревообробною та целюлозноFпаперовою промисловостями, яким постачає круглі лісоматеріали та технічну тріску. Круглі лісоматеріали у великих обсягах споживає лісопильне виробництво.

Найбільшим споживачем деревини в Україні є будівельний комплекс. На промислове та житлове будівництво витрачається близько 60% пиловника та будівельного лісу. Багато лісоматеріалів споживають добувні галузі промисловості (особливо вугільна та залізорудна). На 1000 т добутого вугілля витрачається 30–35 м3 лісоматеріалів. Високоякісні круглі лісоматеріали та пиломатеріали використовують також у суднобудуванні та для виготовлення телеграфних і спеціальних стовпів.

Користування лісовими ресурсами поділяють на головне і проміжне. Головне користування — це процес заготівлі деревини в стиглих і перестійних насадженнях. Головне користування лісом необхідно здійснювати в межах розрахункової лісосіки. Закон України “Про охорону навколишнього середовища” (стаття 43) передбачає застосування економічних санкцій в тому випадку, якщо обсяги головного користування перевищують розрахункову лісосіку.

Головне користування лісом здійснюється в межах розрахункової лісосіки. Деревина, яка заготовляється в процесі головних рубок, використовується найбільш повно. На більшості комплексних лісових підприємств України відходи лісозаготівельного виробництва застосовують для виготовлення побічної продукції — технологічної тріски, вітамінного борошна, товарів народного споживання, як паливо і т. ін. Проміжне користування лісом здійснюється в процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов’язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень. Деревина, яка заготовлюється в процесі проміжного користування лісами, використовується значно гірше. Так, коефіцієнт використання потенційних ресурсів деревини від санітарноFвибіркових рубок на підприємствах лісгоспу України становив 0,954, прохідних — 0,954, прорідження — 0,920, освітлення і прочисток — 0,500. Низький рівень використання деревини від рубок проміжного користування лісом пов’язаний з невисокою

189

якістю сировини, з якої важко виготовити кінцеву продукцію (ДСП, ДВП, целюлозу, папір тощо).

У процесі лісозаготівлі використовують деревну зелень хвойних порід для виготовлення вітамінного борошна, хвойного екстракту, хвойної пасти та іншої продукції. У цілому в Україні використовують тільки 30% потенційних ресурсів деревної зелені. Найбільш високий рівень використання деревної зелені досягнуто у Херсонській, Волинській, Полтавській, Дніпропетровській, Житомирській, Київській, Рівненській, Хмельницькій і Сумській областях.

Деревообробна промисловість

Деревообробна промисловість здійснює переробку деревини і виготовляє з неї необхідний асортимент матеріалів та виробів для народного господарства й населення. Основними видами продукції є пиломатеріали, деревні плити, заготовки і деталі для вагоноF, автоF, суднобудування, а також дерев’яна тара, меблі та ін.

Сировинною базою деревообробної промисловості виступає заготовлена деревина в країні та привезена з Російської Федерації.

Як галузь промисловості обробка деревини почала розвиватись у другій половині XVIII ст., коли виникли перші лісопильні заводи. Основні підприємства деревообробної промисловості зосереджені в місцях заготівлі деревини власного виробництва — у Передкарпатті, Закарпатті і на Поліссі.

Найбільші підприємства з розробки лісу в Україні розташовані в містах Рожнятів і Надвірна ІваноFФранківської області, Сколе і Стрий Львівської області, Рахів і Свалява Закарпатської області, Костопіль і Сарни Рівненської області, Володимир Волинський і Ковель Волинської області, Малині, Овручі, Коростені Житомирської області. Обсяги виробництва продукції деревообробної промисловості характеризують дані табл. 13.1.

За роки незалежності виробництво продукції деревообробної промисловості значно скоротилось. Обсяги виробництва пиломатеріалів скоротилось із 7,4 млн м3, вироблених у 1990 р., до 2,4 млн м3, вироблених у 2006 р. Виробництво фанери за цей

190