- •1. Поняття та система трудового права.
- •2. Функції трудового права.
- •3. Предмет трудового права.
- •4. Особливості методу трудового права.
- •5. Предмет і система трудового права як науки.
- •6. Особливості нормативних актів трудового права.
- •7. Конституція України як основне джерело трудового права.
- •8. Кодекс законів про працю України як джерело трудового права.
- •9. Підзаконні акти, що регулюють працю робітників, як джерело трудового права.
- •10. Міжнародна організація праці і її роль в регулюванні трудових відносин.
- •11. Локальні нормативні акти як джерела трудового права.
- •12. Роль Верховного Суду України в тлумаченні норм трудового права.
- •13. Конституційні права та обов'язки в сфері трудового права та гарантії їх реалізації
- •14. Основні принципи трудового права та їх реалізація в нормах трудового права.
- •15. Поняття та класифікація суб'єктів трудового права.
- •16. Громадяни України та іноземці як суб'єкти трудового права.
- •17. Власники підприємств, установ, організацій як суб'єкти трудового права.
- •18. Трудовий колектив і його органи як суб'єкти трудового права.
- •19. Поняття і система правовідносин по трудовому праву.
- •20. Підстави виникнення трудових правовідносин.
- •21. Повноваження трудового колективу в сфері праці.
- •22. Основні функції профспілок в суспільстві.
- •23. Участь профспілок у встановленні умов праці.
- •24. Участь профспілок у застосуванні норм трудового права.
- •25. Поняття колективного договору, його сторони.
- •26. Зміст колективного договору.
- •27. Порядок укладення колективного договору.
- •28. Строки укладення колективного договору та його чинність.
- •29. Контроль за виконанням колективного договору, відповідальність за його порушення.
- •30. Поняття працевлаштування та його види.
- •31. Органи працевлаштування, їх права та обов'язки.
- •32. Особливості працевлаштування робітників, що вивільняються.
- •33. Правовий статус безробітних, допомога по безробіттю.
- •34. Пільги для працівників, що суміщають роботу з навчанням.
- •35. Порядок працевлаштування окремих категорій громадян (неповнолітніх, звільнених в запас із Збройних Сил та інші).
- •36. Поняття трудового договору і його значення.
- •37. Сторони трудового договору.
- •38. Зміст трудового договору.
- •39. Контракт як особлива форма трудового договору.
- •40. Випробування при прийнятті на роботу і його юридичне значення.
- •41. Документи, що підлягають поданню при влаштуванні на роботу.
- •42. Трудова книжка та порядок її ведення.
- •43. Форми і строки трудового договору.
- •44. Особливості правового регулювання праці тимчасових працівників.
- •45. Особливості правового регулювання праці сезонних працівників.
- •46. Особливості правового регулювання праці сумісників.
- •47. Поняття і види переведень на іншу роботу.
- •48. Переміщення на інше робоче місце.
- •49. Зміна істотних умов праці.
- •50. Класифікація підстав припинення трудового договору.
- •51. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •52. Розірвання трудового договору в разі скорочення штату.
- •53. Розірвання трудового договору за порушення трудової дисципліни.
- •54. Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •55. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •56. Розірвання трудового договору у випадку втрати довір'я до працівника.
- •57. Розірвання трудового договору у випадку вчинення аморального проступку.
- •58. Розірвання трудового договору на вимогу третіх осіб, що не є стороною трудового договору.
- •59. Порядок оформлення звільнення та проведення розрахунків при звільненні. Вихідна допомога.
- •60. Поняття робочого часу та його види
- •61. Скорочений та неповний робочий час, їх відмінність.
- •62. Режим робочого часу і порядок його встановлення.
- •63. Спеціальні режими робочого часу.
- •64. Облік робочого часу і його види.
- •65. Надурочні роботи та порядок їх застосування.
- •66. Поняття і види часу відпочинку по трудовому праву.
- •67. Поняття відпустки та їх види.
- •68. Право на щорічну відпустку і порядок її надання.
- •69. Відпустки у зв язку із навчанням.
- •70. Соціальні відпустки.
- •71. Порядок надання відпустки без обмеження заробітної плати.
- •72. Поняття заробітної плати та методи її правового регулювання.
- •73. Тарифна система оплати праці та її елементи.
- •74. Поняття норм праці, їх запровадження, заміна та перегляд.
- •75. Система оплати праці.
- •76. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
- •77.Гарантійні виплати та їх види
- •78. Компенсаційні виплати та їх види.
- •79. Поняття, зміст і методи забезпечення дисципліни праці.
- •80. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •79. Поняття, зміст і методи забезпечення дисципліни праці.
