- •4.Поняття й ознаки закону про кримінальну відповідальність.
- •6. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •7. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •8. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: територіальний, громадянства.
- •9. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: універсальний, реальний.
- •10. . Поняття злочину та його визначення (формальне, матеріальне, формально-матеріальне).
- •17. Елементи та ознаки складу злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину.
- •22. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину.
- •23. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), його
- •24. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •36. Прямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •37. Непрямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •38. Спеціальні види умислу.
- •39. Відмежування прямого умислу від непрямого.
- •40. Особливості умислу у злочинах з формальним складом.
- •41. Злочинна самовпевненість, її інтелектуальний та вольовий моменти. Відмежування самовпевненості від непрямого умислу.
- •43. Випадок‖ (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Його відмінність від злочинної недбалості.
- •44. Змішана форма вини, її значення.
- •45. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.
- •46. Помилка та її кримінально-правове значення. Види помилки.
- •47. Поняття і види стадій вчинення умисного злочину.
- •48. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.
- •49. Готування до злочину. Його поняття, ознаки та види.
- •50. Замах на злочин. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •51. Види замаху на злочин.
- •52. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.
- •53. Добровільна відмова від вчинення злочину: поняття, ознаки, правові наслідки. Її відмінність від дійового каяття.
- •54. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.
- •55. Види співучасників та критерії їх визначення у кримінальному праві України.
- •61. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •63. Ексцес виконавця. Види ексцесу.
- •64. Провокація злочину. Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом.
- •65. Причетність до злочину.
- •67. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •68. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Його види.
- •70. Види повторності злочинів.
- •71. Поняття сукупності злочинів та її ознаки.
- •73. Рецидив злочинів, його види та значення.
- •74. Поняття, значення та класифікація обставин, що виключають злочинність діяння.
- •75. Необхідна оборона, її підстави та ознаки.
- •76. Перевищення меж необхідної оборони.
- •77. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.
- •78. Затримання особи, що вчинила злочин як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •79. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
- •80. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •81. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •82. Виконання наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •83. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик) як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •84. 84. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •85. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності, його значення та класифікація його видів.
- •86. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •87. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •88. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •89. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.
- •90. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •91. Поняття та ознаки покарання.
- •92. Мета покарання.
- •93. Поняття, ознаки і значення системи покарань.
- •94. Класифікація покарань.
- •95. Штраф як вид покарання.
- •96. Громадські роботи як вид покарання.
- •97. Виправні роботи як вид покарання.
- •98. Конфіскація майна: поняття, зміст, її види.
- •99. Арешт як вид покарання.
- •100. Обмеження волі як вид покарання.
- •101. Позбавлення волі на певний строк.
- •102. Довічне позбавлення волі.
- •103. Загальні засади призначення покарання.
- •104. Обставини, які пом’якшують покарання.
- •105. Обставини, які обтяжують покарання.
- •106. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •107. Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання
- •108. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •109. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •110. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •111. Поняття звільнення від покарання та його відбування і класифікація його видів.
- •112. Звільнення від покарання з випробуванням.
- •113. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •114. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •115. Поняття судимості та її правові наслідки.
- •116. Погашення та зняття судимості.
- •117. Примусові заходи медичного характеру, їх види.
- •118. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •119. Примусові заходи медичного характеру, їх юридична природа і види.
- •120. Амністія та помилування у кримінальному праві.
67. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
У загальній формі множинність злочинів може бути визначена як вчиненні особою двох або більше злочинів, кожний із яких певною мірою впливає на «сукупну» кримінальну відповідальність цієї особи. Саме слово «множинність» передбачає наявність кількох одиниць, кількох елементів, що входять до неї. Множинність злочинів означає, що особою вчинено два чи більше злочинних діянь, кожне з яких містить ознаки самостійного складу злочину. Таким чином, при множинності злочинів має місце «скупчення» в поведінці однієї особи двох чи більше окремих злочинів. Вчинення особою двох чи більше злочинних діянь негативно впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжує в них ілюзію безкарності за вчинення злочинів. Значення множинності злочинів полягає в тому, що вона: а)впливає на кваліфікацію злочинів; залежно від виду множинності визначається кваліфікація злочинних діянь за відповідними статтями КК; б)ураховується при призначенні покарання; в)впливає на вирішення питання про звільнення від кримі- нальної відповідальності і покарання. Фактичний склад кожного злочину, який учинила особа, відіграє (чи відіграв - при рецидиві злочинів) роль самостійної основної фактичної підстави кримінальної віповідальності. Це означає, що за кожний вчинений особою злочин вона, в принципі, має нести кримінальну відповідальність незалежно від вчинення іншого злочину (при рецидиві злочинів принаймні за один із них особа вже понесла – повністю або частково - таку відповідальність).
68. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Його види.
Цілком зрозуміло та з очевидністю випливає зі змісту статей 32-34 КК, що кожна з форм множинності пов’язана з вчиненням кількох злочинів, тому перш ніж перейти до розгляду повторності, сукупності або рецидиву, необхідно з’ясувати коли має місце вчинення одного злочину, проаналізувати таку категорію як «одиничний злочин».
Під одиничним злочином розуміється діяння, що розглядається законом про кримінальну відповідальність як самосійний злочин. У науці кримінального права виділяють наступні види таких злочинів:
прості;
триваючі;
продовжувані;
складені злочини;
злочини з альтернативними діями;
злочини з альтернативними наслідками.
Прості одиничні злочини характеризуються наявністю одного діяння або одного діяння та одного наслідку. Складностей з визначенням злочину як простого одиничного практично не виникає. Прикладами таких злочинів можуть бути умисне вбивство без обтяжуючих обставин (ч.1 ст. 115 КК) або проста, тобто без кваліфікуючих ознак, крадіжка (ч. 1 ст. 185 КК) .
Решта названих видів одиничних злочинів містить у своїй конструкції певні ускладнення які можуть призвести до таких типових помилок у їх кримінально-правовій оцінці як: визнання наявності множинності у випадку наявності одиничного злочину або, навпаки, визнання одиничним злочином множинності. У зв’язку з цим, сформулюємо для кожного з названих видів одиничних злочинів ознаки, що дозволять відмежовувати його від множинності злочинів.
Триваючим називається одиничний злочин, який, будучи розпочатим одним діянням, триває певний час на стадії закінченого. До таких злочинів належить, наприклад, невиконання судового рішення (ст. 382 КК України) або незаконне зберігання вогнепальної зброї (ст. 263 КК України).
Важливим є встановлення моменту завершення триваючого злочину. Як ми вже зазначили розглядуваний злочин триває у стадії закінченого, тобто вважається закінченим з моменту вчинення діяння, яким розпочинається його перебіг. Завершенням триваючого злочину є момент припинення його перебігу. Наприклад, виявлення зброї, що зберігається незаконно, працівниками правоохоронного органу або продаж такої зброї іншій особі. Саме з моменту завершення триваючого злочину починається перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за такі злочини. Ще раз зауважимо, що триваючий відноситься до числа одиничних злочинів, а отже не утворює множинності. Так, незаконне зберігання вогнепальної зброї протягом, наприклад, шести місяців представляє собою не множинність, а одиничний злочин і має кваліфікуватися за ч.1 ст. 263 КК.
Продовжуваний злочин представляє собою одиничний злочин, що складається з двох або більше тотожних діянь, об’єднаних єдиним злочинним наміром (ч.2 ст. 32 КК України). На підставі цього визначення видається можливим сформулювати наступні ознаки даних злочинів: по-перше, вони полягають у вчиненні декількох (двох або більше) тотожних або однорідних діянь, які, якщо розглядати їх окремо, можуть підлягати самостійній кримінально-правовій оцінці; по-друге, ці діяння охоплюються єдиним умислом та направлені на досягнення однієї мети.
