книги РЭ архив. Часть 4 / РЭ Лишиленко 2008 учебник

17. Соціальна сфера України

Розглядаються наступні питання:

17.1.Роль соціальної сфери у розвитку продуктивних сил та її склад

17.2.Характеристика галузей соціальної сфери України

17.3.Проблеми і перспективи розвитку соціальної сфери України

17.1.Роль соціальної сфери у розвитку продуктивних сил та її склад

Соціальна сфера — це мережа служб, що спрямовані на забезпечення життєвих потреб населення, на відтворення головної продуктивної сили суспільства — людини.

Роль соціальної сфери у суспільному розвитку визначається двома головними функціями:

–перша полягає в тому, що завдяки її функціонуванню створюється комплекс життєвих благ, необхідних для розширеного відтворення робочої сили;

–друга полягає в тому, що її заклади забезпечують поліпшення рівня життя членів суспільства.

Напрямки розвитку соціальної сфери підпорядковані потребам розвитку всіх галузей народного господарства. Вона не тільки бере участь у відтворенні головної продуктивної сили суспільства — людини і тим самим активно впливає на створення сукупного продукту, а й визначає темпи соціальноFекономічного розвитку країни.

Соціальна сфера, задовольняючи потреби населення у освіті, охоронні здоров’я, комунальному обслуговуванні, сприяє створенню необхідних умов для підвищення рівня зайнятості населення у суспільному виробництві та раціонального використання трудових ресурсів, удосконалення структури вільного часу

281

працюючих, ліквідації культурноFпобутових розбіжностей між містом і селом, між соціальними групами населення.

Соціальна сфера складається із таких підкомплексів:

–соціальноFкультурного;

–оздоровчого;

–матеріальноFпобутового.

До соціально культурного комплексу входять освіта, культура і мистецтво.

До оздоровчого підкомплексу входять: охорона здоров’я, фізкультура і спорт, туризм і відпочинок.

Побутовий підкомплекс представлений житловоFкомунальним господарством, службою побуту, торгівлею і громадським харчуванням.

17.2. Характеристика галузей соціальної сфери України

Соціально2культурний комплекс. До цього комплексу входять: освіта, культура і мистецтво.

Освіта забезпечує розвиток загального рівня знань населення і підготовку спеціалістів для всіх галузей народного господарства.

Освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї. Вона підпорядкована консолідації українського народу в українську політичну націю, яка прагне жити у співдружності з усіма народами і державами світу.

Освіта виховує громадянина і патріота України, прищеплює любов до української мови і культури, повагу до народних традицій. Вона підпорядкована формуванню системи національних інтересів як головних пріоритетів світоглядної культури особистості і, разом з тим, сприяє оволодінню багатствами світової культури, вихованню поваги до народів світу.

В систему освіти входять дошкільна підготовка дітей у дошкільних закладах, навчання у загальноосвітніх школах (початкові, неповні середні, середньоосвітні школи, ліцеї, гімназії), та у вищих навчальних закладах І і ІІ рівнів акредитації

282

(технікуми і коледжі) та ІІІ–ІV рівнів акредитації (інститути, академії і університети) (див. табл. 17.1 та рис. 17.1. та 17.2).

Першою освітянською ланкою є дошкільні заклади. Станом на 1.01.1991 р. в Україні було 24,5 тис. дитячих садків і ясел, які відвідували 2 млн 277 тис. дітей.

За останні роки (1990–2006) кількість дошкільних закладів скоротилась на 9,4 тис. одиниць, а чисельність дітей у них на 1,2 млн.

Таблиця 17.1 Розвиток мережі освітнього комплексу України за роками

283

Рис. 17.2. Динаміка наявності вищих навчальних закладів України

284

Причини зменшення кількості дошкільних дитячих закладів

іскорочення дітей у них:

–скорочення народжуваності дітей;

–розпад сільськогосподарських підприємств і ліквідація дитячих садків у колективних сільськогосподарських підприємствах;

–поява приватних дитячих закладів;

–значне скорочення чисельності зайнятих у суспільному виробництві.

Серед денних загальноосвітніх шкіл 48% становлять середні школи, 33% — неповні середні, 14% — початкові школи і 2% — школи для дітей з вадами фізичного і розумового розвитку.

У 80% шкіл заняття проводяться в одну зміну.

Останнім часом розвиваються нові види навчальних закладів — гімназії і ліцеї.

