книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Лишиленко 2008 учебник

сів, 24,9 тис. оленів, 59,7 тис. кабанів, 172,3 тис. козуль та 2,2 млн голів хутрових звірів, з них 2,0 млн голів зайців, 82,9 тис. лисиць і багато інших хутрових звірів — білок, ондатрів, норок, бобрів, вовків.

Серед пернатих диких птахів, яких було 5,1 млн голів, качок було 4,1 млн голів, гусей 238,7 тис., тетерів — 16,4 тис., фазанів 400 тис. У річках і ставках вирощувалась значна кількість риби, що давало можливість виловлювати у внутрішніх водоймах 400,2 тис. т риби.

Розвитком фауністичних ресурсів займалось 0,7 тис. мисливських господарств, в яких було зайнято 3,6 тис. чоловік.

За роки незалежності (1991–2004) поголів’я копитних диких тварин скоротилося на 33%, в тому числі лосів у 3,3 рази, диких оленів на 33%, кабанів на 49%, козуль на 30%.

При збільшенні загальної кількості хутрових звірів із 2,2 до 2,4 млн голів, на 100 тис., із 1,9 до 1,8 млн голів, скоротилось поголів’я зайців.

Серед пернатих на 33% скоротилось поголів’я тетеруків, на 83% — поголів’я гусей, на 39% — поголів’я качок і на 40% — фазанів. Із 400,2 тис. т до 250,3 тис. т зменшився обсяг вилову риби.

Зменшення всіх видів поголів’я диких копитних тварин, а також зайців та найбільш привабливих пернатих — качок, гусей, тетеруків і фазанів свідчить про значні недоліки у роботі служб, які займаються збереженням фауністичних ресурсів.

Станом на 1.01.2005 р. в країні діє 854 мисливських господарств, в яких зайнято 5,5 тис. працівників, але витрати на охорону і відтворення диких звірів за 1991–2004 роки скоротились у чотири рази — із 10,4 млн дол. США (6,1 млн крб.) у 1991 р., до 2,6 млн дол. США (13,7 млн грн) у 2004 р., а безпосередньо на штучне розселення звірів і птахів — більше ніж у 2 рази.

Недостатнє фінансування робіт на збереження фауністичних ресурсів і є однією з причин все більшої видачі ліцензій на відстріл тварин з метою отримання додаткових коштів для господарської діяльності мисливських господарств.

61

Природно рекреаційні ресурси

ПриродноFрекреаційні ресурси повинні забезпечити відновлення та розвиток життєвих сил людини, сприяти регенерації здоров’я і підтримці працездатності населення. До їх складу відносять мінеральні води, мінеральні грязі, кліматичні і ландшафтні умови. Вони у певній мірі розміщені по всій території України, але найбільша їх кількість на півдні країни — в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Запорізькій областях.

Значна кількість їх є і у зоні Карпат — у Закарпатській, Львівській і ІваноFФранківській областях.

На південному березі Криму широко використовується поєднання гірського повітря з степовим, морська вода, грязелікування, мінеральні джерела, ропа лиманів. У Причорномор’ї та Приазов’ї — поєднання степового й морського повітря з геліоF та грязелікуванням, морськими купелями. У Карпатах — гірське повітря, хвойні ліси, мінеральні джерела.

УВінницькій, Хмельницькій, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Черкаській та інших областях є близько 600 родовищ радонових вод. У Волинській, Луганській, Запорізькій — бромних вод. У Львівській — “Нафтусі”, сульфідних розсолів, у Закарпатті є вуглекислі води (Свалява, Поляна). Відомі своїми лікувальними водами Моршин, Любінь Великий, Шкло на Львівщині. Відомі своїми лікувальними властивостями грязі — Куяльника, Бердянська, лиманів північної частини Чорноморського і Азовського узбережжя Сивашу, Криму, озокерит Борислава. Повсюдно розміщені багатопрофільні родовища столових мінеральних вод.

Урекреаційних цілях використовують Шацькі озера Волинської області, гірські долини Яремчі й Ворохти ІваноFФранківської області та полонини Закарпатської області.

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення. Діє 536 санаторіїв, здатних відразу прийняти на лікування майже 150 тис. відпочиваючих, та 290 будинків відпочинку, розрахованих на 90 тис. чоловік, а також 2 тис. баз відпочинку, здатних одноразово прийняти 240 тис. чоловік.

