1. Система складових значення комунікації.

Комунікація має багато визначень. З латини - робити спільним, зв’язувати, спілкуватися. На сьогоднішній день поняття має 6 значень:

1. дорога, зв'язок з іншим, навіть двері

2. а) спілкування – майже синонім

б) передача інформації від людини до людини; обмін інформацією

в) сигнальні способи зв’язку у тварин

3. форма зв’язку – Пр. Телефон

4. масова комунікація – процес повідомлення інформації за допомогою технічних засобів (ЗМК) чисельно великим аудиторіям

5. Інженерні комунікації – елементи і системи інженерної інфраструктури будівель, споруджень, об’єктів, що дозволяють забезпечити подачу різних видів матеріальних ресурсів.

6. Соціальні комунікації – передусім обмін інформацією у соціумі; форми обміну інформацією у тій чи іншій спільноті.

2. Історичний дискурс тлумачення поняття комунікації (Дж. Локк – Хайдеггер, р. Якобсон – ю. Лотман).

Комунікація – передача інформації від комунікатора до реципієнта через певні сигнали і канали.

У розробці теми комунікації особливе місце займає питання «зворотнього зв’язку» (різні способи, з допомогою яких комунікатор отримує інформацію про те, в якій мірі і з якою якістю адресат отримав повідомлення).

Роман Якобсон визначив комунікацію як процес передачі інформації між людьми з допомогою знакових систем (сигналів).

комунікант – інформація – реципієнт.

Таке визначення кваліфікує комунікацію як двоелементний процес (відправник - реципієнт) і дещо перебільшує ідентичність того, що переноситься: виникає бажання вважати, що інформація, яка переноситься, однакова і для відправника, і для реципієнта. Це може бути, але це зовсім не гарантовано змістом інформації, а корегується у процесі комунікації.

Ця обставина зміни інформації у комунікативному процесі підкреслюється у деяких визначеннях комунікації.

Так, Лотман підкреслював, що у комунікатора і адресата не може бути однакових кодів та однакового об’єму пам’яті. Тому, комунікація – це переклад тексту з мови мого я на мову мого ти.

     За Хайдеггером (екзистенціаліст) средством, позволяющим отличить истину от иллюзий, является КОММУНИКАЦИЯ: если я могу сообщить свою истину другому (а не всему), если она в принципе сообщаема, то это и является критерием ее истинности. 

В науке истина должна быть сначала открыта, а потом сообщена всем людям. По мне нию Х., дело обстоит совсем не так, как в науке. Подлинна, по Х, "та истина, которая является действительной только как коммуникация и благодаря ей и тем самым в ней возникает, - не та истина, что имеется налицо, а уже потом сообщается, и не та, что представляет собой методически достижимую цель, в которой она может иметь значимость и без коммуникации".       Таким образом, по Х, истина впервые обретается в коммуникации. Коммуникация - не средство распространения истины, сообщения ее, а средство ее обретения. Сама сообщаемость есть конститутивный момент истины. 

3. Синхронічна та діахронічна типологія різновидів соціальних комунікацій.

Розрізняють два види комунікації: синхронічний і діахронічний. Синхронічна (горизонтальна) комунікація реалізується за допомогою усних і письмових комунікаційнихканалів між сучасниками. Завдяки такій комунікації забезпечуються єдність, згуртованість, консолідація суспільства. Синхронічному комунікація необхідна для вирішення поточних суспільних завдань, координації дій різних соціальних груп, для життєдіяльності етносу в теперішньому часі.У діахронічний (вертикальної) комунікації відбувається передача інформаціїдуховного змісту від покоління до покоління. Таким чином, формується соціальна пам'ять. Діахронічний комунікація, отже, зберігає етнічну спільність, рух мови, традицій.