- •4.Поняття й ознаки закону про кримінальну відповідальність.
- •6. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •7. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •8. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: територіальний, громадянства.
- •9. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: універсальний, реальний.
- •10. . Поняття злочину та його визначення (формальне, матеріальне, формально-матеріальне).
- •17. Елементи та ознаки складу злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину.
- •22. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину.
- •23. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), його
- •24. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •36. Прямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •37. Непрямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •38. Спеціальні види умислу.
- •39. Відмежування прямого умислу від непрямого.
- •40. Особливості умислу у злочинах з формальним складом.
- •41. Злочинна самовпевненість, її інтелектуальний та вольовий моменти. Відмежування самовпевненості від непрямого умислу.
- •43. Випадок‖ (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Його відмінність від злочинної недбалості.
- •44. Змішана форма вини, її значення.
- •45. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.
- •46. Помилка та її кримінально-правове значення. Види помилки.
- •47. Поняття і види стадій вчинення умисного злочину.
- •48. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.
- •49. Готування до злочину. Його поняття, ознаки та види.
- •50. Замах на злочин. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •51. Види замаху на злочин.
- •52. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.
- •53. Добровільна відмова від вчинення злочину: поняття, ознаки, правові наслідки. Її відмінність від дійового каяття.
- •54. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.
- •55. Види співучасників та критерії їх визначення у кримінальному праві України.
- •61. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •63. Ексцес виконавця. Види ексцесу.
- •64. Провокація злочину. Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом.
- •65. Причетність до злочину.
- •67. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •68. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Його види.
- •70. Види повторності злочинів.
- •71. Поняття сукупності злочинів та її ознаки.
- •73. Рецидив злочинів, його види та значення.
- •74. Поняття, значення та класифікація обставин, що виключають злочинність діяння.
- •75. Необхідна оборона, її підстави та ознаки.
- •76. Перевищення меж необхідної оборони.
- •77. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.
- •78. Затримання особи, що вчинила злочин як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •79. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
- •80. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •81. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •82. Виконання наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •83. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик) як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •84. 84. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •85. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності, його значення та класифікація його видів.
- •86. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •87. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •88. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •89. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.
- •90. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •91. Поняття та ознаки покарання.
- •92. Мета покарання.
- •93. Поняття, ознаки і значення системи покарань.
- •94. Класифікація покарань.
- •95. Штраф як вид покарання.
- •96. Громадські роботи як вид покарання.
- •97. Виправні роботи як вид покарання.
- •98. Конфіскація майна: поняття, зміст, її види.
- •99. Арешт як вид покарання.
- •100. Обмеження волі як вид покарання.
- •101. Позбавлення волі на певний строк.
- •102. Довічне позбавлення волі.
- •103. Загальні засади призначення покарання.
- •104. Обставини, які пом’якшують покарання.
- •105. Обставини, які обтяжують покарання.
- •106. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •107. Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання
- •108. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •109. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •110. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •111. Поняття звільнення від покарання та його відбування і класифікація його видів.
- •112. Звільнення від покарання з випробуванням.
- •113. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •114. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •115. Поняття судимості та її правові наслідки.
- •116. Погашення та зняття судимості.
- •117. Примусові заходи медичного характеру, їх види.
- •118. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •119. Примусові заходи медичного характеру, їх юридична природа і види.
- •120. Амністія та помилування у кримінальному праві.
103. Загальні засади призначення покарання.
Необхідною передумовою, необхідною умовою призначення покарання є вчинення особою злочину, прямо передбаченого в законі про кримінальну відповідальність. Лише тоді, коли в ході судового розгляду повністю буде доведено, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в провину, коли цьому злочину буде дана у вироку суду правильна кваліфікація, створюється правовий, законний фундамент, основа для призначення покарання.
Призначаючи покарання, суд зобов’язаний керуватися загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України.
Загальні засади призначення покарання – це встановлені законом критерії або умови, якими суд повинен керуватися при призначенні покарання у кожній кримінальній справі. Інакше кажучи, яка б кримінальна справа не розглядалася, яке б покарання не визначалося винному, суд зобов’язаний виходити з цих загальних критеріїв у всіх без виключення випадках. Але найголовніше, як необхідна передумова правильного призначення покарання є встановлення в діях винного певного, конкретного складу злочину і його правильна кваліфікація.
