- •2. Українська ментальність.
- •3. Періодизація кам’яного віку на території України.
- •4.Формування культурно-господарських зон у межах Украхни.
- •5. В. Хвойко та відкриття Трипільскої культури
- •6. Духовна культура та мистецтво трипільців
- •7. Кіммерійці: проблема етнічної та культурної належності
- •8. Скіфи в давній укр..Культурі
- •9. Сармати на території Північного Причорномор*я
- •10. Значення грецьких колоній у формуванні культури тубільного населення Північного Причорномор`я.
- •11. Проблеми походження східнослов`янських племен.
- •12. Формування культури літописних племен.
- •13. Особливості релегійного культу східнослов*янських племен
- •14. Культура дохристиянської Русі
- •15. Вплив християнства на культуру Київської Русі
- •16. Освіта і наука в київській русі
- •17. Розвиток літописання і літератури Київської Русі.
- •18. Слово о полку ігоревім як шедевр давньоруської літератури
- •19. Значення слова про закон і благодать для давньоруської держави
- •20. Основні етапи розвитку давньоруської архітектури.
- •21. Софія Київська — перлина світової архітектури
- •22. Давньоруський живопис
- •23. Розвиток прикладного мистецтва у київській русі
- •24. Давньоруське музичне і театральне мистецтво
- •25. Історичні умови розвитку української культури у хіv – першій половині хvіі ст. Литовсько-польська доба.
- •26. Розвиток архітектури на укр.. Землях у 14-17 ст
- •27. Освіта і наука 14-17 ст
- •28. Літературний розвиток на укр..Землях 14-17 ст
- •29. Укр. Образотворче мистецтво у 14-17 ст
- •30.Розвиток музичного мистецтва.
- •31. Культура Московської держави.
- •32 Вплив Визвольної війни середини хvіі століття на формування національної свідомості українців.
- •33 Українська освіта і наука у другій половині хvіі-хvііі століттях.
- •34. Києво-Могилянська академія
- •35 Козацьке літописання 17-18 ст
- •36 Козацтво як головний чинник українського суспільно-політичного та культурного життя.
- •37. Запорізька Січ як соціокультурний феномен.
- •38, Іван Мазепа та розквіт української барокової культури.
- •39. Головні напрями розвитку української архітектури у другій половині хvіі-хviii століттях.
- •40. Розвиток українського образотворчого мистецтва у другій половині хvіі-хviii століттях.
- •41. Українське музичне і театральне мистецтво у другій половині хvіі-хviii століттях.
- •42 Г. Сковорода – видатний український просвітитель.
- •43. Розвиток української друкарської справи у хvіі-хviii століттях.
- •44, «Енеїда» і.Котляревського та її значення в літературі
- •45. Розвиток освіти в Україні у хіх ст.
- •46, Заснування та розвиток Харківського та Київського університетів у першій половині хіх ст.
- •47 "Руська трійця" у національному відродженніГаличини
- •48. Кирило-Мефодіївське товариство.
- •49 Особливості романтизму в українській художній культурі.
- •51. Тенденції розвитку української літератури у першій половині хіх ст..
- •52. Розвиток української літератури у другій половині хіх ст..
- •53. Український живопис другої половини хіх ст.
- •54. Архітектура України хіх ст..
- •55. Українська драматургія і театр в Україні хіх ст..
- •56. Українське музичне мистецтво хіх ст..
- •57 Тарас Шевченко як художник.
- •58 Українська культура на початку хх ст. (1900-1920).
- •59. Українське образотворче мистецтво початку хх ст.
- •60 Російськомовна література 1900-1930-х рр. В Україні.
- •61 Вопрос
- •62. «Розстріляне відродження»: поезія, драматургія, проза.
- •63 Вопрос
- •64. Розвиток літератури в Україні у другій половині хх ст..
- •65 Вопрос
- •66 Вопрос
- •67 Вопрос
- •68 Вопрос
- •69 Вопрос
- •70 Вопрос
53. Український живопис другої половини хіх ст.
