1. Предметом региональной экономики является исследование пространственных проблем экономического развития национальной экономики, определение путей и механизмов их решения.

Объектами исследования региональной экономики являются территориальные аспекты социально-экономической системы страны, функционирование тер­риториальных подсистем национальной экономики, их отдельных элементов и взаимодействия между ними, а также механизмы управления социально-экономическим развитием регионов.

2.Методы исследования региональной экономики. В региональной экономике как науке используются различные методы исследова­ния: программно-целевой, балансовый, нормативный, методы социологиче­ских исследований и экономико-математического моделиро­вания.

Задачи региональной экономики: 1.       Изучение уровня жизни населения в регионах 2.       Изучение экономического роста в регионах, природно-ресурсного потенциала региона, изучение демографических, социальных, экологических проблем. 3.       Реконструкция структуры хозяйства региона. 4.       Изучение процессов влияющих на экономику региона.

3.Місце дисципліни в системі наукових дисциплін, його мета і завдання. Складність питання про місце регіональної економіки в системі економічних наук полягає в тому, що регіональна економіка має не тільки власний предмет і власний об'єкт вивчення, вона займається ще і регіональними аспектами економічного життя. Тому її "течії" проникають у ґрунт інших областей економічної науки. Малюнок демонструє взаємопроникнення двох наукових сфер – економіки і регіоналістики, а також проникнення регіональної економіки у внутрішні частини обох наукових сфер. Мал.1. Регіональна економіка в системі наук Більш специфічне питання — це співвідношення між регіональною економікою і просторовою економікою (spatial economics). У спеціальній літературі проводиться розходження між цими науками, що бере початок від фіксування розходжень між системами регіонів (як дискретними об'єктами) і простором (у термінах безперервності).  Відомо, що в структурі сучасної економічної науки і сучасного економічного утворення є два визнаних центри притягання, чи полюси: макроекономіка і мікроекономіка. Однак сполучення цих базисних наук і навчальних дисциплін не охоплює істотну область регіональної (і просторової) економіки. Двухполюсна система не утворить замкнутого ядра наукових знань. Регіональна економіка може стати третім полюсом. Тоді ядро економічної науки буде будуватися як трьохполюсна система: макроекономіка, мікроекономіка, регіональна (просторова) економіка Помітимо, що неправильно було б сприймати регіональну економіку як деяку мезоекономику, тобто таку, що стоїть поміж макро- і мікроекономікою. Це неприйнятно вже остільки, оскільки предмет регіональної економіки – не комбінація предметів макро- і мікроекономіки, а цілком самостійний предмет.  Завдання курсу полягає у наданні знань про комплексний, міждисциплінарний характер аналізу регіональних соціально-економічних процесів; одержанні базових знань з теорії та практики використання різноманітних інструментів управління економікою регіону; забезпеченні опанування методами та навичками аналізу та оцінки економічної політики за умов ринкової економіки для окремих регіонів держави враховуючи їхню специфіку.

4.Напрями і теорії розміщення продуктивних сил і розвитку регіонів.

Розробкою регіональних теорій займалися як економгеографи, так і економісти. Класиками регіональної науки є: німецькі вчені Іоганн Тюнен, Альфред Вебер, Вільгельм Кристаллер, Аугуст Льош; російські вчені Н.Н. Баранський, Н.Н. Колосовський та інші. Найсильніші наукові школи склалися в Німеччині, Швеції, Великобританії, США, Франції. Виділяють такі напрями і теорії розміщення продуктивних сил і розвитку регіонів:

• географічний детермінізм;

• енвайронменталізм;

• штандортні теорії розміщення;

• регіональна наука;

• теорія ринків збуту;

• геополітика.

Географічний детермінізм — форма натуралістичних учень, де провідна роль у розвитку суспільства та нації відводиться географічному положенню та природним ресурсам (Монтеск'є, Е. Реклю)

Енвайронменталізм — наукове вчення, що пояснює міжнародний поділ праці різницею у природному середовищі (Сміт, Е. Хентингтон). Е. Хентингтон розробив теорію „кліматичних оптимумів", згідно з якою найсприятливіші умови для розвитку виробництва мають країни, розташовані у помірному поясі.

Штандортні теорії розміщення виникли у XIX ст. і зв'язані з іменами І.Г. фон Тюнена, В. Лаунхардта, А. Вебера. Основними особливостями цих теорій є: розгляд одного, окремо взятого сільськогосподарського чи промислового підприємства; припущення, що дані за всіма факторами розміщення можна зібрати, узагальнити й отримати точну відповідь про оптимальне місце будівництва підприємства (розміщення виробництва).

