37/39.Фактори виробництва (ресурси) — всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.

Факторні доходи — винагорода, що її отримують власники факторів виробництва від участі в поточному виробництві товарів та послуг.

Доходи, що утворюються в результаті використання певних факторів виробництва (факторні доходи):

- доходи у вигляді заробітної плати або посадових окладів;

- рентний дохід;

- процентний дохід або прибуток на капітал;

- підприємницький дохід (прибуток) у вигляді залишкового доходу.

За факторами виробництва стоять певні групи людей: за "працею" -- працівники, за "землею" - землевласники (приватник або держава не має значення), за "капіталом" - його власники, за "підприємницькою діяльністю" - організатори виробництва, управлінці. Кожна з груп претендує на певну частку в загальному доході: власник робочої сили отримує дохід у формі заробітної плати, власник землі - ренту, власник капіталу - процент, підприємець - прибуток від своєї підприємницької діяльності. Те, що є доходом для власника фактора виробництва, виступає як витрата, як витрати для покупця (споживача) цього фактора.

38. Марксистська концепція функціонального розподілу доходів ґрунтується на таких засадах:

- капіталістичний сукупний національний дохід створюється найманою працею і капіталом;

- носієм здатності до праці є найманий працівник, який, по-перше, переносить частину минулої, втіленої в засобах виробництва праці на заново створюваний продукт, а по-друге, створює нову вартість;

- новостворена вартість є результатом тільки найманої праці;

- результатом капіталу є перенесена вартість, яка входить у структуру сукупного суспільного продукту, але не є складовою національного доходу (новоствореної вартості);

- національний дохід має дві складові затрати змінного капіталу (найманої праці), які набувають форми заробітної плати, й які набирають вигляду додаткової вартості;

- капіталісту додаткова вартість нічого не коштує, а для найманого працівника вона коштує неоплаченої праці;

Маржиналістська концепція розподілу факторних доходів ґрунтується на інших засадах, а саме:

- власниками економічних ресурсів у капіталістичній економіці є домогосподарства;

- існують чотири фактори виробництва, яким відповідають такі форми доходів: земля створює ренту; капітал (інвестиційні ресурси) — процент; праця — заробітну плату; здатність до підприємництва створює підприємницький дохід (прибуток);

- величина доходу на кожний із зазначених вище факторів визначається граничним внеском кожного чинника у валовий дохід фірми;

- такий принцип (закон) розподілу доходів справедливий як для найманих працівників, так і для землевласників, власників капіталу та людей, схильних до підприємництва, оскільки він забезпечує розподіл доходу пропорційно до внеску кожного із факторів.

40. Стан і розвиток національної економіки, ефективність її функціонування як в умовах економіки перехідного періоду, так і в умовах ринку значною мірою залежать від обсягу і якості економічних ресурсів. Економічні ресурси лежать в основі виробничо-господарської діяльності як на мікрорівні – рівень підприємства, так і на макрорівні – рівень економічної системи і становлять ресурсний потенціал підприємства чи національної економіки в цілому.На наш погляд,  враховуючи винятково важливу роль ринків економічних ресурсів і ефективність їх функціонування в економічній системі перехідної економіки, важливо наголосити на таких функціях цього ринку: стимулювальній, відтворювальній, регулювальній та інформаційній.Ринкова вартість - це вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку відповідного майна на дату оцінки внаслідок угоди, укладеної між покупцем та продавцем, після відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла зі знанням справи, розсудливо і без примусу;

41.Ринок землі – це система юридичних та економічних відносин між фізичними, юридичними особами, державою, а також між державами і наддержавними органами з приводу організації, купівлі-продажу, оренди, обміну та іпотеки землі з ме- тою здійснення ефективної господарської діяльності. Найбільш ґрунтовно охарактеризувати ринок можна через його функції: регулювання; стимулювання; розподілу; контролю; ціноутворення; інформування; інтеграції.

Ціна землі — це одержана від продажу сума грошей, яка, будучи покладена

в банк, приносила б власнику земельної ділянки у вигляді процента дохід не менший, ніж отримувана з цієї землі рента. Отже,

ціна землі — це капіталізована земельна рента. Вона прямо пропорційна

розміру ренти й обернено пропорційна нормі банківського процента.Під орендою розуміють передачу права користування й розпорядженнявласністю однією юридичною особою — власником іншій — користувачу напринципах повернення і платності та умовах, передбачених договоромВ ролі того, хто надає оренду, може бути лише власник землі.Орендарями можуть бути фізичні і юридичні особи.Орендна плата — цезаздалегідь визначена певна величина доходу орендаря, яка встановлюєтьсяв абсолютній величині (на весь строк орендного договору) й виплачуєтьсявласнику землі щороку або щокварталу залежно від умов договору.

