книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Лишиленко 2008 учебник

Контрольні запитання

1.Поняття народногосподарського комплексу.

2.Стан розвитку народногосподарського комплексу України.

3.Показники, які характеризують рівень економічного розвитку країни.

4.Місце України за рівнем економічного розвитку.

5.Форми власності в Україні.

6.Поділ галузей народного господарства за формами власності.

Рекомендована література

1.Закон України “Про власність”від 7 липня 1992 року.

2.Закон України “Про форми власності на землю” від 30 січня 1992 року.

3.Закон України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 7 липня 1992 р.

4.Конституція України.

5.Конституція СРСР.

6.Конов О. Моделі розвитку державної власності: історичниї досвід ХХ ст. // Економіка України. — 2004. — № 4.

7.Статистичний щорічник України. — К.: Консультант, 2005. — 588 с.

111

8. Паливно енергетичний комплекс України

Розглядаються наступні питання:

8.1.Роль паливно(енергетичного комплексу в народному господарстві України та його склад

8.2.Розвиток основних галузей паливно(енергетичного комплексу

8.1.Роль паливно енергетичного комплексу в народному господарстві України та його склад

Прискорений соціальноFекономічний розвиток країни нерозривно пов’язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливноFенергетичного комплексу. Його розвиток значною мірою обумовлює темпи, масштаби та економічні показники зростання виробництва, створює необхідні умови для подальшого покращення умов праці і підвищення рівня життя людей.

Паливно енергетичний комплекс — це сукупність галузей промислового виробництва палива, його переробки, використання та виробництва електроенергії.

До складу паливно2енергетичного комплексу входять: вугільна, нафтова, газова, торф’яна промисловості та електроенергетика.

Його мета — надійне забезпечення потреб населення та всього господарського комплексу в паливі та електроенергії.

Уструктурі світових запасів органічного палива на вугілля припадає 67%, нафту — 18%, газ — 15%. В Україні на вугілля приходиться 95,4%, нафту — 2%; газ — 2,6% і торф — 0,6%.

Урозміщенні паливної промисловості відбуваються постійні зміни, що пов’язано із завершенням видобутку одного родовища, відкриттям та розробкою інших.

Енергетичний баланс та еволюція його структури характеризують не лише певний рівень використання тих чи інших

112

енергоносіїв, а й науковоFтехнічні, соціальні, організаційні та виробничі зрушення в промисловості, сільському господарстві та транспорті, в побутовому обслуговуванні населення.

Найбільш енергомісткими сферами є промисловість та транспорт. Промисловість споживає понад 60% усіх паливноFенергетичних ресурсів країни.

8.2. Розвиток основних галузей паливно енергетичного комплексу

Вугільна промисловість України

Вугільна промисловість включає видобуток кам’яного та бурого вугілля. Запаси кам’яного вугілля в Україні 43,0 млрд т. В галузі зайнято майже 360 тис. чол.

Основні запаси кам’яного вугілля на території України зосередженівосновномувтрьохбасейнах:Донецькому,ЛьвівськоFВолинському та Дніпровському. Крім того, запаси вугілля є на території Харківської та Полтавських областей — 8,7 млрд т.

УДонецькому басейні (Луганська, Донецька, Дніпропетровська області) зосереджено 98% запасів кам’яного вугілля України. Із загальної кількості вугілля 25% коксівне, 30% — антрацити, а решта довгополуменеве. Глибина залягання 500–750 м, максимальна — 1200 м, товщина пластів 0,5–1 м.

Коксівне вугілля добувають головним чином в центральній частині Донецької області в районі Єнакієво, Горлівки, Макіївки, Донецька, Констянтинівки та інших міст, а також в Краснодонському та Алчевському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області видобувають в основному енергетичне вугілля.

Урайоні Лисичанська залягає довгополуменеве вугілля. На півночі Львівської та на південному заході Волинської

областей у повоєнні роки створено Львівсько2Волинський кам’я- новугільний басейн. Глибина залягання вугілля — 300–700 м, товщина шарів 0,5–2,0 м. Запаси вугілля тут невеликі, в межах 2,2 млрд т і діє 15 шахт. Видобуток вугілля незначний — 3,5 млрд тонн

113

на рік. Значну частину вугілля цього басейну використовують на Бурштинській та Добротвірській теплових електростанціях. Нині басейн відіграє дуже важливу роль — забезпечує вугіллям далеко розташовані від Донбасу західні регіони України.