62

4.3. Охорона природних ресурсів

Розвиток народного господарства України залежить не тільки від наявності природних ресурсів, а й від їх раціонального використання.

Особливих збитків народному господарству та навколишньому середовищу завдає використання лише одного виду добутих ресурсів, невжиття заходів по збереженню навколишнього середовища.

Зростання масштабів виробництва спричинило глобальні екологічні проблеми. Однією з найголовніших є:

Охорона повітряного басейну. Основні забруднювачі повітря — автотранспорт та промислові викиди у повітря енергетичних і хімічних підприємств у великих промислових центрах та містах.

Вирішення цієї проблеми можливе за рахунок:

–оновлення парку всіх діючих транспортних засобів, особливо авіатранспорту;

–переведення значної кількості автомобільної техніки на газове живлення;

–встановлення вловлювачів шкідливих речовин на діючих металургійних і хімічних підприємствах та теплових електростанціях.

Охорона водних ресурсів. Основним забруднювачем водних об’єктів шкідливими викидами, що призводять до погіршення якості води, вважаються промислові і комунальноFпобутові підприємства та сільське господарство. Інтенсивне старіння основних фондів водозабезпечуючого і водоохоронного призначення, низька продуктивність очисних споруд, незбалансована за водним фактором система господарювання призвели до високої водомісткості продукції,

Перспективи вирішення зазначених проблем полягають у формуванніефективнихправових,економічнихтаорганізаційних передумов раціонального водовикористання, запровадженні водозберігаючих форм господарювання, створенні замкнутих циклів водокористування з мінімальним забрудненням води, забезпеченні відновлювальних функцій водних джерел.

63

Важливою умовою реалізації політики раціонального використання та відновлення водних ресурсів і екосистем на найближчі роки є необхідність виконання насамперед заходів, які не потребують значних капітальних затрат, а саме:

–підвищення загальної культури виробництва;

–суворе дотримання технологічних норм споживання і використання водних ресурсів;

–підтримання в належному стані діючих очисних споруд і устаткування;

–запобігання аварійним ситуаціям, з тим щоб уникнути скидання неочищених стічних вод у водойми;

–забезпечення своєчасного прибирання сміття та очищення забудованих територій, суворого контролю з боку природоохоронних органів за станом забудованих територій;

–дотримання законодавства щодо режиму використання прибережних смуг та водоохоронних зон, контроль за зберіганням водних об’єктів;

–застосування раціональних технологій використання органічних і мінеральних добрив, отрутохімікатів, нафто-

продуктів з метою запобігання їх виносу у воду.

Охорона земельних ресурсів. Збереження землі, як най- ціннішої складової природо ресурсного потенціалу, потребує:

–поступового зменшення рівня розораності земель за рахунок виключення із ріллі ділянок, розміщених на схилах, з тим, щоб зменшити дію ерозійних процесів;

–поліпшення якісного складу грунтів. Недотримання за останні роки науковообґрунтованого чередування культур, зменшення внесення органічних і мінеральних добрив призводить до зменшення рівня гумусу у грунті і погіршення якості землі. В цих умовах слід переходити на нові технології ведення землеробства з широким використанням посівів сидеральних культур і багаторічних трав;

–збереження ґрунтового покриву. Станом на 1.01.2005 року в країні виведено з ладу через організацію різних кар’єрів і звалищ 160,5 тис. га землі. За останні роки щорічно порушується 2,4 тис. га землі, а рекультивується під ріллю лише 0,8 млн га. В цих умовах потрібне термінове втручан-

64

ня держави у прийняття відповідних законодавчих актів, спрямованих на припинення порушення земель.

Охорона лісових ресурсів. Для доведення площ лісів до оптимального рівня в країні необхідно збільшити площу під ними на 2,5–3 млн га. Разом з тим за даними статистики за останні роки в країні вигоряє щорічно14–15 тис. га, і збільшення лісових масивів не відбувається. Для збільшення площ лісових масивів слід:

–поFперше, поліпшити охорону лісів і не допускати масового їх вигоряння;

–поFдруге, прийняти Державну програму розвитку лісового господарства і визначитись із площами і конкретними ділянками заліснення:

–поFтретє, забезпечити галузь посадковим матеріалом;

–поFчетверте, виділити кошти на проведення робіт, пов’язаних із посадкою лісів;

–поFп’яте, вдосконалити технологію вирубки лісів, забезпечивши при проведенні цих робіт збереження молодих дерев.