У другій половині XIX ст. в українському образотворчому мистецтві поширились принципи реалізму та народності, їх утвердженню та посиленню демократичних тенденцій у живописі сприяло виникнення 1870 р. у Петербурзі Товариства пересувних художніх виставок, до складу якого, крім блискучих живописців Росії (В. Перова, В. Васнецова, І. Шишкіна та ін.), входили і талановиті українські художники (М. Пимоненко, О. Мурашко, К. Костанді та ін.).Український живопис цієї доби представлений різними жанрами. Інтенсивно розвивався побутовий живопис, бо пореформена демократизація суспільства сприяла активному його розвитку, представниками побутового живопису були Л. Жемчужніков, І. Соколов, К. Трутовський, М. Кузнецов, К. Костанді та ін. Вони не тільки збагатили цей жанр новою тематикою та сюжетами, а, передаючи глибину наростаючих соціальних контрастів, надали йому більшого соціального звучання. Видатним майстром побутового жанру був М. Пимоненко, пензлю якого належать «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Свати», «Проводи рекрутів», «Жертва фанатизму» та ін.У пейзажному жанрі плідно працювали С Світославський, Г. Світлицький, І. Похитонов, Г. Ладиженський та ін. «Шукачем сонця», майстром сонячного пейзажу називали В. Орловського, автора неповторних своєю виразністю картин — «Сінокіс», «Жнива», «Хати в літній день». Цими творами художник заявив про себе як витонченого майстра колориту та світлотіньових ефектів. Найяскравішою зіркою пейзажного жанру в цей час був C. Васильківський, творча спадщина якого налічує майже 3,5 тис. полотен. Його пензлю належать «Козача левада», «Залишки віковічного лісу», «Ранок. Отара в степу», «Степ на Україні», «Перед грозою» та ін. Ці картини — не просто данина красі рідної природи. їх непересічне значення полягає не стільки у фантастичній віртуозності майстра-живописця, скільки в глибині закодованого в них філософського змісту. Після знайомства з творами С. Васильківського відомий письменник М. Вороний написав у своїх спогадах: «І враз мене прошибла думка: чи може бути ліпша символізація сучасного стану України? І чабан-проводир у безпорадній задумі, і вівці-народ, що лагодяться спати, і німий, повитий смерковим сумом степ — усе нагадувало гірку дійсність і, мов тужлива пісня, хапало за серце...» Менш поширеним був портретний живопис, хоча в цьому жанрі працювали відомі майстри М. Пимоненко, К. Костанді, Є. Буковецький, С. Васильківський. У західноукраїнських землях у побутовому жанрі творили Є. Максимович, Е. Бучевський, у пейзажному — Т. Романчук, А. Монастирський, А. Кохановська, жанром портрету оволодівали К. Устиянович, Т. Копистецький, Ю. Пигуляк, у історичному жанрі вагомим був творчий доробок М. Івасюка.
54. Архітектура України хіх ст..
Розвиток капіталізму в Україні спричинив потребу в будівництві нових архітектурних споруд — заводських корпусів, банків, бірж, готелів, навчальних закладів, театрів і музеїв. У цей період у містобудуванні змішуються різноманітні стилі відповідно до фінансових можливостей і смаків замовників, що призвело до еклектизму (поєднання органічно несумісних елементів).
Після заборони 1801 р. будувати в Україні храми стилю українського бароко будують у стилі ампір, з’являється ряд споруд у стилі класицизму: червоний корпус Київського університету (1834 р.), арх. Вікентій Беретті, Воронцовський палац, арх. Боффь, Потьомкінські сходи в Одесі, костьол Св. Олександра в Києві, парки «Софіївка» в Умані та «Олександрія» в Білій Церкві. Серед відомих архітекторів слід назвати Андрія Меленського — головного архітектора Києва. Його роботи — колона Магдебурзького права в Києві, ротонда на Аскольдовій могилі, споруди Флорівського монастиря на Подолі. Його зусиллями спроектовано і переплановано багато будівель у Києві. У Харкові помітна творчість архітектора Петра Ярославського, у Чернігові П. Дубровського, у Львові українського архітектора Андрія Шостака. У другій половині ХІХ ст. збудовані такі споруди, як Одеський, Львівський, Київський оперні театри, Володимирський собор у Києві (І. Штром, О. Беретті, А. Прахов). Поширення набувають стилі модерн, український модерн, віденський неоренесанс. Будинок Львівської політехніки (1872—1877) — неоренесанс, архітектор Ю. Захарович; будинок історичного музею в Києві (1897—1900) — класицизм, архітектор В. Городецький; будинок з химерами (модерн) цього ж архітектора, його ж костьол Св. Миколая під готику та Національний художній музей (мавританський стиль).