- •1. Поняття та система трудового права.
- •2. Функції трудового права.
- •3. Предмет трудового права.
- •4. Особливості методу трудового права.
- •5. Предмет і система трудового права як науки.
- •6. Особливості нормативних актів трудового права.
- •7. Конституція України як основне джерело трудового права.
- •8. Кодекс законів про працю України як джерело трудового права.
- •9. Підзаконні акти, що регулюють працю робітників, як джерело трудового права.
- •10. Міжнародна організація праці і її роль в регулюванні трудових відносин.
- •11. Локальні нормативні акти як джерела трудового права.
- •12. Роль Верховного Суду України в тлумаченні норм трудового права.
- •13. Конституційні права та обов'язки в сфері трудового права та гарантії їх реалізації
- •14. Основні принципи трудового права та їх реалізація в нормах трудового права.
- •15. Поняття та класифікація суб'єктів трудового права.
- •16. Громадяни України та іноземці як суб'єкти трудового права.
- •17. Власники підприємств, установ, організацій як суб'єкти трудового права.
- •18. Трудовий колектив і його органи як суб'єкти трудового права.
- •19. Поняття і система правовідносин по трудовому праву.
- •20. Підстави виникнення трудових правовідносин.
- •21. Повноваження трудового колективу в сфері праці.
- •22. Основні функції профспілок в суспільстві.
- •23. Участь профспілок у встановленні умов праці.
- •24. Участь профспілок у застосуванні норм трудового права.
- •25. Поняття колективного договору, його сторони.
- •26. Зміст колективного договору.
- •27. Порядок укладення колективного договору.
- •28. Строки укладення колективного договору та його чинність.
- •29. Контроль за виконанням колективного договору, відповідальність за його порушення.
- •30. Поняття працевлаштування та його види.
- •31. Органи працевлаштування, їх права та обов'язки.
- •32. Особливості працевлаштування робітників, що вивільняються.
- •33. Правовий статус безробітних, допомога по безробіттю.
- •34. Пільги для працівників, що суміщають роботу з навчанням.
- •35. Порядок працевлаштування окремих категорій громадян (неповнолітніх, звільнених в запас із Збройних Сил та інші).
- •36. Поняття трудового договору і його значення.
- •37. Сторони трудового договору.
- •38. Зміст трудового договору.
- •39. Контракт як особлива форма трудового договору.
- •40. Випробування при прийнятті на роботу і його юридичне значення.
- •41. Документи, що підлягають поданню при влаштуванні на роботу.
- •42. Трудова книжка та порядок її ведення.
- •43. Форми і строки трудового договору.
- •44. Особливості правового регулювання праці тимчасових працівників.
- •45. Особливості правового регулювання праці сезонних працівників.
- •46. Особливості правового регулювання праці сумісників.
- •47. Поняття і види переведень на іншу роботу.
- •48. Переміщення на інше робоче місце.
- •49. Зміна істотних умов праці.
- •50. Класифікація підстав припинення трудового договору.
- •51. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
- •52. Розірвання трудового договору в разі скорочення штату.
- •53. Розірвання трудового договору за порушення трудової дисципліни.
- •54. Розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •55. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника.
- •56. Розірвання трудового договору у випадку втрати довір'я до працівника.
- •57. Розірвання трудового договору у випадку вчинення аморального проступку.
- •58. Розірвання трудового договору на вимогу третіх осіб, що не є стороною трудового договору.
- •59. Порядок оформлення звільнення та проведення розрахунків при звільненні. Вихідна допомога.
- •60. Поняття робочого часу та його види
- •61. Скорочений та неповний робочий час, їх відмінність.
- •62. Режим робочого часу і порядок його встановлення.
- •63. Спеціальні режими робочого часу.
- •64. Облік робочого часу і його види.
- •65. Надурочні роботи та порядок їх застосування.
- •66. Поняття і види часу відпочинку по трудовому праву.
- •67. Поняття відпустки та їх види.
