15. Актуальні проблеми кодифікації національного та міжнародного екологічного права (за науковими працями проф. Ю.С. Шемшученка).

У статті аналізуються актуальні проблеми кодифікації міжнародного та вітчизняного екологічного права. Автор досліджує перспективи розробки Екологічної Конституції Землі та Екологічного кодексу України крізь призму права людини на безпечне довкілля. Особлива увага приділяється характеристиці правової складової механізму охорони навколишнього середовища.

Необхідність проведення нової кодифікації екологічного законодавства України зумовлена тим, що Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» був прийнятий ще за радянських часів і вже істотно застарів. Він побудований на тогочасних концептуальних засадах і не забезпечує системної екологізації усіх сфер суспільного життя. Навіть термінологічно Закон не узгоджується з міжнародно прийнятою в цій галузі термінологією. Предметом охорони за Законом виступає «навколишнє природне середовище», тоді як за сучасним міжнародним правом — «навколишнє середовище».

Новий етап кодифікації екологічного законодавства України пов’язаний не тільки зі змістом відповідного процесу, а й із формою майбутнього системоутворюючого акта. На мою думку, ним має стати Екологічний кодекс України. Необхідність прийняття кодексу зумовлена потребою у подальшій екологізації господарської діяльності, посиленні впливу державних заходів, спрямованих на забезпечення екологічної безпеки в країні, у тому числі законодавчих, які мають надати екологічній політиці в Україні системного характеру, активізувати діяльність у цій сфері суспільних відносин усіх органів державної влади й органів місцевого самоврядування, а також відповідних громадських об’єднань.

Таким чином, Екологічна Конституція Землі спрямована на встановлення і забезпечення нового глобального екологічного правопорядку на засадах міжнародного екологічного співробітництва. Вона буде стимулювати кодифікацію національного екологічного співробітництва. Також Екологічна Конституція Землі стимулюватиме кодифікацію національного екологічного законодавства, його гармонізацію з міжнародним екологічним правом.

Крім того, не виключено, що ця Конституція потягне за собою прийняття відповідних регіональних конституцій. У будь-якому випадку розробку і прийняття Екологічної Конституції Євразії вже запланувало утворене в Києві у жовтні 2010 р. Євразійське об’єднання зелених партій, до якого увійшли відповідні партії України, Росії, республік Білорусі й Казахстану.

Прийняття Екологічної Конституції Землі, звичайно, справа не проста. Зараз у світі є як прибічники, так і критики цієї ідеї. Але відкладати це питання недоцільно. На мою думку, світове співтовариство має домагатися скликання у межах ООН спеціальної міжнародної конференції для розробки і прийняття Екологічної Конституції Землі типу конференції ООН з морського права. Це не абстрактна ідея, а реальна відповідь на екологічні виклики XXI ст., з якими пов’язана подальша доля всього людства.

16. Здобутки наукової школи «Земельне, екологічне право та право екологічної безпеки» юридичного  факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за Літописом кафедри та публікаціями доц. Т.Г.Ковальчук, доц. Т.О. Коваленкота ін. вчених).

Освітньо-наукова школа світового рівня "Земельне право, екологічне право та право екологічної безпеки", яка функціонує на юридичному факультеті була легалізована відповідно до Ухвали Вченої Ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка 4 грудня 2000 року.

Науковим керівником і засновником наукової школи,яка має фундаментально-наукове спрямування, є Андрейцев Володимир Іванович, доктор юридичних наук.

Представником наукової школи світового рівня є кандидат юридичних наук, доцент, Ковальчук Тетяна Григорівна, яка також стояла у витоків створення кафедри трудового, земельного та екологічного права, і поряд працею на науково-педагогічній ниві ознаменувала утворення кафедри захистом у 1996 році дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему "Правові питання забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування". Проблематикою дисертаційного дослідження Ковальчук Т.Г. продовжила і доповнила започаткований проф. Андрейцевим В.І. напрям наукових пошуків у сфері правового забезпечення екологічної безпеки на теренах української юридичної науки.

Актуальність обраної теми дослідження доц. Ковальчук Т.Г. вбачала у вирішенні юридичних проблем забезпечення безпечності продуктів харчування для життя і здоров'я людини як відсутності ризику генетичних, патологічних та інших змін в організмі людини. Досліджуючи поняття та зміст екологічної безпеки продуктів харчування, доц. Ковальчук Т. Г. однією із перших підтримала наукову позицію проф. Андрейцева В.І.стосовно юридичної природи екологічної безпеки як стану розвитку суспільних відносин. На теренах даної концепції було запропоновано та обґрунтовано визначення поняття внутрішньої екологічної безпеки людини як стану розвитку суспільних відносин, за якого сукупність державно-правових, організаційних, науково-технічних та інших засобів спрямована на забезпечення охорони життя і здоров'я людини від небезпечних речовин та їх сумішей шляхом дотримання юридичними та

фізичними особами нормативів екологічної безпеки.

Представником наукової школи світового рівня є доцент, кандидат юридичних наук Коваленко Тетяна Олександрівна, яка у 2002 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: "Правові аспекти реструктуризації недержавних сільськогосподарських підприємств". В дисертаційному дослідженні Тетяна Олександрівна, зокрема, дослідила

питання правового регулювання паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств, юридичної природи та суттєвих ознак земельної частки (паю), реалізації права на земельну частку (пай) [27].

Так, зокрема, на думку Тетяни Олександрівни земельна частка (пай) – це оцінена в грошовому виразі та визначена в умовних кадастрових гектарах частина переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь недержавного сільськогосподарського підприємства, яка визначає рівновелику долю участі члена підприємства в земельному пайовому фонді господарства і може бути в установленому чинним законодавством порядку витребувана в натурі (на місцевості) у са-

мостійну земельну ділянку .

Наукові досягнення школи знайшли своє втілення в навчальному процесі. Так, зокрема, вченими наукової школи підготовлено більше 30 курсів і спецкурсів, що викладаються за окремою спеціалізацією "Земельне та екологічне право", щороку наукова школа випускає

15 спеціалістів, 18 магістрів, 5 аспірантів. Серед перспектив розвитку наукової школи "Земельне право, екологічне право та право екологічної безпеки" можна назвати підготовку нових підручників "Екологічне право: загальна частина", "Земельне право",

проведення науково-дослідних розробок з підготовки Кодексу законів про землю, підготовка до захисту 2 кандидатських дисертацій та 1 докторської дисертації, завершення написання ще двох дисертаційних досліджень, участь у розробці нової бюджетної та госпдоговірних тем тощо.