1. ПЕРІОДИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значен­ня для творчого самоусвідомлення багатьох поколінь українського народу в національному саморозвитку та світовій цивілізації зумо­вили об'єктивне перетворення її на цілісну систему духовного світу українців. Перший період охоплює часовий відрізок від її витоків і до прийняття християнства, тобто — це культура східнослов'янських племен дохристиянської доби. Другий період припадає на час існування княжої держави — Київської Русі та Галицько-Волинського князівства., стала провідною матеріальною основою її розвою. Третій період припадає на ли­товсько-польську добу в історії нашого народу. Четвертний період припадає на козацько-гетьманську добу, яка характеризується новим історичним контекстом, зумовленим закінченням Визвольної війни в середині XVII ст., з одного боку, і поступовим обмеженням, а згодом і втра­тою автономії Україною наприкінці XVIII ст., з іншого. П'ятий період охоплює часо­вий відтинок в 150 років, років великої неволі нашого народу — від часів зруйнування Гетьманщини і до початку XX століття. Його до­цільно поділити умовно на три підперіоди: перший — кінець XVIII — кінець 50-х років XIX ст., що є часом її становлення як новітньої культури з народним демократизмом і народною мовою; другий — 60—90-ті роки XIX ст. — час її входження в загальнослов'янський та світовий культурний процес; і третій — початок XX ст. Шостий період є часом ново­го міжвоєнного та повоєнного поневолення України її східними та західними сусідами й охоплює часовий відтинок від початку XX ст. До кінця 80-х років. Сьомий період тільки-но роз­почався і триває в нових історичних умовах. Це — сучасний період, що охоплює часовий відтинок від кінця 80-х і по сьогодення.

2. Українська ментальність.

Дослідники ментальності українського народу (М.Шлямкевич, В.Дорошенко, С.Білокінь) вважають, що духовний світ українства вирізняється емоційно-чуттєвим характером, характеризується дуалістичною цілісністю несвідомого і надсвідомого, ірраціонального і розумового, почуттів і волі. Вершинною формою вияву української ментальності є духовність як сутність свідомого творчого життя - служіння високим ідеалам істини, добра, краси і мудрості.Ментальність, на думку багатьох українських сучасних вчених, це глибинний рівень колективної та індивідуальної свідомості, усталена й водночас динамічна сукупність настанов особистості, демографічної групи у сприйманні залежно від етногенетичної пам'яті, культури тощо. Ментальність українського народу формувалась під впливом складних історичних умов. Розташування між Сходом і Заходом, тривале бездержавне існування, розчленованість народу у минулому здебільшого визначили український менталітет. Основну роль відіграло геополітичне розташування України на перехресті історичних шляхів зі Сходу на Захід і з Півночі на Південь. Ця обставина зумовила химерне поєднання у світогляді українців західної (індивідуалістичної, матеріалістичної) та східної (пасивно-споглядальної, спрямованої на вищі істини) ментальності.Особливості ментальності українців мають яскравий вияв у традиційно-побутовій системі. Українець дуже прив’язаний до своєї родини, в якій намагається будувати міцні і надзвичайно близькі стосунки. Така щільність родинних стосунків певною мірою теж визначається історичним минулим: на території, що лежала на перехресті західного й східного світів, практично не припинялися війни і грабіжницькі напади. Жити тут було небезпечно, панування часто змінювалося, і зберегтися як єдине ціле можливо було лише замкнувшись у колі найближчих.Виключна перевага селянського класу в деякі періоди української історії мала також і позитивний вплив на українську ментальність: селянський побут, який більшою мірою узалежнює людину від природи, ніж від іншої людини, спричинює високе емоційне переживання природи, спокійну, витриману вдачу, ніжність і схильність до рефлексії. Ці риси сприяли також збереженню родинних і родових груп, приятелювання й побратимств.Таким чином, вести мову про менталітет українців — це аналізувати їхні помисли й ідеали, їхній світогляд, індивідуально-національні риси характеру й життєдіяльності, основи та своєрідність духовності. А це означає бачити їх і в загальній типовості, проте обов'язково в особовій неповторності, визнавати за ними право на самобутнє буття. Саме тому, формуючи свою сучасну ментальність, українство має зробити головними найкращі риси, що їх було виплекано впродовж сторіч нелегкої історичної долі.

3. Періодизація кам’яного віку на території України.

Палеоліт

Природні умови спочатку клімат теплий і вологий, згодом — льодовиковий період (250-100 тис. років тому)

Характерні риси залюднення території України архантропами; основні заняття — збиральництво, полювання на дрібних тварин, згодом — на мамонтів, зубрів, північних оленів (привласнювальні форми господарювання); знаряддя праці — рубила, скребла, сокири, наконечники списів; поява нового типу людини — неандерталець (150—100 тис. років тому); опанування вогню; заселення печер, лаштування штучного житла; формування абстрактного мислення і мовлення; виникнення людини сучасного фізичного типу — кроманьйонця (40—35 тис. років тому); панування матріархату — епохи в роз витку первіснообщинного ладу, що характеризується панівним становищем жінки в суспільстві, родоводом за материнською лінією; виникнення перших релігійних уявлень — тотемізму (уявлення про єдність людини з тотемами — тваринами, рослинами, предметами та явищами природи), анімізму (віри в існування душі та духів), магії (віри в можливість людини (чаклуна, мага) вплинути на іншу людину чи явища природи), фетишизму (віри в надзвичайні можливості предметів)

Людські стоянки с. Королеве на Закарпатті; Мізинська стоян­ка на Десні; Кирилівська стоянка в Києві; Амвросіївка у Донбасі; Лука Врублівецька (Хмельн. обл.), печера Кіїк-Коба (Крим)

Мезоліт

Природні умови потепління, виникнення великої кількості річок, озер, формування сучасного тваринного світу

Характерні риси — приручення перших тварин (собаки, свині, кози); основні заняття — полювання на невеликих звірів і птахів, рибальство, збиральництво; основні заняття — полювання на невеликих звірів і птахів, рибальство, збиральництво; поширення мікролітів (набірних знарядь праці, де мініатюрні ріжучі камінці закріплювалися в дерев'яних чи кісткових пазах) та макролітів (великих кам'яних знарядь); винайдення лука та стріл, човнів і плотів

Людські стоянки Мурзак-Коба, Кодак, Гребеники та ін

Неоліт

Природні умови близькі до сучасних

Характерні риси неолітична революція — перехід від привласнювальних форм господарювання до відтворювальних (від полювання до скотарства, від збиральництва до землеробства); створення нових знарядь праці — мотики, серпа; виникнення нових прийомів обробки каменю — шліфування, свердління, розпилювання;виникнення кераміки, прядіння та ткацтва;демографічний вибух; початок переходу до патріархату —епохи в розвитку первіснообщинного ладу, що характеризується керівною роллю чоловіка в родинному, господдарському та громадському житті; формування археологічних культур (Буго-Дністровська, культура лінійно - стрічкової кераміки)