- •4.Поняття й ознаки закону про кримінальну відповідальність.
- •6. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •7. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •8. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: територіальний, громадянства.
- •9. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: універсальний, реальний.
- •10. . Поняття злочину та його визначення (формальне, матеріальне, формально-матеріальне).
- •17. Елементи та ознаки складу злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину.
- •22. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину.
- •23. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), його
- •24. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •36. Прямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •37. Непрямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •38. Спеціальні види умислу.
- •39. Відмежування прямого умислу від непрямого.
- •40. Особливості умислу у злочинах з формальним складом.
- •41. Злочинна самовпевненість, її інтелектуальний та вольовий моменти. Відмежування самовпевненості від непрямого умислу.
- •43. Випадок‖ (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Його відмінність від злочинної недбалості.
- •44. Змішана форма вини, її значення.
- •45. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.
- •46. Помилка та її кримінально-правове значення. Види помилки.
- •47. Поняття і види стадій вчинення умисного злочину.
- •48. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.
- •49. Готування до злочину. Його поняття, ознаки та види.
- •50. Замах на злочин. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •51. Види замаху на злочин.
- •52. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.
- •53. Добровільна відмова від вчинення злочину: поняття, ознаки, правові наслідки. Її відмінність від дійового каяття.
- •54. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.
- •55. Види співучасників та критерії їх визначення у кримінальному праві України.
- •61. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •63. Ексцес виконавця. Види ексцесу.
- •64. Провокація злочину. Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом.
- •65. Причетність до злочину.
- •67. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •68. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Його види.
- •70. Види повторності злочинів.
- •71. Поняття сукупності злочинів та її ознаки.
- •73. Рецидив злочинів, його види та значення.
- •74. Поняття, значення та класифікація обставин, що виключають злочинність діяння.
- •75. Необхідна оборона, її підстави та ознаки.
- •76. Перевищення меж необхідної оборони.
- •77. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.
- •78. Затримання особи, що вчинила злочин як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •79. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
- •80. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •81. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •82. Виконання наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •83. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик) як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •84. 84. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •85. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності, його значення та класифікація його видів.
- •86. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •87. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •88. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •89. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.
- •90. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •91. Поняття та ознаки покарання.
- •92. Мета покарання.
- •93. Поняття, ознаки і значення системи покарань.
- •94. Класифікація покарань.
- •95. Штраф як вид покарання.
- •96. Громадські роботи як вид покарання.
- •97. Виправні роботи як вид покарання.
- •98. Конфіскація майна: поняття, зміст, її види.
- •99. Арешт як вид покарання.
- •100. Обмеження волі як вид покарання.
- •101. Позбавлення волі на певний строк.
- •102. Довічне позбавлення волі.
- •103. Загальні засади призначення покарання.
- •104. Обставини, які пом’якшують покарання.
- •105. Обставини, які обтяжують покарання.
- •106. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •107. Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання
- •108. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •109. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •110. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •111. Поняття звільнення від покарання та його відбування і класифікація його видів.
- •112. Звільнення від покарання з випробуванням.
- •113. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •114. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •115. Поняття судимості та її правові наслідки.
- •116. Погашення та зняття судимості.
- •117. Примусові заходи медичного характеру, їх види.
- •118. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •119. Примусові заходи медичного характеру, їх юридична природа і види.
- •120. Амністія та помилування у кримінальному праві.
39. Відмежування прямого умислу від непрямого.
