- •4.Поняття й ознаки закону про кримінальну відповідальність.
- •6. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність. Види тлумачення.
- •7. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •8. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: територіальний, громадянства.
- •9. Принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі: універсальний, реальний.
- •10. . Поняття злочину та його визначення (формальне, матеріальне, формально-матеріальне).
- •17. Елементи та ознаки складу злочину. Обов’язкові та факультативні ознаки складу злочину.
- •22. Поняття і значення об’єктивної сторони злочину.
- •23. Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), його
- •24. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
- •36. Прямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •37. Непрямий умисел та його інтелектуальний і вольовий моменти.
- •38. Спеціальні види умислу.
- •39. Відмежування прямого умислу від непрямого.
- •40. Особливості умислу у злочинах з формальним складом.
- •41. Злочинна самовпевненість, її інтелектуальний та вольовий моменти. Відмежування самовпевненості від непрямого умислу.
- •43. Випадок‖ (казус) як невинне заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Його відмінність від злочинної недбалості.
- •44. Змішана форма вини, її значення.
- •45. Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину.
- •46. Помилка та її кримінально-правове значення. Види помилки.
- •47. Поняття і види стадій вчинення умисного злочину.
- •48. Поняття закінченого злочину. Момент закінчення злочину з матеріальним, формальним та усіченим складом.
- •49. Готування до злочину. Його поняття, ознаки та види.
- •50. Замах на злочин. Поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки
- •51. Види замаху на злочин.
- •52. Відмежування замаху на злочин від закінченого злочину та від готування до злочину.
- •53. Добровільна відмова від вчинення злочину: поняття, ознаки, правові наслідки. Її відмінність від дійового каяття.
- •54. Поняття, ознаки та значення співучасті у злочині.
- •55. Види співучасників та критерії їх визначення у кримінальному праві України.
- •61. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією.
- •63. Ексцес виконавця. Види ексцесу.
- •64. Провокація злочину. Співучасть у злочинах із спеціальним суб’єктом.
- •65. Причетність до злочину.
- •67. Поняття множинності злочинів та її кримінально-правова характеристика.
- •68. Одиничний злочин як складовий елемент множинності злочинів. Його види.
- •70. Види повторності злочинів.
- •71. Поняття сукупності злочинів та її ознаки.
- •73. Рецидив злочинів, його види та значення.
- •74. Поняття, значення та класифікація обставин, що виключають злочинність діяння.
- •75. Необхідна оборона, її підстави та ознаки.
- •76. Перевищення меж необхідної оборони.
- •77. Уявна оборона. Відповідальність при уявній обороні.
- •78. Затримання особи, що вчинила злочин як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •79. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
- •80. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
- •81. Фізичний або психічний примус як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •82. Виконання наказу або розпорядження як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •83. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик) як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •84. 84. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації як обставина, що виключає злочинність діяння.
- •85. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності, його значення та класифікація його видів.
- •86. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
- •87. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим.
- •88. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.
- •89. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки.
- •90. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.
- •91. Поняття та ознаки покарання.
- •92. Мета покарання.
- •93. Поняття, ознаки і значення системи покарань.
- •94. Класифікація покарань.
- •95. Штраф як вид покарання.
- •96. Громадські роботи як вид покарання.
- •97. Виправні роботи як вид покарання.
- •98. Конфіскація майна: поняття, зміст, її види.
- •99. Арешт як вид покарання.
- •100. Обмеження волі як вид покарання.
- •101. Позбавлення волі на певний строк.
- •102. Довічне позбавлення волі.
- •103. Загальні засади призначення покарання.
- •104. Обставини, які пом’якшують покарання.
- •105. Обставини, які обтяжують покарання.
- •106. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом
- •107. Призначення покарання за наявності обставин, що пом'якшують покарання
- •108. Призначення покарання за сукупністю злочинів.
- •109. Призначення покарання за сукупністю вироків.
- •110. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті.
- •111. Поняття звільнення від покарання та його відбування і класифікація його видів.
- •112. Звільнення від покарання з випробуванням.
- •113. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
- •114. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким.
- •115. Поняття судимості та її правові наслідки.
- •116. Погашення та зняття судимості.
- •117. Примусові заходи медичного характеру, їх види.
- •118. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх.
- •119. Примусові заходи медичного характеру, їх юридична природа і види.
- •120. Амністія та помилування у кримінальному праві.