Основний метод добування кам’яного вугілля в Україні — шахтний, тобто шахта з комплексом наземних і підземних споруд, вуглезбагачувальною фабрикою, енергосиловим господарством, транспортними комунікаціями, водогосподарськими спорудами, складським господарством, підприємствами та установами невиробничої сфери.

В1990 р. в Україні налічувалося 295 кам’яновугільних шахт.

Зних по 140 шахт у Донецькій та Луганській областях, та 15 шахт у ЛьвівськоFВолинському басейні. Нині добуванням вугілля займається лише близько 170 шахт.

Найбільші поклади бурого вугілля є на території Дніпровського буроFвугільного басейну, його запаси 2,4 млрд т, глибина залягання 5–140 м, що тягнеться вздовж Дніпра через Житомирську, Черкаську, Кіровоградську, Дніпропетровську області. Буре вугілля видобувають у таких центрах: Олександрії Кіровоградської обл., Ватутіне Черкаської обл., Коростишеві Житомирської обл.

Починаючи з 1990 по 1995 рр., у зв’язку з відсутністю відповідних інвестицій, видобуток вугілля зменшився більше ніж вдвічі — з 164,8 млн т до 80,2 млн т (табл. 8.1), (рис. 8.1).

Причин кризи у вугільній промисловості багато. Це — застаріле обладнання, виробка потужних пластів, що залягають близько від поверхні, брак коштів у країні для реконструкції шахт тощо.

Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан виробничих фондів шахт. Сьогодні до 44% шахт працює від 30–50 років, 25% мають строк служби 50–70 років, а 22% — понад 70% років. Лише 9% шахт експлуатуються менше як 30 років (рис. 8.2).

ПромисловоFвиробничі фонди вугледобувних підприємств спрацьовані в середньому на 65%.

У загальному парку діючого вибійного устаткування питома вага очисних механізованих комплексів і прохідницьких комбайнів нового технічного рівня становить тільки 2%, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів — менше ніж 0,5%. На

114

шахтах, де розробляються вугільні пласти крутого падіння, близько 70% видобутку досі забезпечується відбійними молотками.

Вугільні шахти України являються одним із найбільш небезпечних у світі, оскільки при добуванні 1 млн т. вугілля країна втрачає не менше 3 шахтарів, що у 10 разів більше навіть ніж у Польщі.

Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Це пов’язано з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР.

115

116

Рис. 8.2. Розподіл шахт за термінами експлуатації

Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні, адже виробничі потужності, що вибули після 1991 р., склали близько 80,0 млн т, а це привело до втрати реальної виробничої потужності шахтного фонду і зниження видобутку вугілля до надзвичайно низького рівня — 80,2 млн т.

Найбільше зниження обсягів видобутку відбулося за цей час у Донецькому регіоні.

Основними споживачами донецького вугілля є Донецька, Дніпропетровська, Луганська і Запорізька області, де воно використовується головним чином для потреб енергетики та коксохімічної промисловості. В решту областей донецьке вугілля постачається лише для теплової електроенергетики.

Частина вугілля із Луганської, Дніпропетровської та Донецької областей постачається на експорт, головним чином у Молдову та країни далекого зарубіжжя.

Підприємства вугільної промисловості відносяться також до екологічно небезпечних, оскільки розробка вугільних родовищ істотно впливає на гідрохімічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, посилює забруднення повітряного басейну, погіршує родючість ґрунтів.

117

Специфічним забрудненням водних басейнів республіки є скидання значної кількості високомінералізованих шахтних вод

уповерхневі водойми та водостоки, а також у накопичувачі, в яких відбувається відстій шахтного водозливу та зливу збагачувальних фабрик.

Вугільна промисловість забруднює і повітряний басейн. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу підприємствами Мінвуглепрому становлять до 25% від викидів цих речовин по Україні.

Значним джерелом забруднення повітряного басейну, поверхневих та підземних вод, а також зменшення родючих ґрунтів є розміщення відходів вуглевидобутку, особливо вуглезбагачення, в спеціальних природних відвалах та накопичувачах. Щорічно

увідвали скидається 60–70 млн м3 відходів, а втрата родючих земель під відвалами становить більше як 7 тис. гектарів.

Деякі політики пропонують у перспективі значне закриття шахт. Але, разом з тим, слід розуміти, що у регіонах добування вугілля основними підприємствами, де є можливість працювати, є шахти, і, як правило, з вугільною промисловістю пов’язують діяльність понад 40% населення цих регіонів. Тому приймати рішення про закриття шахт слід лише після того, як буде побудоване нове підприємство із не меншою кількістю працівників, як було зайнято на тих, що закриваються.