42. На ринку капітальних активів(фізичного капіталу) купують і продають фізичний капітал. На обсяги пропонування капітального активу впливають: запас активу, потік послуг від активу і потік доходів.

Запас капіталу визначається кількістю заводів, устаткування, транспорт-них засобів тощо, які знаходяться у власності фірм на даний момент часу. Потік послуг від активу - це кількість відпрацьованого часу машиною або устаткуванням за певний період. Потік доходів - це прибутки або платежі, одержані від функціонування капітального активу протягом певного періоду.

Ціна капітального активу - це сума грошей, за яку одиниця капіталу може бути куплена або продана у кожний даний момент. Вона включає су-часну цінність потоку майбутніх платежів, отриманих власником за весь період використання даного активу.Прибуток — це грошове вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво. Поняття «нормальний прибуток» часто використовують для позначення

альтернативних (неявних) витрат капіталу фірми. Нормальний прибуток — це

прибуток, від якого власник фірми відмовляється, використовуючи свої

власні ресурси у своїй фірмі, але яку він міг би одержати, вкладаючи

свої ресурси в іншу справу.

Економісти включають нормальний прибуток у неявні платежі (витрати), щоб

одержати ресурси підприємства в даній галузі. Нормальний прибуток

повинний бути досить високої, щоб існуючі підприємства залишалися в

даній галузі, і досить низьким, щоб нові підприємства не входили в цю

галузь. Вона відбиває неявний фактор витрат, що виробник визначає собі

за можливість керувати. Цей фактор відображає власну вартість виконання

управлінської праці в даній галузі

43. Вартість робочої сили включає в себе засоби, необхідні для забезпечення життя найманих робітників та їхніх родин, включно із засобами, потрібними для освіти, тобто набуття потрібної кваліфікації, медичного забезпечення, тощо.

Вартість робочої сили визначає соціально-необхідну заробітну плату, однак у високоорганізованих суспільствах частина необхідних засобів поступає за рахунок суспільного споживання. В цьому випадку держава частково бере на себе фінансування транспорту, освіти, медицини, пенсійного забезпечення, тощо. Вартість робочої сили визначається в грошовому виразі та відображається в національній валюті. Вартість робочої сили на ринку формується шляхом порівняння результативності корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюється на рівні, що узгоджує цінність послуг праці для покупця- підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили.

44. Під системою оплати праці розуміється спосіб обчислення розмірів винагороди, належної виплати працівникам відповідно до витрат праці, а в ряді випадків і до її результатів.Практика виробила дві основні системи- почасову і відрядну системи оплати праці.При почасовій системі розмір заробітної плати визначається залежно від тривалості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Відрядна система передбачає визначення заробітку залежно від фактичного виробітку продукції належної якості.Почасова система може мати три підвиди: погодинна, поденна, помісячна. Праця оплачується за фактично відпрацьований час: години, дні, місяць. При щомісячній оплаті розмір окладу не залежить від кількості робочих днів у місяці. Відрядна система також має декілька різновидів. Пряма відрядна - заробіток підраховується шляхом множення відрядної розцінки на кількість придатної продукції. Непряма відрядна застосовується для допоміжних робітників (наприклад, ремонтників), розмір зарплати залежить від результатів праці працівників основного виробництва, яке обслуговують допоміжні працівники. Відрядно-прогресивна - оплата за продукцію у межах норми проводиться за незмінними розцінками, а за продукцію понад норму - за прогресивно зростаючими розцінками.Відрядна система може бути індивідуальною або колективною, залежно від способу організації праці. Індивідуальна відрядна система застосовується на виробничій дільниці, де забезпечений чіткий облік праці окремих працівників. Застосовується також і така система як акордна оплата праці - винагорода за виконання комплексу робіт (об'єкт будівництва). Остаточний розрахунок провадиться за акордним нарядом після прийняття всього обсягу робіт, про що складається акт.

