40. Особливості застосування варіації, дисперсії та квадратичного відхилення

Розмах варіації (R) - різниця між максимальним і мінімальним значенням фактора

R= Xmax - Xmіn (8)

Цей показник дає дуже грубу оцінку ризику, тому що він є абсолютним показником і залежить тільки від крайніх значень ряду.

Дисперсія - сума квадратів відхилень випадкової величини від її середнього значення, зважених на відповідні ймовірності.

де М(Е) - середнє або очікуване значення (математичне очікування) дискретної випадкової величини Е визначається як сума добутків її значень на їхній імовірності:

Математичне очікування - найважливіша характеристика випадкової величини, тому що служить центром розподілу її ймовірностей. Зміст її полягає в тім, що вона показує найбільш правдоподібне значення фактора.

Використання дисперсії як міри ризику не завжди зручно, тому що розмірність її дорівнює квадрату одиниці виміру випадкової величини.

На практиці результати аналізу більше наочні, якщо показник розкиду випадкової величини виражений у тих же одиницях виміру, що й сама випадкова величина. Для цих цілей використають стандартне (середнє квадратическое) відхилення σ(Е).

Всі перераховані вище показники володіють одним загальним недоліком - це абсолютні показники, значення яких визначають абсолютні значення вихідного фактора. Набагато удобней тому використати коефіцієнт варіації (СV).

Визначення CV особливо наочно для випадків, коли середні величини випадкової події істотно розрізняються.

41. Особливості застосування еквівалентності процентних ставок в прийнятті інвестиційних рішень

FV₁= FV₂

З цього слідує

r₁ – ставка простого нарахування

r₂ – ставка складного нарахування

42. Особливості точного та наближеного розрахунку відсотків у прийняті інвестиційних рішень.

Для визначення точного значення NPV необхідно розрахувати середньозважену вартість капіталу. Однак у даному випадку ми не можемо обчислити загальну WACC інвестиційного проекту для всіх його періодів, оскільки інвестиції, що обслуговують проект, здійснюються не одноразово на весь термін існування проекту, а саме послідовно, протягом декількох періодів, і на різні терміни (тобто не збігається тривалість наданих кредитів із терміном здійснення самого проекту). Відповідно кожного року інвестиційний проект обслуговують різні обсяг, структура та вартість капіталу.

При обчисленні NPV проекту за базовий обсяг оцінюваних інвестицій приймаємо власні вкладення підприємства, а за показник дисконту — вартість власного капіталу проекту.

При розрахунку чистого грошового потоку враховують ся відсоткові платежі та погашення основної частини кредитної інвестиції. Обсяг чистого грошового потоку за схемою власного капіталу NCFBK у кожному часовому інтервалі розраховується за формулою NCFBK=Hp - Пц- В - Пс- ФВ - Пт+ РК + ЗВ - ПБ + АРК

43. Оцінка інвест властивостей боргових цінних паперів

Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Відпо­відно до цього Закону, до випуску та обігу в нашій країні допущені: акції; обліга­ції внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації під­приємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; векселі; при­ватизаційні папери; інвестиційні сертифікати.

До боргових цінних паперів відносяться такі цінні папери як облігації, в тому числі облігації внутрішньої державної позики та місцевої позики, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов’язання уряду.

Облігації являють собою ЦП, що свідчить про внесення власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього паперу у передбачений в ньому термін з виплатою фіксованого відсотка (купонної ставки).

Ощадні сертифікати, що обертаються в Україні, мають невелику кількість кла­сифікаційних ознак, оскільки за чинним законодавством емітентом цього виду цін­них паперів можуть бути банківські і прирівняні до них інститути. Практично за всіма своїми інвестиційними якостями вони ідентичні з облігаціями.

Казначейські зобов'язання держави, які розмі­щуються добровільно серед населення. Вони зазвичай випускаються терміном від 5 до 25 років. В Україні можуть випускатися такі види зобов'язань: довгостро­кові (від 5 до 10 років); середньострокові (від 1 до 5 років); короткострокові (до 1 року). Дохід від них сплачується у наступному після їх придбання році. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Іншим поширеним фінансовим інструментом для продажу і перепродажу є вексель. Виділяють векселі двох типів: комерційні, тобто забезпечені товарним покритгям, Ідо враховуються комерційними банками, і банківські, що не мають товарного покриття, тобто фінансові векселі, що купуються банками. Крім того, є державні векселі терміном на 3, 6 і 12 місяців, що не містять відсотків (купонів) і реалізуються зі знижкою порівняно з номіналом, а викуповуються за повною номінальною вартістю. Номінальну вартість векселя встановлено законодавст­вом, а вивезення цих документів за кордон заборонено.

Розглянемо інвестиційні властивості й інвестиційну привабливість боргових цінних паперів за деякими критеріями. Боргові цінні папери мають більш стійку дохідність порівняно з пайовими цінними паперами, якими являються прості та привілейовані акції, інвестиційні сертифікати. Вкладення у боргові цінні папери є порівняно безпечними і мають досить низьку ризиковість, особливо вкладення у державні цінні папери, а також у короткострокові облігації. Проте, слід зауважити, що вартість боргових цінних паперів має значно меншу тенденцію до зростання у порівнянні з пайовими цінними паперами. Найповільніше зростає вартість державних цінних паперів. Також, як важливий позитивний момент інвестування у боргові цінні папери можна виділити їхню високу ліквідність, особливо високою ліквідністю відзначаються державні цінні папери, короткострокові облігації та ощадні сертифікати „до запитання”. Висока ліквідність певних боргових цінних паперів дозволяє їхнє використання не тільки як об’єкта інвестування, а й як розрахункового засобу, що, безсумнівно, підвищує їхні інвестиційні якості. Однак, варто відмітити, що з точки зору дохідності всі боргові цінні папери програють пайовим цінним паперам, оскільки мають меншу дохідність порівняно з пайовими цінними паперами та іншими інструментами фінансових інвестицій.

Як видно, жоден з видів цінних паперів не об'єднує в собі одразу всі цілі, які ставить перед собою інвестор. Менш ризиковані інструменти мають саму низьку дохідність, і, чим більший ризик, тим вища дохідність цінних паперів. У більшості випадків інвестор купує не один вид цінних паперів, а декілька. Сукупність зібраних цінних паперів, що є інструментами для досягнення певної мети інвестора, називається інвестиційним портфелем.