Крім того, у зв’язку з різким подорожчанням ціни на газ значно зросте актуальність використання на паливо вугілля і повинно початись відродження цієї галузі.

Згідно енергетичної стратегії України до 2010 р. передбачається збільшення добування вугілля до 100 млн т., а до 2030 р. до 145–150 млн т. Досягнення цієї перспективи потребує по новому дивитись на цю галузь і всяко сприяти її відродженню.

Нафтова промисловість України

Продукти нафтопереробки широко використовуються в усіх галузях промисловості, сільського господарства, транспорті і побуті. Основна частина нафти використовується для виробництва нафтопродуктів — бензину, дизельного пального і мастил.

118

Нафтова промисловість включає нафтовидобувну і нафтопереробну галузі.

Нафтоввидобувна промисловість України характеризується низькими показниками. Потреба в нафті залежала від багатьох факторів. В 1985–1990 роках Україна витрачала в межах 40 млн т. оскільки лише на теплових електростанціях спалювалось більше 20 млн т. мазуту топкового. В останні роки потреба в нафті дещо зменшилась і становить в межах 25–28 млн т. При такій потребі ми добуваємо за рік 3,3–4 млн т., що в межах 10% від потреби.

Запаси нафти в країні оцінені 240-250 млн т. Половина цих запасів приходиться на Чернігівську, Полтавську і Сумську області, 40% — на Прикарпаття і в межах 10% на південь України, тобто — на шлейфи Чорного і Азовського морів.

Найдавнішим районом видобутку нафти в Україні вважається Прикарпатський, в якому почали видобувати нафту ще у 1770 році, яка була придатна для виробництва палива і для хімічної переробки. В результаті геологорозвідувальних робіт у 1950 р. було відкрито Долинське родовище нафти в ІваноFФранківській області, а в 1962 році — ПівнічноFДолинське. Внаслідок освоєння цих родовищ видобуток нафти на Прикарпатті значно зріс. Нині в Прикарпатській нафтогазоносній провінції працюють нафтогазовидобувні управління — Бориславнафтогаз і Долинанафтогаз. Поки що масштаби видобутку нафти невеликі через вичерпаність запасів і недостатні пошукові роботи і становлять половину нафти, яка видобувається в Україні.

Значне місце у видобутку нафти належить Лівобережній частині України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, і в Сумській області — на базі Анастасіївського, Охтирського і Качанівського родовищ та в Полтавській області на базі Сагайдацького, Зачапилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають також половину нафти в Україні — в межах 2 млн т.

Промислові родовища нафти є також у Причорномор’ї та на Кримському півострові. Завдяки детальному вивченню

119

надр цього регіону тут відкрито ряд нафтоF і газоносних родовищ.

Уперспективі видобування нафти можливе і в інших зонах країни. Одна з таких зон розташована на північному борту ДніпровськоFДонецької западини, вздовж її північного крайового глибинного розлому. Тут, на ділянці завдовжки 250 км і завширшки 30–35 км у 1989–1991 рр. було відкрито 12 промислових родовищ нафти і газу. На розвіданій площі (445 км кв.) при запасах 0,4 млн т на 1 км2 запаси становлять майже 19 млрд

тнафтового еквівалента. З урахуванням коефіцієнта успішної розвідки (промислових відкриттів), який становить 0,55, сумарні прогнозні геологічні запаси нафти і газу в надрах північного борту ДніпровськоFДонецької западини можуть сягати 7–10 млрд т нафтового еквівалента.

УДніпровськоFДонецькій западині є ще й Південний крайовий прогин, де прогнозні запаси нафти і газу становлять 3–5 млрд т нафтового еквівалента.

Таким чином лише у цих регіонах є запаси пального в межах 12–15 млрд т нафтового еквівалента. Разом з тим запаси нафти і газу в цьому регіоні знаходяться на великій глибині — 7–8 км і потребують спеціальної технології їх добування.

Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтанним способом практично припинився і в деяких регіонах для підтримування високого пластового тиску практикують закачування у контурні горизонти гарячої води, хімічних реагентів, що дає можливість збільшити видобуток нафти до 60–70%.

А поки що обсяги добування нафти в Україні у межах 3,3– 4,0 млн т за рік.

Найбільше нафти добувається у Сумській, Полтавській, ІваноFФранківській і Чернігівській областях.

Нафтопереробна промисловість України представлена 6 нафтопереробними заводами, а саме: Лисичанським Луганської області, Кременчуцьким Полтавської області, Херсонським, Дрогобицьким Львівської області, Одеським, Надвірнянським ІваноFФранківської обл. заводами, здатними переробити за рік до 80 млн т нафти.

120