45. Номінальна та реальна заробітна плата

Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, тиждень, місяць у касі підприємства. Включає в себе відрахування на соціальне страхування і прибутко-вий податок. Вона характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін на товари і послуги, тому є одним з факторів підвищення добробуту і рівня життя трудящих. На одержану номінальну заробітну плату працівник має придбати продукти харчування, одяг, взуття, заплатити за комунальні послуги та інші товари, необхідні для існування його самого та його сім’ї. Суттєво знижують номінальну заробітну плату чисельні податки та платежі. До того ж ціни на товари та послуги не є постійними, вони, як правило, зростають. Тому розміри номінальної заробітної плати не дають реального уявлення про реальний життєвий рівень трудівника. На це вказує реальна заробітна плата.Реальна заробітна плата — це та кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату, очищену від відрахувань на прибутковий податок.

46.Позиковий відсоток як форма доходу на грошовий капітал, наданий у позику

Позиковий відсоток-це відсоток, який позичальник сплачує кредитору.

Види відсотків: депозитний(плата банку за зберігання грошових коштів на рахунку),позиковий, обліковий (ставка,за якою центр банк надає позики комерційним),дисконтний (який одержує банк при купівлі векселів)

Позиковий відсоток забеспечує один з принципів кредитування: платності. 

47. Обчислення макроекономічних показників здійснюється відповідно до системи національних рахунків (СНР), яка містить упорядковану інформацію про всі господарські суб´єкти країни; всі економічні операції, пов´язані з виробництвом і розподілом доходів; усі економічні активи і зобов´язання, що становлять національне багатство.

Основним показником у системі національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує обсяг виробництва в країні.Валовий внутрішній продукт - це ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у національній економіці протягом певного періоду часу (як правило, року). Валовий внутрішній продукт, обчислений у фактичних ринкових цінах, називається номінальним. ВВП.Валовий внутрішній продукт, обчислений у постійних цінах, називається реальним ВВП. Цей показник використовується для оцінки темпів економічного розвитку.Валовий внутрішній продукт, що відповідає природному рівню безробіття, називається природним. ВВП.Різницю між природним, і номінальним. ВВП називають ВВП-розривом. Якщо національна економіка перебуває у фазі спаду, недовиробляючи потрібні суспільству товари і послуги, то ВВП-розрив має знак плюс. Протилежна ситуація спостерігається, якщо ВВП-розрив має знак мінус.

48.Система національних рахунків:Сукупність методів (способів), за допомогою яких розраховується система взаємопов’язаних макроекономічних показників, називається системою національних рахунків (СНР). Дана система дає змогу побачити і простежити рух суспільного продукту в усіх фазах його відтворення: виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, вона дозволяє визначити загальну економічну рівновагу на рівні балансу «наявні ресурси — використані ресурси». показниками СНР для національної економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід у розпорядженні громадян.Одним з найбільш загальних макроекономічних показників виступає ВВП, що визначається як валова вартість (у ринкових цінах) усіх товарів і послуг, створених протягом певного періоду на території даної країни і з використанням лише її факторів виробництва.Україна, як і інші країни СНД, теж розпочала перехід на уніфіковану СНР. Певні здобутки має Україна у справі визначення кінцевих споживчих витрат домогосподарств. І все ж слід зазначити, що наша держава робить ще перші кроки у напрямку запровадження цілісної СНР. ключовою проблемою для здійснення переходу на СНРу повному обсязі є запровадження різних класифікацій. До 2000 р. вся статистична звітність в Україні базувалась на Загальному класифікаторі галузей народного господарства (ЗКГНГ), розробленому у 1987 р., який відповідав вимогам системи БНГ, і чітко розмежував галузі економіки на два сектори – виробничий та невиробничий. Перед Україною стоїть ще багато невирішених проблем щодо збору, обробки і систематизації інформації, необхідної для запровадження повноцінної системи національного рахівництва. Але початок покладено і багато вже зроблено. Одна попереду ще напружена і кропітка робота, яка потребує значних фінансових та висококваліфікованих кадрових ресурсів.

49. Під економічним зростанням розуміють розвиток національної економіки протягом певного періоду, котрий вимірюється абсолютним приростом чи темпами приросту валового внутрішнього продукту, валового національного продукту й національного доходу в цілому або темпами приросту цих показників у розрахунку на душу населення.

Показники абсолютного приросту використовуються в більшості випадків для оцінювання темпів зростання економічного потенціалу країни; приріст на душу населення -для аналізу динаміки добробуту населення країни та порівняння рівнів життя в різних країнах.

Факторами економічного зростання називають явища та процеси, які впливають на обсяги реального виробництва і якість продукції.

За способом впливу:прямі та непрямі.