79. Поняття, підстави та ознаки крайньої необхідності.
Поняття крайньої необхідності у кримінальному праві та її правові наслідки визначені у ст.39 КК України. З цієї норми випливають умови правомірності крайньої необхідності – сукупність ознак, за наявності яких діяння визнається таким, що вчинено при обставині, яка виключає злочинність. Такі умови наступні:
1) існує небезпека заподіяння шкоди інтересам, які охороняються законом. Це можуть бути права та інтереси окремої людини, інших осіб, суспільства, держави за заподіяння шкоди яким передбачена кримінальна відповідальність. Небезпека ж може бути викликана: діяннями інших людей, як винними (умисними або необережними), так і вчиненими без вини; діяннями тієї ж особи, яка перебуває в стані крайньої необхідності; природними явищами, включаючи дію стихійних сил, фізіологічний стан людини; технічними факторами; поведінкою тварин;
2) небезпека є безпосередньою. Безпосередність небезпеки означає:
вона є дійсною – реально існуючою, а не становить здогадки чи припущення про можливе заподіяння шкоди;
вона є наявною – такою, коли є реальна, близька загроза заподіяння шкоди. Шкода є неминучою, якщо не вплинути на фактори, що її викликають;
3) шкода заподіюється для усунення небезпеки. Причому така шкода заподіюється третім особам (не тим, дії яких викликали небезпеку);
4) небезпеку в даній обстановці не можна усунути іншими засобами – без нанесення шкоди. Тобто, нанесення шкоди є єдиним – крайнім – засобом усунення загрози. Саме тому цей кримінально-правовий інститут і називається крайньою необхідністю. Можливість усунення шкоди іншими засобами – без заподіяння шкоди, яка усвідомлювалася особою, виключає крайню необхідність, а відповідальність настає за загальними правилами (з врахуванням розміру та характеру заподіяної шкоди, форми вини тощо);
5) заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута. Це означає, що крайня необхідність передбачає заподіяння меншої шкоди (вчинення діяння, яке передбачене статтею КК про менш тяжкий злочин чи заподіяння наслідків у меншому обсязі) ніж та, яка загрожувала і яка б настала без вчинення дій у стані крайньої необхідності. Крім того, при порівнянні шкоди має значення і соціальна ієрархія цінностей. Так, життя і здоров`я особи можна рятувати шляхом завдання матеріальної шкоди, але аж ніяк не навпаки.
З цієї умови правомірності випливає, що при рівності заподіяної і відвернутої шкоди крайня необхідність відсутня.
Вчинення діяння і заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності виключає злочинність діяння якщо дотримані всі умови її правомірності. Водночас кримінальний закон формулює і поняття перевищення меж крайньої необхідності – коли при наявності її окремих умов все ж умисно заподіюється надмірна шкода (ч.2 ст.38 КК). Ознаками перевищення меж крайньої необхідності є:
1) особа вимушено заподіює шкоду для захисту правоохоронюваних благ. Тобто, вона вчиняє це при наявності всіх умов крайньої необхідності, окрім останньої, яка стосується співвідношення розміру заподіяної шкоди та наявної загрози;
2) заподіяна шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Співрозмірність же цих видів шкоди встановлюється так же, як і описано вище щодо відповідної (останньої за переліком) умови правомірності крайньої необхідності
3) шкода заподіюється умисно. Тобто, особа, яка заподіює шкоду для захисту іншого блага, усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння як такого, що полягає у заходах, які перевищують допустимі в даній обстановці; передбачає суспільно небезпечні наслідки – заподіяння шкоди більш значної, ніж відвернута; бажає заподіяння такої шкоди задля усунення загрози інших інтересів або свідомо припускає її настання.
4) особа не перебуває в стані сильного душевного хвилювання. Такий екстремальний психологічний стан, викликаний небезпекою, що загрожувала, якщо він не дає змогу оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці, виключає кримінальну відповідальність за перевищення меж крайньої необхідності (ч.3 ст.39 КК). Водночас, відсутність такого стану, можливість адекватно оцінити ситуацію, є умовою кримінальної відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності.
Чинний КК не передбачає спеціальних кримінально-правових норм про відповідальність за заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності. Відповідні діяння кваліфікуються на загальних підставах, проте наявність відповідного стану враховується при призначенні покарання як обставина, яка його пом`якшує (п.8 ч.1 ст.66 КК).