За 1990–2006 рр. чисельність учнів загальноосвітніх шкіл скоротилася на 2,0 млн, або на 28,2%.

ВУкраїні станом на 1 січня 2007 р. налічувалось 246 вечірніх (змінних) шкіл, у яких навчається 94 тис. учнів.

В2006 навчальному році уже більше половини — 79% — учнів навчалося українською мовою, 20% — російською, а решта — молдавською, угорською, румунською, польською, грузинською. У загальноосвітніх школах працює 537 тис. учителів,

зяких 83% мають вищу освіту, 13% — середню повну освіту і 3% — незакінчену вищу освіту.

Професійно2технічні училища готують робітничі кадри для всіх галузей промисловості, сільського господарства і галузей сфери послуг.

Станом на 1.01.2007 р. в країні налічувалось 1021 училищ, в яких навчалось 473,8 тис. учнів. В середньому за рік готується 260–290 тис. чоловік кваліфікованих робітників.

ПТУ розміщені по всій країні.

За 1990–2006 рр. чисельність училищ скоротилась на 225 од., а чисельність учнів у них на 169,6 тис. чоловік.

285

Вища освіта в Україні станом на 1.01.2007 р. представлена 570 закладами I–II рівнів акредитації та 350 закладами III–IV рівнів акредитації.

Узакладах I та II рівнів (технікуми, коледжі) навчається у межах 460–500 тис. чоловік, їх щорічно закінчують 140–150 тис. чоловік.

За роки незалежності кількість навчальних закладів І і ІІ рівнів акредитації скоротилось на 172 шт., а чисельність студентів у них — на 289 тис. чол., а підготовка молодих спеціалістів скоротилась на 90 тис. чол.

Увищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації (інститути, університети, академії) станом на 1.01.2007 р. навчалось 2318 тис. чоловік, їх щорічно закінчує понад 400 тис. чоловік.

За останні роки кількість цих закладів збільшилась в 2,3 рази, чисельність студентів та збільшилось на 1,4 млн чоловік, випуск спеціалістів збільшився із 136,9 тис. чол., які закінчили їх

у1990 р. до 413,6 тис. випущених у 2006 р.

Культура і мистецтво

Культура і мистецтво в Україні представлені театрами, палацами та будинками культури, клубами, бібліотеками, музеями, розвиток мережі яких показано у табл. 17.2.

Значну роль у вихованні людей відіграють театральні заклади. В країні кількість театрів — практично стала величина. Станом на 1.01.2007 р. їх нараховувалась — 137, в тому числі театри опери та балету — 7, драми і комедії — 89 та юного глядача — 41. Але кількість відвідувачів театрів за 1990–2006 рр. істотно зменшилась. І якщо в 1990 рр. їх було в межах 17,6 млн, то в 2006

році лише 6,3 млн.

За кількістю підприємств культури наймасовішими закладами культури є бібліотеки, кількість яких станом на початок 2007 р. становить 15,0 тис., з книжковим фондом 145 млн посібників.

У структурі книжкового фонду книг та журналів українською мовою — 37%, а в універсальних бібліотеках — технічних, сільськогосподарських та інших книг російською мовою — 62%.

286

Таблиця 17.2 Розвиток мережі закладів культури і мистецтва в Україні

(на кінець року)

Своєрідним центром культурного відпочинку населення є клубні установи, яких у країні 16,8 тис. Вони розміщені згідно з адміністративним поділом території, за виробничим принципом — при заводах, фабриках, навчальних закладах, санаторіях. За 1990–2004 рр. їх кількість зменшилась на 8,3 тис., або на 33,1%. Значна частина їх була на балансі промислових і сільськогосподарських підприємств і були закриті у зв’язку із ліквідацією їх утримувачів.

Кінообслуговування населення представлено 4,0 тис. кіноустановок. Цей вид послуг за останні роки значно скоротився: за

287

кількістю кіноустановок — у 8 разів, а за кількістю відвідувачів — більше ніж у 500 разів.

Причини — відсутність (занепад) вітчизняної кіноіндустрії і подорожання квитків у 19–20 разів при низькому життєвому рівні населення.

Музейна справа. Із загальної кількості музеїв — 445 за роки незалежності їх кількість збільшилась у 2,1 рази, а чисельність відвідувань скоротилась у 1,6 рази: із 31,8 млн до 20,2 млн відвідувань.