Відповідно до ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання складаються з наступних трьох критеріїв:
1) у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;
2) відповідно до положень Загальної частини цього кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного і обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання.
Дослідження названих обставин в судовому засіданні і їх докладний виклад у вироку є неодмінною (обов’язковою) умовою призначення справедливого, законного і обґрунтованого покарання.
Детально проаналізуємо названі вище критерії.
1. Суд призначає покарання в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Ця вимога означає, що суд може призначити покарання лише в межах санкції статті Особливої частини КК, за якою кваліфіковані дії винного. При відносно-певній санкції, наприклад, де вказані мінімум і максимум покарання, суд може призначити покарання лише в цих межах. При відносно-певній санкції, де вказаний лише максимум покарання, мінімумом є та нижча межа, яка встановлена в загальній частині (наприклад, для позбавлення волі на певний строк – 1 рік; для виправних робіт – 6 місяців).
Ні за яких умов суд не може призначити покарання вище того максимуму (вищої межі), який встановлений в санкції статті КК. Якби суд пішов по цьому шляху, він би грубо порушив принцип законності. Проте нижче за максимум санкції (нижчої його межі) суд за наявності обставин, передбачених ст. 66 КК України, має право призначити покарання. У цьому знаходить свій вираз принцип гуманності і соціальної справедливості.
2. Суд призначає покарання в точній відповідності з положеннями Загальної частини КК.
Це означає, що суд повинен керуватися тими принциповими положеннями, які передбачені в Загальній частині КК і відносяться як до злочину і умов відповідальності за нього, так і до покарання, його цілей, видів, умовам їх застосування і т.ін.
Наприклад, визначаючи покарання за замах на злочин, суд повинен враховувати ступінь здійснення злочинного наміру і причини, через які злочин не був доведений до кінця (ст. 15 КК України).
При призначенні покарання співучасникам суд зобов’язаний врахувати ступінь і характер участі особи у вчиненні злочину (ст. 29 КК України). Призначаючи покарання, суд зобов’язаний виходити з тих цілей, які визначені в ч. 2 ст. 50 КК України, строго керуватися системою і видами покарань, вказаних в ст. 51 КК України. Призначаючи покарання за сукупністю злочинів і вироків, суд визначає його на підставах і в порядку, передбаченому ст. ст. 70 і 71 КК України. Суд зобов’язаний враховувати і інші положення Загальної частини КК, зокрема, надані йому широкі можливості в звільненні від кримінальної відповідальності і покарання на підставі ст. ст. 45-49, 79-80 КК України.
3. Призначаючи покарання, суд зобов’язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, які пом’якшують або обтяжують покарання.
Ступінь тяжкості вчиненого злочину – це не індивідуальна ознака конкретного суспільно небезпечного діяння, а ознака, що характеризує певні види або групи злочинів. Критерієм диференціації злочинів на категорії є вид і розмір покарання, виражені в такому суворому виді покарання, яким є позбавлення волі. Якщо можна так виразитися, мірилом тяжкості злочинів виступає саме покарання у виді позбавлення волі.
У п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України важливою вимогою загальних засад призначення покарання є вимога урахування особи винного, оскільки обставини, що її характеризують, мають вельми важливе значення при обранні покарання.
Багато ознак особи злочинця не враховуються при призначенні покарання, оскільки офіційно, на законодавчому рівні вони не є обов’язковими при кваліфікації суспільно небезпечного діяння. Проте, соціальна зовнішність злочинця, ступінь його небезпеки для суспільства, спосіб життя, сімейний стан, стан здоров’я, наявність психічних відхилень, що не впливають на кримінальну відповідальність, поведінка під час вчинення злочину і після нього, наявність судимостей, відношення до суспільно корисної праці, етичність, уміння співіснувати в суспільстві, відношення до членів трудового колективу та інші обставини завжди повинні враховуватися при призначенні покарання.