Охорона надр. Рудні й нерудні мінеральні ресурси відносяться до невідновлюваних. І з кожним роком їх запаси скорочуються. Тому раціональне використання всіх ресурсів, які видобуваються із надр землі, — завдання суспільства. При добуванні руд і вугілля витягується до 30% породи, яка покищо складується у терикони. Крім того, не знайшов використання у народному господарстві газ метан, який викачували з вугільних пластів, забруднюючи повітряний басейн.

Раціональне використання всіх ресурсів, видобутих із надр землі, потребує:

–поFперше, розроблення технологій переробки відходів з метою виділення з них всіх мінеральних елементів та використання переробленої сировини, виробництва будівельних матеріалів та інших продуктів;

–поFдруге, широкого використання метану у паливноFенергетичному комплексі та як палива у автомобільному транспорті.

65

Контрольні запитання

1.ПриродноFресурсний потенціал і його структура.

2.Мінеральні ресурси України.

3.Рудні корисні копалини.

4.Нерудні корисні копалини.

5.Паливні ресурси.

6.Земельні ресурси, їх збереження.

7.Лісові ресурси.

8.Водні ресурси і їх охорона.

9.Рекреаційні ресурси.

10.Охорона природних ресурсів.

Рекомендована література

1.Качан Е. П. Розміщення продуктивних сил України. — К.: Юридична книга, 2002. — 348 с.

2.Дорогунцов С.І., Олійник Я.Б. Пітюренко Ю.І. Розміщення продуктивних сил України. — К.: КНЕУ, 2000. — 363 с.

3.Класифікація запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр, затверджена Постановою КМУ від 5.05.1997 р. № 432.

4.Данилко В.К. Екологічна статистика: водні ресурси. — Житомир, 2003. — 368 с.

5.Руденко В.П. ПриродноFресурсний потенціал Української РСР. АН СРСР. Серія геогр. — 1989. — С. 88.

6.Руденко В.П. Географія природноFресурсного потенціалу України. — К.: Видавничій дім “Академія”, 1999. — 240 с.

7.Данилко В.К. Екологічна статистика: водні ресурси. — К.: НДІ статистики, 2003. — 368 с.

8.Довкілля України. Статистичний збірник. — К.: Держкомстат, 2007. — 243 с.

66

5. Трудоресурсний потенціал України

Розглядаються наступні питання:

5.1.Чисельність населення та джерела його формування

5.2.Урбанізація та її наслідки

5.3.Трудові ресурси і зайнятість населення

5.1. Чисельність населення та джерела його формування

Населення — це сукупність людей, що проживають на певній території — селі, місті, районі, області, країні, світі. Разом з природними умовами і ресурсами, способом виробництва матеріальних благ воно являється основою матеріального життя суспільства, оскільки взаємодія людей за допомогою засобів виробництва та предметів праці забезпечує матеріальне виробництво. Розвиток народного господарства можливий лише за певної чисельності населення, яке здійснює виробництво товарів і послуг, необхідних для існування суспільства.

Таким чином населення і економіка являють собою певну єдність, тобто людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, які впливають певним чином на людей.

Населення виконує дві основні задачі:

–по перше, воно створює матеріальні цінності і виступає їх споживачем;

–по друге, населення є природною основою формування трудових ресурсів як найголовнішого елемента продуктивних сил.

Знання чисельності населення на певний період дає можливість передбачити перспективу розвитку народного господарства і напрями демографічної політики.

67

Чисельність населення країни і окремих її регіонів — величина нестабільна. Вона змінюється відповідно до різноманітних факторів.

В Україні чисельність населення на протязі століття як збільшувалось, так і зменшувалось, причому при як наявності на це вагомих причин, так і без них.

Так, за 1993–2006 рр. у мирний час чисельність населення України скоротилась на 5,6 млн чоловік: із 52,2 млн чол. в 1993 р. до 46,6 млн чол. в 2007 р. (табл. 5.1). Тепер Україна за чисельністю жителів займає сьоме місце в Європі після Російської Федерації, Німеччини, Великобританії, Італії, Туреччини і Франції.

Таблиця 5.1 Динаміка чисельності населення і демографічних

показників України за роками

68

Рис. 5.1. Динаміка чисельності населення України

69

70