39. Особливості державного регулювання інвест діяльності

Державне регулювання інвестиційної діяльності здійсню­ється з метою реалізації економічної, науково-технічної та со­ціальної політики і визначається планами і програмами роз­витку народного господарства, бюджетами та передбаченими в них обсягами державного фінансування. При цьому створю­ються пільгові умови для інвесторів, які здійснюють інвести­ційну діяльність у найважливіших для задоволення суспіль­них потреб напрямках, і насамперед у напрямку технічного вдосконалення виробництва та впровадження відкриттів і ви­находів.

Основними економічними системами управління інве­стиційною діяльністю є система оподаткування, фінансово-кредитна система, система платежів за виробничі та природні ресурси, система економічних стимулів та санкцій, цінова система.

До основних форм безпосереднього державного регулювання інвестицій­ного процесу, можна віднести: регулювання об'єктів і сфер інвестування; роздержавлення та приватиза­цію, ліцензування і квотування експорту та імпорту інвестицій, державний лізинг і стандартизацію; експертизу інвестицій­них проектів.

Прийняття законів та інших нормативних актів, що регу­люють інвестиційну діяльність, належить до найважливіших умов реалізації інвестиційної політики. Законодавчі акти ре­гулюють інвестиційну діяльність господарюючих суб'єктів у різних організаційно-економічних умовах.

Регулювання об'єктів і сфер інвестування визначає загальні вимоги до їх вибору і формує найбільш пріоритетні напрямки вкладення капіталу. В Україні відповідно до дер­жавної програми залучення іноземних інвестицій пріоритет­ними сферами інвестування визнані такі: агропромисловий, лісопромисловий, паливно-енергетичний і металургійний ком­плекси; машинобудування, легка, медична і хімічна промис­ловість; зв'язок, транспортна і соціальна інфраструктури.

Регулювання участі інвесторів у приватизації здійснюєть­ся відповідно до законодавства і гарантує інвесторам право брати участь у приватизації окремих підприємств і об'єктів незавершеного будівництва, право бути акціонером. Приско­рення приватизації часто дає змогу істотно активізувати інве­стиційну діяльність. Як показує досвід, чим більше країна просунулася шляхом приватизації, тим охочіше іноземні інве­стори вкладають капітал у різні інвестиційні проекти.

Експертиза інвестиційних проектів є обов'язковою для об'єктів, що реалізуються за рахунок бюджетних і позабю­джетних коштів. Інвестиційні проекти, здійснення яких фінан­сується за рахунок інших джерел, підлягають державній експер­тизі щодо дотримання екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Проекти, для здійснення яких іноземні інвестори в Україні намагаються отримати додаткові податкові, митні та інші пільги, оцінюються за особливими критеріями. Поряд із належністю до пріоритетних сфер економіки, такі інвестиційні проекти мають сприяти створенню нових робочих місць на підприємствах; забезпечувати впровадження ресурсозберіга­ючих і екологічно безпечних технологій; орієнтуватися на зни­ження енерговитрат і раціональне використання сировинної бази України; бути конкурентоспроможними на міжнародно­му ринку. Експертизу таких проектів здійснює Агентство міжнародного співробітництва та інвестицій (АМСІ), спираю­чись на висновки створеної цією організацією незалежної ек­спертної комісії.

Регулювання умов здійснення інвестицій за межі держави покладено в Україні на Національний банк. Відповідно до чинних нормативних актів є певні умови надання індиві­дуальних ліцензій на здійснення резидентами інвестицій за кордон:

• резиденти (постійно функціонуючі представники) можуть здійснювати інвестиції за межі України, взявши участь у спільно створених з іноземними юридичними або фізичними особами підприємствах; створивши за кордоном філії підприємства, що повністю належать вітчизняним інвесторам; при­дбавши нерухоме та рухоме майно, цінні папери тощо;

• інвестиції за кордон здійснюються резидентами виключно за рахунок власних коштів; використання для цього позичкових (запозичених) коштів заборонено;

• усі види грошових інвестицій за кордон мають здійсню­ватися лише у безготівковій формі й тільки через кореспон­дентські рахунки уповноважених банків у банках країн інвестування;

• усі надходження в іноземній валюті (прибуток або диві­денди) від інвестиційної діяльності за кордоном мають бути зараховані на валютні рахунки резидентів.