- •68. Право на щорічну відпустку і порядок її надання.
- •69. Відпустки у зв язку із навчанням.
- •70. Соціальні відпустки.
- •71. Порядок надання відпустки без обмеження заробітної плати.
- •72. Поняття заробітної плати та методи її правового регулювання.
- •73. Тарифна система оплати праці та її елементи.
- •74. Поняття норм праці, їх запровадження, заміна та перегляд.
- •75. Система оплати праці.
- •76. Оплата праці при відхиленні від умов, передбачених тарифами
- •77.Гарантійні виплати та їх види
- •78. Компенсаційні виплати та їх види.
- •79. Поняття, зміст і методи забезпечення дисципліни праці.
- •80. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •79. Поняття, зміст і методи забезпечення дисципліни праці.
- •80. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку.
- •81. Обовязки сторін трудового правовідношення.
- •82. Заохочення за успіхи в роботі.
- •83. Дисциплінарна відповідальність та її види.
- •84. Дисциплінарні стягнення, підстави та порядок їх застосування.
- •91. Організація комісій по трудових спорах, її компетенція.
66. Поняття і види часу відпочинку по трудовому праву.
Час відпочинку - проміжок часу, протягом якого працівник згідно із законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових обов'язків і який він має право використовувати на свій розсуд. Законодавством до часу відпочинку віднесено: - перерви протягом робочого дня (зміни);
- перерви між робочими днями (змінами);
- відпочинок між робочими тижнями;
- святкові і неробочі дні;
- щорічні відпустки.
Перерви протягом робочого дня (зміни), згідно зі ст. 60 КЗпП України, надаються працівникам для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин, як правило, від 30 до 60 хвилин. Перерва не включається в робочий час і відповідно не оплачується. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.
Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу, Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.
Крім цього, до оплачуваних короткочасних перерв у роботі належать спеціальні перерви, що надаються працівникам для відпочинку і особистих потреб, наприклад жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються відповідно до ст. 183 КЗпП України, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини.
Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна.
За наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години.
Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації І з урахуванням бажання матері.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком. Порядок надання таких перерв регулюється КЗпП України.
Перерва між робочими днями (змінами). Порядок надання цієї перерви визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку. Як правило, її тривалість не повинна бути меншою подвійної тривалості часу роботи, що передував цьому відпочинку.
Перехід із зміни до зміни відбувається, як правило, після вихідного дня відповідно до графіка змінності.
Тривалість відпочинку між робочими тижнями залежить від тривалості робочого тижня (шестиденного чи п'ятиденного): вона не повинна бути меншою ніж сорок дві години, а кількість повних вихідних днів має становити один чи два дні.
Загальним вихідним днем є неділя. При п'ятиденному робочому тижні вихідні дні надаються працівникам, як правило, поспіль. На безперервно діючих підприємствах вихідні дні надаються відповідно до графіків змінності.
Робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається у виключних випадках, передбачених у ч. 2 ст. 71 КЗпП України. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Перелік святкових і неробочих днів передбачено у ст. 73 КЗпП України. Згідно з цією статтею в Україні встановлено такі святкові дні:
1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України.
Святкові дні є загальними для всіх працівників незалежно від їх ставлення до релігії. Встановлення у законодавстві неробочих днів пов'язане із релігійними святами, і такими днями є: 7 січня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця. За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні.
Робота у святкові і неробочі дні допускається лише за умови, що її припинення неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), або якщо такі роботи зумовлені необхідністю обслуговування населення, або невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи. Робота у зазначені дні обчислюється за правилами ст. 107 КЗпП України, а саме: наданням іншого дня відпочинку або оплатою у подвійному розмірі.
Щорічні відпустки - найтриваліший за кількістю вільних днів поспіль вид відпочинку. Порядок надання цього виду відпочинку передбачено, крім КЗпП, у Законі України від 15 листопада 1996 р. "Про відпустки"1.