Крім того продовжувані злочини, як правило, характеризуються незначним проміжком часу між вчиненням означених діянь. До продовжуваних злочинів належать, наприклад, крадіжка цілого по частинах або отримання хабара у декілька прийомів. Перший приклад, за відсутності інших кваліфікуючих ознак, буде представляти собою злочин, передбачений ч.1 ст.185 КК, другий – ч.1 ст. 368 КК. На відміну від триваючого злочину, який представляє собою вчинення одного діяння і подальше знаходження особи в так званому «злочинному стані» певний проміжок часу, продовжуваний злочин представляє собою багаторазове вчинення однакових діянь та вважається закінченим з моменту вчинення останнього з них. У цьому контексті доречним видається звернутися до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи» № 5 від 30 травня 2008 року в якій дається наступна характеристика продовжуваного злочину: «Зґвалтування або насильницьке задоволення неприроднім шляхом способом не може вважатися вчиненим повторно, якщо винна особа, діючи з єдиним злочинним наміром, без перерви або без значної перерви у часі, вчинила два чи більше насильницьких природних статевих актів або два чи більше актів насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з однією й тією ж потерпілою особою, тобто за наявності ознак продовжуваного злочину».
Отже, не є множинністю вчинення декількох тотожних або однорідних діянь, які, якщо розглядати їх окремо, містять склад злочину, але охоплюються єдиним умислом та направлені на досягнення однієї мети.
До складених одиничних злочинів належать посягання які складаються з декількох злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглядати їх окремо, є самостійним злочином, однак вони законодавчо об’єднані в межах одного складу злочинів. Прикладами таких злочинів можуть слугувати розбій (ст. 187 КК) або перевищення влади, що супроводжувалося насильством (ч.2 ст. 365 КК). Так, розбій представляє собою поєднання таких самостійних злочинних діянь як незаконне заволодіння чужим майном та застосування насильства. Однак, наявність законодавчого рішення у вигляді визначення самостійним злочином поєднання цих діянь (ст. 187 КК) вимагає розглядати подібні випадки не як множинність злочинів, а як одиничний злочин.
Одиничні злочини з альтернативними діями це такі суспільно небезпечні посягання об’єктивна сторона складу яких ускладнена наявністю декількох альтернативних форм (ст.ст. 255, 265, 309 КК України), при чому вчинення такого злочину шляхом виконання діянь, які представляють собою різні форми, не утворює множинності. Наприклад, придбання та подальше зберігання радіоактивних матеріалів представляє собою не два окремі злочини, а одиничний злочин, передбачений ч. 1 ст.265 КК.
До злочинів з альтернативними наслідками слід відносити такі посягання об’єктивна сторона складу яких ускладнена наявністю декількох альтернативних видів наслідків, та які вважаються закінченими з моменту настання хоча б одного з них. Наприклад, стаття 121 КК передбачає такі альтернативні наслідки як спричинення втрати будь-якого органу або його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності, непоправне знівечення обличчя. Склад злочину, передбачений цією нормою, буде мати місце у разі настання будь-якого з перелічених наслідків. При чому, якщо одночасно настане декілька з них, наприклад, психічна хвороба та непоправне знівечення обличчя, вчинене слід кваліфікувати як самостійний одиничний злочин, множинність у такому випадку відсутня.
68
69. Повторність злочинів, її ознаки.
Відомо, що в науці та практиці поняття повторності тлумачилося неоднозначно, тому, безперечно, позитивним є те, що КК України дає визначення цього поняття у статті 32 КК України. Аналіз даної норми дозволяє сформулювати наступне визначення: повторність злочинів – це вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини КК або різними статтями, але лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій КК, за умови, що за раніше вчинений злочин особу не було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом, або якщо судимість за цей злочин не було погашено або знято.
Отже до головних ознак повторності злочинів слід віднести наступні:
повторність злочинів представляє собою вчинення двох або більше злочинів;
повторність утворюють лише злочини, передбачені однією статтею або частиною статті Особливої частини КК;
повторність можуть утворювати і злочини, передбачені різними статтями, але це має місце лише у випадках, що спеціально передбачені в Особливій частині КК;
повторність утворюють лише ті злочини, за вчинення яких особу не було звільнено від кримінальної відповідальності, або судимість за які не було погашено або знято .