Прямі фактори безпосередньо впливають на економічне зростання:

- удосконалення технології та організації виробництва;

збільшення кількості та поліпшення якості природ них ресурсів, зростання чисельності й професіоналізму трудових ресурсів;

збільшення обсягу і поліпшення якісного складу основного капіталу;

розвиток підприємництва.

Непрямі фактори — впливають на можливість реалізації потенціалу прямих факторів:

рівень цін на виробничі ресурси;

рівень податків;

норма позичкового процента;

ступінь монополізації ринку.

50.Екстенсивний тип економічного зростання досягається завдяки кількісному приросту факторів виробництва за їхнього незмінного технічного рівня. У таких умовах обсяг національного продукту зростає за рахунок кількісного збільшення обсягів праці (чисельності працівників, збільшення тривалості робочого часу), залучення у виробництво нових джерел сировини, палива, енергії, використання додаткових земельних площ (при незмінній віддачі природних ресурсів), а також на основі незмінної ефективності використання засобів праці (капіталовіддача може бути навіть спадною).

Інтенсивний тип економічного зростання характеризується зростанням обсягу ВВП за рахунок удосконалення факторів виробництва та ефективного використання їх. Зазначений тип економічного зростання здійснюється на базі технічного й технологічного вдосконалення виробництва, якісних змін у кваліфікації робочої сили, економії природних ресурсів.Виділяють також третій тип економічного зростання -реальний, або змішаний. Йому притаманне збільшення обсягу ВВП як завдяки залученню більшої кількості факторів виробництва, так і за рахунок удосконалення техніки, технології, організації виробництва. Моделі. Неокласична модель.Розглядає економічне зростання переважно з точки зору факторів виробництваЕкономічне зростання є сумарним результатом праці, капіталу, землі та підпр.здібностей.Головним інструментом є виробнича функт.Постейнсіанська модель.Розглядає економічне зростання переважно з точки зору факторів попитуЕкономічне зростання є похідним від споживання та нагромадженняОсновним інструментом є принцип мультиплікатора-акселератора.

51. Гроші- це багатство; абсолютна форма виразу вартості; загальноприйнятий вимірювач різноманітних благ; загальний засіб платежу; специфічний товар, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Грошовий обіг — це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.

Обіг грошей здійснюється на основі притаманних йому законів.Одним з найважливіших є закон, який визначає кількість грошей, необхідних для обігу.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей.

В умовах заміни золотомонетного обігу паперовими грошима-закон обігу паперових грошей,що  полягає в тому, що випуск їх повинен дорівнювати тій кількості замінених ними золотих грошей, яка необхідна для забезпечення нормального товарного обігу. Переповнення каналів обігу паперовими грошима неминуче призводить до знецінення їх.Згідно з класичним підходом кількість грошей, необхідних для обігу, може бути визначена за такою формулою:

   СЦ-К + П-ВП

           КГ =           О

де КГ — кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ — сума цін товарів, реалізованих протягом року; К — сума цін товарів, проданих у кредит; П — платежі за кредити минулого року; ВП -платежі, які взаємно погашаються; О — швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.Більшість сучасних західних економістів для визначення кількості грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласичній теорії збалансованості грошової і товарної мас, запроп. І. Фішером: М*V = Р*Q,

де М — маса грошей в обігу; V - - середня швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

52. Інфляція - це знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх маси в обороті, що виявляє себе через зростання цін. Причини виникнення.Зовнішні:-світові структурні кризи-нелегальний експорт золота-скорочення надходжень від зовн.торгвліВнутрішні:Не грошові причини

-циклічний розвиток господарства -монополізація виробництва-державно-монополістичне ціноутворенняГрошові (монетарні)-дефіцит бюджету-зростання державного боргу-збільшення швидкості обігу грошей.За величиною темпів розрізняють такі види інфляції :повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін; галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові:базова інфляція (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня);вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, вплив зміни обмінного курсу. небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо.Точно вимірювати цінову інфляцію можна за допомогою індексу цін за певний період (рік, квартал, місяць). Для вимірювання інфляції на практиці найчастіше застосовують два види індексів цін: індекс Леспейреса (індекс споживчих цін); індекс Пааше (дефлятор ВВП)Наслідки:-руйнуються ринкові зв’язки між господарюючими суб’єктами, знижується еко активність-в екон. посилюються диспропорції-значна частина капіталу переливається із виробничої сфери у сферу обігу.- загострюється товарний голод-гроші втрачають свох функції в обігу зявляються грошові сурогати, нац..валюта витискується іноземною-, відбувається відплив грошей за кордон

53.Кредит — це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.