Оздоровчий комплекс

До закладів охорони здоров’я включаються лікарські заклади, які надають лабораторноFполіклінічну допомогу населенню, — поліклініки, лабораторії, диспансери, лікарні, санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, будинки і пансіонати для престарілих та інвалідів (дорослих та дітей), аптеки (див. табл. 17.3).

Матеріальні умови функціонування оздоровчого комплексу забезпечують медична промисловість та матеріальноFтехнічне постачання і збут ліків, які представленні базами та аптеками.

Загальний стан медичної допомоги в Україні на сьогодні визначається такими факторами, як недостатнє бюджетне фінансування, відсутність матеріальних стимулів для належної роботи медичного персоналу і, як наслідок, — невисокою якістю послуг, що зумовлює низький загальний рівень здоров’я населення та негативне ставлення до системи охорони здоров’я в цілому. Бюджетні джерела фінансування охорони здоров’я виснажені, і очікувати поліпшення ситуації немає сенсу. Вихід із ситуації, що склалась, запропонований Міністерством охорони здоров’я України — докорінна реформа первинної ланки медикоFсанітарної допомоги шляхом утворення інституту спеціалістів нового типу — лікарів загальної практики (сімейних лікарів).

Які результати очікуються завдяки запровадженню сімейної медицини?

– По перше, зменшення навантаження на спеціалізовану ланку медичної допомоги, вартість послуг якої вища.

288

Таблиця 17.3 Динаміка розвитку закладів охорони здоров’я в Україні

–По друге, на рівні первинної ланки медикоFсанітарної допомоги зникає необхідність утримувати значну кількість лікарівFспеціалістів, що є економічно необґрунтованим. У більшості випадків функції лікаряFспеціаліста здатний виконувати лікар загальної практики.

–По третє, запровадження сімейної медицини, як особливої форми надання медичної допомоги, найбільш доцільне в сільській місцевості, що дає змогу зробити медичну допомогу більш доступною для сільських жителів.

Сімейний лікар виконує функції багатьох спеціалістів, що потребує вільного використання сотень лікарських препаратів, тому постає проблема високої компетентності лікаря.

Він обов’язково мусить проживати на території дільниці, яку обслуговує. Станом на 1.01.2007 р. в Україні налічувалось понад 400 закладів сімейної медецини, де працюють 826 фахівців. Понад 50% сімейних лікарів мають загальний стаж роботи за фахом понад 10 років, приблизно 30% — менше 5 років, 50% практикуючих сімейних лікарів на цій посаді — менше одного року. Це й не дивно, адже в нашій країні сімейна медицина робить тільки перші кроки. Більшість (68%) сімейних лікарів у віці 25–45 років, що визначає перспективи професійного росту.

289

Оскільки тільки в перспективі ми перейдемо на сімейну медицину, надання послуг покищо покладено на поліклініки, дільничні і районні лікарні. Таким чином, щоб досягти реальної доступності медикоFсоціального обслуговування населення, потребує значних змін організація медичного обслуговання.

А покиFщо поліклініки мають залишитися окремою структурною ланкою. Така думка ґрунтується насамперед на суто економічних міркуваннях. Залишається невирішеною проблема недостатнього бюджетного фінансування галузі. В 2006 році на підприємства охорони здоров’я із державного бюджету було відпущено коштів лише 9,1% від рівня 1990 року. В результаті більшість медичних послуг надається за кошти громадян.

Значну роль у поліпшенні здоров’я людей відіграють оздоровчі заклади — санаторії і будинки відпочинку. В Україні є 520 санаторії, які здатні одноразово прийняти 148 тис. відпочиваючих та 301 будинків відпочинку, розрахованих на 63 тис. чоловік, і 2012 бази відпочинку, розрахованих на 243 тис. чоловік (табл. 17.4).

Санаторні комплекси є в усіх регіонах України, але із загальної кількості місць, що є у них, 27,1% приходиться на Автономну Республіку Крим, 12,5% — на Львівську область, 7,1% — на Одеську область, 4% — на Вінницьку і по 3,2% — на Донецьку та Запорізьку області. В інших областях ці показники скромні.

Що стосується будинків відпочинку, то із загальної кількості місць у них 43,5% приходиться на Автономну Республіку Крим, 16,3% — на Донецьку область, 14,3% — на Херсонську і 6,6% — на

Таблиця 17.4 Динаміка розвитку санаторіїв і закладів відпочинку України

290