Регіональна наука - це напрям зарубіжної теорії розміщення продуктивних сил, що виник у першій половині 50-х років і є синтезом багатьох традиційних наук. Термін „регіональна наука" ввів американський економіст Уолтер Айзард, який вважав, що це поняття є ширшим за регіональну економіку. Регіональна наука має вивчати простір, регіони (райони), локації (місце розташування) та їх системи. Найвидатнішими представниками регіональної науки є: П. Хаггет (Англія), У. Айзард (США), В. Леонтьєв (США), які видали низьку праць із регіонального планування й економічного прогнозування.

Теорія ринків збуту пов'язана з працями таких видатних вчених, як: Август Льош та Вільгельм Кристаллер. А. Льош розглядав теоретичні проблеми розміщення господарства в цілому, в масштабі всієї країни, а тому багато уваги приділяв економічним районам. Вирішуючи проблеми розміщення виробництва, він сконцентровував увагу на ринках збуту готової продукції. Основними факторами розвитку він вважав: ринок збуту товарів; інтереси національного господарства; максимальний прибуток; транспортний; сировинний. В. Кристаллер створив і обґрунтував теорію „центральних міст", тобто міст, які забезпечують навколишній простір товарами та послугами; визначив роль міст і агломерацій у формуванні ієрархічної територіальної структури країни. Геополітика - це напрямок, який досліджує політику держави щодо довкілля та розглядає проблеми, які виникають внаслідок просторових відносин. Вперше цей термін увів Р.Челлен (наукова праця „Великі держави" (1910р.), а розвинув Ф.Ратцель (наукові праці „Антропогеографія" у 2т., „Політична географія" (1987р.)

5. Штандортные" теории, буржуазные теории размещения производства, ставящие своей целью определение наиболее выгодного местоположения отдельных предприятий с точки зрения наименьших издержек производства или наибольших прибылей для их владельцев.

Становле­ние теории размещения (локализации) принято связывать с име­нем немецкого экономиста Й.Тюнена. Главным содержанием его научных трудов было выявление закономерностей размещения сельскохозяйственного производства. В своих исследованиях Й.Тюнен предполагал наличие эконо­мически изолированного от остального мира государства, в пре­делах которого имеется центральный город, являющийся един­ственным рынком сбыта сельскохозяйственной продукции и од­новременно источником обеспечения промышленными товарами. Цена каждого продукта в любой точке пространства отличается от его цены в городе на величину транспортных затрат. Критерий оптимизации размещения в работах Й.Тюне­на — минимизация транспортных затрат.

Кольца Тюнена. Й.Тюнен доказал, что оптимальная схема раз­мещения сельскохозяйственного производства (в рамках сделан­ных им допущений) — это система концентрических кругов (по­ясов) разного диаметра вокруг центрального города, разделяющих зоны размещения различных видов сельскохозяйственной деятель­ности.

Чем выше урожайность (продуктивность), тем ближе к горо­ду должно размещаться соответствующее производство, и чем до­роже тот или иной продукт на единицу веса, тем дальше от горо­да целесообразно его размещение. В результате интенсивность ведения хозяйства снижается по мере удаления от города.

Й.Тюнен выделял шесть поясов (колец) размеще­ния сельскохозяйственной деятельности. В качестве таковых вы­ступают:

• высокопроизводительное пригородное хозяйство;

• лесное хозяйство;

• плодосеменное производство;

• выгонное хозяйство;

• поля трехпольного севооборота;

• зона скотоводческого производства.

6. Штандортные" теории, буржуазные теории размещения производства, ставящие своей целью определение наиболее выгодного местоположения отдельных предприятий с точки зрения наименьших издержек производства или наибольших прибылей для их владельцев.Т ермин "штандорт промышленного предприятия", и основные идеи "Ш." т. применительно к промышленности принадлежат немецкому экономисту В. Лаунгардту (1888)

Главное открытие немецкого ученого В.Лаунхардта — ме­тод нахождения пункта оптимального размещения отдельного промышленного предприятия относительно источников сырья и рынков сбыта продукцииДля решения этой задачи В.Лаунхардт разработал метод весо­вого (или локационного) треугольника.

Решающим фактором размещения производства у В.Лаун­хардта, так же как и у Й.Тюнена, являются транспортные издер­жки. Производственные затраты принимаются равными для всех точек исследуемой территории. Точка оптимального размещения предприятия находится в зависимости от весовых соотношений перевозимых грузов и расстояний.

Пусть требуется найти пункт размещения нового металлургического завода. Известны пункт добычи железной руды, пункт добычи угля и пункт потребления металла, транспортный тариф, расход руды и угля на выплавку 1т металла. Возможным пунктом размещения металлургического завода может быть в принципе каждая из трех точек размещения источников руды и угля и потребителя металла. Наилучшим пунктом размещения завода будет тот, в котором транспортные затраты минимальны.