Підстави |
Прямий умисел |
^ Непрямий умисел |
За інтелектуальним елементом |
1. Винний передбачає як можливість, так і неминучість заподіяння шкоди, у результаті вчинення злочину. |
1. Винний передбачає лише можливість заподіяння шкоди. |
За вольовим елементом |
2. Винний бажає настання суспільно небезпечних наслідків. |
2. Винний не бажає настання суспільно небезпечних наслідків, але свідомо їх настання або відноситься до них байдуже. |
У чинному законодавстві про кримінальну відповідальність міститься визначення поняття лише двох видів умислу. Однак у теорії кримінального права виділяються й інші види (підвиди) умислу, з якими зіштовхуються правозастосовчі органи при розслідуванні і судовому розгляді справ. Підвиди умислу, що виокремлюються в теорії, не утворюють самостійну форми вини, не заміняють понять прямого і непрямого умислу, а існують лише в їх межах. Поділ умислу на підвиди, заснований на вченні про особливості психічного ставлення винного при вчиненні умисних злочинів, дозволяє точніше індивідуалізувати психічне ставлення суб’єкта, визначити ступінь його вини, індивідуалізувати покарання. Так, до різновидів умислу теорія кримінального права відносить визначений, невизначений та альтернативний умисли1. Визначений умисел (dolus determinantus) характеризується наявністю у винного бажання досягти конкретного злочинного наслідку, наприклад, заподіяти тяжке тілесне ушкодження, одержати хабара, викрасти чуже майно. Невизначеним (dolus indeterminantus) є умисел, що характеризується відсутністю індивідуально визначеного уявлення про фактичні якості діяння та їх наслідки2. Так, при нанесенні сильного удару особа усвідомлює, що завдає потерпілому тілесне ушкодження, не усвідомлюючи, яким воно буде: тяжким, середньої тяжкості чи легким. У цьому випадку така особа відповідає за те тілесне ушкодження, яке фактично нею було заподіяне. Альтернативний умисел (dolus alternativus) має місце тоді, коли особа передбачає і бажає настання одного з кількох можливих, але індивідуально визначених злочинних наслідків (наприклад, смерті або тяжкого тілесного ушкодження). У такому разі винна особа буде відповідати за той наслідок, який фактично настав3. Із урахуванням емоційної сторони вчиненого злочину і моменту формування злочинного наміру в теорії кримінального права розрізняють умисли: заздалегідь обдуманий; такий, що виник раптово, та афектований як різновид останнього. Заздалегідь обдуманий умисел (dolus praemeditatus) формується задовго до вчинення злочину. Для нього характерним є те, що намір учинити злочин здійснюється через якийсь проміжок часу. До моменту вчинення злочину особа обмірковує його деталі, підшукує співучасників, складає план, намічає спосіб вчинення злочину тощо. Наявність заздалегідь обдуманого умислу на кваліфікацію, як правило, не впливає. Найчастіше він виступає як атрибут інститутів готування й організованої групи. Разом з тим заздалегідь обдуманий умисел може свідчити про високіший ступінь вини, а також суспільної небезпеки особи, що намагається вчинити злочин, оскільки свідчить про стійкість його антигромадської установки. При заздалегідь обдуманому умислі винний ретельніше готується до вчинення злочину, обмірковує способи і шляхи приховування злочину, прибігаючи до витончених, потребуючих ретельної підготовки дій. Умисел, що виник раптово, формується безпосередньо перед самим початком вчинення злочину, тобто, він реалізується практично одразу після виникнення. Як свідчить практика, більшість умисних злочинів належать саме до цієї групи1. Різновидом умислу, що виник раптово, є афектований умисел. Його особливість полягає в тому, що стан сильного душевного хвилювання, характерний для афектованого умислу, послаблює, а в деяких випадках навіть цілком паралізує гальмуючі процеси, ускладнює усвідомлення суб’єктом характеру вчиненого діяння, виключає обдуманість дій. Кримінально-правове значення афектований умисел має лише в тому разі, якщо його виникнення обумовлено неправомірними діями інших осіб, найчастіше потерпілих. Такі дії чи тривала психотравмуюча ситуація викликають у суб’єкта емоційне хвилювання, що ускладнює свідомий контроль за вольовими процесами. Вплив у таких випадках ситуації як зовнішнього приводу вчинення злочину враховується законодавцем при конструюванні деяких складів злочину (ст. 116 КК України). Крім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 66 КК вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, є обставиною, що пом’якшує покарання.
39