- •4.Поняття й ознаки закону про кримінальну відповідальність.
- •6. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •7. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •8. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: територіальний, громадянства.
- •9. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: універсальний, реальний.
- •10. . Поняття злочину та його визначення (формальне, матеріальне, формально-матеріальне).
- •17. Елементи та ознаки складу злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину.
- •22. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину.
- •23. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), його
- •24. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •36. Прямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •37. Непрямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •38. Спеціальні види умислу.
- •39. Відмежування прямого умислу від непрямого.
- •40. Особливості умислу у злочинах з формальним складом.
- •41. Злочинна самовпевненість, її інтелектуальний та вольовий моменти. Відмежування самовпевненості від непрямого умислу.
- •43. Випадок‖ (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Його відмінність від злочинної недбалості.
- •44. Змішана форма вини, її значення.
- •45. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.
- •46. Помилка та її кримінально-правове значення. Види помилки.
- •47. Поняття і види стадій вчинення умисного злочину.
- •48. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.
- •49. Готування до злочину. Його поняття, ознаки та види.
- •50. Замах на злочин. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •51. Види замаху на злочин.
- •52. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.
- •53. Добровільна відмова від вчинення злочину: поняття, ознаки, правові наслідки. Її відмінність від дійового каяття.
- •54. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.
- •55. Види співучасників та критерії їх визначення у кримінальному праві України.
- •61. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •63. Ексцес виконавця. Види ексцесу.
- •64. Провокація злочину. Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом.
- •65. Причетність до злочину.
- •67. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •68. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Його види.
- •70. Види повторності злочинів.
- •71. Поняття сукупності злочинів та її ознаки.
- •73. Рецидив злочинів, його види та значення.
- •74. Поняття, значення та класифікація обставин, що виключають злочинність діяння.
- •75. Необхідна оборона, її підстави та ознаки.
- •76. Перевищення меж необхідної оборони.
- •77. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.
- •78. Затримання особи, що вчинила злочин як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •79. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
- •80. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •81. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •82. Виконання наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •83. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик) як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •84. 84. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •85. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності, його значення та класифікація його видів.
- •86. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •87. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •88. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •89. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.
- •90. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •91. Поняття та ознаки покарання.
- •92. Мета покарання.
- •93. Поняття, ознаки і значення системи покарань.
- •94. Класифікація покарань.
- •95. Штраф як вид покарання.
- •96. Громадські роботи як вид покарання.
- •97. Виправні роботи як вид покарання.
- •98. Конфіскація майна: поняття, зміст, її види.
- •99. Арешт як вид покарання.
- •100. Обмеження волі як вид покарання.
- •101. Позбавлення волі на певний строк.
- •102. Довічне позбавлення волі.
- •103. Загальні засади призначення покарання.
- •104. Обставини, які пом’якшують покарання.
- •105. Обставини, які обтяжують покарання.
- •106. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •107. Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання
- •108. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •109. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •110. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •111. Поняття звільнення від покарання та його відбування і класифікація його видів.
- •112. Звільнення від покарання з випробуванням.
- •113. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •114. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •115. Поняття судимості та її правові наслідки.
- •116. Погашення та зняття судимості.
- •117. Примусові заходи медичного характеру, їх види.
- •118. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •119. Примусові заходи медичного характеру, їх юридична природа і види.
- •120. Амністія та помилування у кримінальному праві.
101. Позбавлення волі на певний строк.
1. Покарання у виді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчої установи.
2. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років.
1. Позбавлення волі - один із видів основних покарань, який полягає в примусовій ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Це покарання може застосовуватися лише тоді, коли воно вказане в санкції статті (частини статті) КК, а також при заміні довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк у порядку амністії чи помилування (ст. ст. 86, 87). Воно також може застосовуватися, коли суд дійде висновку про можливість незастосування довічного позбавлення волі (ст. 64). Вид кримінально-виконавчої установи визначається відповідним органом кримінально-виконавчої системи.
При позбавленні волі засуджений обмежується в праві вільного пересування і користування своїм часом, вибору місця проживання та місця і часу праці, на відпочинок, освіту тощо. При цьому засуджений піддається виправно-трудовому впливу, поєднаному з проведенням з ним виховної роботи. Його життя і діяльність підпорядковані установленому режиму відбування цього покарання.
2. Ст. 64 встановлює строки позбавлення волі - від одного до п'ятнадцяти років. Суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, визначає такий строк позбавлення волі, який необхідний і достатній для досягнення мети покарання.
3. Звільнення від відбування позбавлення волі з випробуванням може застосовуватися лише тоді, коли воно призначене на строк не більше п'яти років (ст. 75). Засуджений до позбавлення волі може бути умовно-достроково звільнений від відбування покарання (ст. 81). Невідбута частина позбавлення волі може бути замінена судом більш м'яким покаранням (ст. В2).
4. До неповнолітніх позбавлення волі на певний строк застосовується у порядку, передбаченому ст. 102.
5. Особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі на певний строк, за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає кримінальній відповідальності за ст. 393.
102. Довічне позбавлення волі.
1. Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
2. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.
1. Довічне позбавлення волі - найсуворіший із усіх видів основних покарань. Цей вид покарання застосовується судом тільки тоді,
коли воно вказане а санкції статті (частини статті) Особливої частини КК.
2. Дане покарання встановлене лише за вчинення особливо тяжких злочинів. Про поняття таких злочинів див. ст. 12 та коментар до неї. Ними є злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі (передбачені ст. Ї12. ч. 2 ст. 115, ч. З ст. 258, ст. ст. 348, 379, 400, ч, 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438, ч. 2 от, 439, ч. 1 ст. 442, ст. 443).
3. Це покарання застосовується тільки у випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
4. Не застосовується довічне позбавлення волі до таких категорій осіб: 1) осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років; 2) осіб, що вчинили злочин у віці понад 65 років; 3) жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину; 4) жінок, що були в стані вагітності на момент
5. Особа, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення воді, за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає кримінальній відповідальності за ст. 393.
6. Засуджені до довічного позбавлення волі не підлягають звільненню від відбування покарання з Випробуванням (ст. 75), умовнодостроковому звільненню від відбування покарання (ст, 81).
7. Законом про амністію засудженим до довічного позбавлення волі це покарання може бути замінене на позбавлення волі на певний строк (ст. 85, ч. З ст, 86). Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п'яти років (ст. 87).