- •80. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •81. Обовязки сторін трудового правовідношення.
- •82. Заохочення за успіхи в роботі.
- •83. Дисциплінарна відповідальність та її види.
- •84. Дисциплінарні стягнення, підстави та порядок їх застосування.
- •91. Організація комісій по трудових спорах, її компетенція.
10. Міжнародна організація праці і її роль в регулюванні трудових відносин.
Джерелами трудового права є Міжнародні пакти про права людини 1966 p., а також конвенції МОП, ратифіковані Україною. До джерел правового регулювання праці в Україні відносяться не лише міжнародні договори, укладені державою після проголошення Україною незалежності, але й міжнародні договори, укладені СРСР.
Особливістю міжнародних договорів як джерел правового регулювання праці є те, що, крім двосторонніх договорів між Україною та іншою державою, велике значення мають багатосторонні договори, зокрема Конвенції та Рекомендації Міжнародної Організації Праці (МОП).
Міжнародна організація праці - спеціалізована міжнародна установа, заснована для цілей міжнародного співробітництва для забезпечення тривалого миру та усунення соціальної несправедливості за допомогою поліпшення умов праці. МОП була створена в 1919 році відповідно до Версальського мирного договору в рамках Ліги Націй і діє на підставі Статуту. З 1946 року МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. У 1969 році у зв'язку з 50-річчям утворення МОП була відзначена Нобелівською премією миру. Україна стала членом МОП у 1954 р. Місцезнаходження МОП - м. Женева (Швейцарія). Основними органами МОП є: Міжнародна конференція праці (законодавчий орган); Адміністративна Рада (виконавчий орган); Міжнародне Бюро Праці (постійний секретаріат). Головними стратегічними цілями МОП вважаються: розвиток і реалізація норм і основоположних принципів і прав у сфері праці; створення більш широких можливостей для жінок та чоловіків по забезпеченню достойної зайнятості; підвищення ефективності соціального захисту та розширення кола осіб, які підлягають такому захисту; укріплення трьохсторонньої структури та підтримка соціального діалогу.
МОП здійснює діяльність у таких основних напрямках: розробка і прийняття конвенцій і рекомендацій про працю; надання технічної допомоги країнам - членам МОП, у тому числі й у створенні їх національного трудового законодавства; навчання та освіта з питань, що відносяться до компетенції організації. З 1919 року була прийнята значна кількість конвенцій та рекомендацій, які охоплюють майже усі питання у сфері праці. До них належать деякі основні права людини (зокрема, право на свободу об'єднання, права на створення організацій і на ведення колективних переговорів, ліквідація дискримінації у галузі зайнятості), адміністрації праці, умови праці, соціальне забезпечення, техніка безпеки та охорона праці, зайнятість жінок і таких спеціальних категорій як трудящі-мігранти та моряки.
Конвенції МОП стають обов'язковими для держав - членів МОП у разі їх ратифікації. Рекомендації МОП приймаються в тому випадку, коли питання, яке стоїть на обговоренні або будь-який його аспект не дозволяють прийняти щодо нього рішення у формі конвенції. Тому рекомендації МОП ратифікації не підлягають, однак вони підлягають проведенню в життя за допомогою законодавства кожної країни або іншим шляхом. Для контролю за дотриманням конвенцій кожна з держав-членів зобов'язана надавати спеціальні доповіді щодо прийнятих нею заходів для застосування конвенцій, а контроль за дотриманням рекомендацій забезпечується наданням інформації про результати перетворення в життя їх положень. Існує також певний механізм для розгляду скарг.
До джерел трудового права також належать акти регіонального європейського рівня. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод, підписану 4 листопада 1950 р. державами — членами Ради Європи. У цьому акті є дві статті, які містять положення, присвячені трудовим правам: стаття 4 забороняє примусову або обов'язкову працю, а стаття 11 закріплює свободу асоціацій, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів. Джерелом трудового права України також є стаття б Європейської конвенції "Право на справедливий судовий розгляд", яка вже застосовується в юридичній практиці України, зокрема саме ця стаття надала можливість громадянам України звернутися за захистом до Європейського Суду з прав людини з позовами про відшкодування невиплаченої заробітної плати. Джерелом трудового права також виступає стаття 14 Європейської конвенції "Заборона дискримінації", яка гарантує здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.
Як уже зазначалося, Україною підписано Європейську соціальну хартію, яка після ратифікації Верховною Радою України стане частиною національного законодавства і джерелом трудового права.
Важливе значення має послідовна політика України щодо зближення з Європейським Союзом, набуття статусу асоційованого, а згодом повноправного члена ЄС.