анатомия Рудик

Розділ 1

Усвині 7 хребців (іноді 6–5). Краніальні суглобові відростки мають жоло- боподібні суглобові поверхні, каудальні — циліндричні, в основі останніх є дорсовентральна вирізка або отвір. Остисті відростки пластинчасті й широкі, соскоподібні — добре розвинуті.

Усобаки 7 хребців, на суглобових відростках суглобові поверхні плоскі. Бі- ля каудальних суглобових відростків (вентрально) знаходяться додаткові від- ростки — procéssus accessórius (див. рис. 1.18, 8), спрямовані каудально. Ости- сті відростки довгі, соскоподібні — високі й добре розвинуті.

КРИЖОВИЙ ВІДДІЛ СКЕЛЕТА

Крижові хребці — vértebrae sacráles — в кількості 3–5 (6) зростаються між собою і утворюють крижову кістку — os sácrum (рис. 1.19). Тіла їх у кау- дальному напрямі зменшуються і відокремлюються одне від одного попереч- ними лініями — línea transvérsae — та міжхребцевими крижовими отворами. Вони виходять на вентральну поверхню кістки як тазові крижові отвори — forámina saсrália pelvína, а на дорсальну — дорсальними крижовими отво- рами — forámina sacrális dorsália. Зрощені поперечнореберні відростки утворюють у ділянці 1-го хребця крила крижової кістки — ala óssis sácri 5, у каудальному напрямі — її бічні частини — pars laterális 6. На латеральній поверхні крил знаходяться вушкоподібні суглобові поверхні — fácies auriculáris 7 — для з’єднання з крилами клубової кістки. Остисті відростки

Рис. 1.19. Крижова кістка:

А — собаки; Б — свині; В — корови; Г — коня; Д — вівці; Е — кози; 1 — cáput vértebrae; 2 — árcus vértebrae; 3 — for. interarcuále; 4 — for. sacrália dorsália; 5 — ala óssis sacri; 6 — pars laterális; 7 — fácies auriculáris; 8 — crísta sacrális média; 9 — proc. articuláris craniális; 10 — proc. articuláris caudális; 11 — proc. spinósus

40

АПАРАТ РУХУ

крижових хребців зрощуються в середній крижовий гребінь — crísta sacrális média 8 — або їх зовсім немає. З обох боків від цього гребеня проходять ла- теральні гребені — crísta sacrális laterális, утворені зрощеними суглобовими відростками. Передній вентральний край тіла першого хребця називають мисом — promontórium.

Увеликої рогатої худоби 5 хребців. Остисті відростки зрощуються в гре- бінь з потовщеним вільним краєм. Крила крижової кістки сплющені краніо- каудально, суглобові відростки мають жолобоподібні суглобові поверхні. На вгнутій вентральній поверхні крижової кістки проходить серединний су- динний жолоб. Вентральні крижові отвори великі. Крижові хребці зроста- ються в тварин у віці 3–3,5 років.

Уконя 5 (6) хребців. Кінці остистих відростків відокремлені один від од- ного, потовщені, часто роздвоєні. Крила крижової кістки мають вигляд три- гранних пірамід, спрямовані латерально і горизонтально; краніальними су- глобовими поверхнями з’єднуються з поперечнореберними відростками останнього поперекового хребця, вушкоподібними — з крилами клубової кі- стки. Краніальні суглобові відростки розвинуті, тіло крижової кістки плоске.

Усвині 4 хребці. Остистих відростків немає, міждугові отвори широкі. Су- глобові відростки 1-го хребця мають жолобоподібні суглобові поверхні. Вуш- коподібні поверхні крил повернуті латерально. Зрощуються крижові хребці

увіці 1,5 року.

Усобак 3 хребці. Остисті відростки зрощуються тільки в основі, вершини їх відокремлені. Краніальні суглобові поверхні плоскі. Вушкоподібні сугло- бові поверхні спрямовані латерально. Хребці зрощуються у віці 6 місяців.

ХВОСТОВИЙ ВІДДІЛ СКЕЛЕТА

Хвостові хребці — vértebrae coccýgeae, s. caudáles — у різних тварин не-

однаково редуковані, внаслідок чого хребетний канал зникає в каудальному напрямі. Від хребців залишаються тільки тіла та горбки від інших частин. Голівки і ямки плоскі, тіла короткі й тонкі (рис. 1.20).

У великої рогатої худоби 18–20 хребців. Тіла їх видовжені. Краніальні су- глобові відростки збереглися, каудальні мають форму широких пластин, за-

Рис. 1.20. Хвостові хребці:

А — собаки; Б — свині; В — корови; Г — коня; 1 — cáput vértebrae; 2 — fóssa vértebrae; 3 — proc. transvérsus; 4 — proc. articuláris craniális; 5 — árcus vértebrae; 6 — árcus haemális

41

Розділ 1

гнутих вентрально. На вентральній поверхні тіл (особливо перших) є гема- льні дуги — árcus haemális 6, що утворюють отвір, де проходить середня хво- стова артерія.

Уконя хвіст короткий, кількість хвостових хребців — 18 (15–20). Вони ма- сивні, циліндричні, майже квадратні. Дуги збереглися тільки на перших трьох хребцях. Остистих відростків немає, поперечні відростки короткі, ма- сивні, зникають на кінці хвоста.

Усвині 20–23 хребці. Тіла перших сплющені дорсовентрально, інші — циліндричні. На перших є дуги хребців. Остисті та суглобові відростки ви- пинаються за тіло в каудальному напрямі, поперечні — широкі, пластинчасті.

Усобаки 20–23 хребці. Дуги збереглися на перших 5–6. Шилоподібні остисті відростки спрямовані каудально. На краніальних суглобових відрос- тках збереглися соскоподібні відростки. Поперечнореберні відростки великі, довгі, з потовщеними кінцями, спрямованими вентрокаудально. Гемальні дуги є майже на всіх хребцях, що зумовлює їх булавоподібну форму.

СКЕЛЕТ ГОЛОВИ (ЧЕРЕП)

Скелет голови являє собою складне злиття кісток різної будови, функції та походження. Складність будови скелета голови зумовлена різноманіттям його функцій. У черепі розміщені головний мозок, органи нюху, зору, присін- ково-завитковий орган. Значною частиною скелета голови є щелеповий апа- рат із зубами та м’язами, а також з органами, що функціонально пов’язані з цим апаратом. На черепі розміщений початковий відділ дихального апара- ту, а інколи й сильні захисні утвори — роги, ікла. Скелет голови є також мі- сцем фіксації м’язів голови, шиї й тулуба.

У скелеті голови ссавців розрізняють два відділи — мозковий (нейрокра- ній) і лицевий (спланхнокраній). В утворенні цих відділів у вищих хребет- них беруть участь кістки різного походження. Обидва відділи в хребетних виникають і спочатку розвиваються як утвори різного призначення. Нейро- краній з’являється з розвитком переднього кінця нервової трубки, яка пере- творюється на головний мозок, а спланхнокраній розвивається в передньому відділі кишкової трубки в результаті формування органів дихання і трав- лення. Спланхнокраній виникає значно раніше і незалежно від нейрокранія.

РОЗВИТОК СКЕЛЕТА ГОЛОВИ

Усучасних головохордових (ланцетник) нейрокраній слабко виражений,

аспланхнокраній складається із стрижнів, які знаходяться в зябрових пере- городках. Зябрових перегородок понад сто з кожного боку. Стрижні склада- ються з безклітинної речовини. Функція зябрових перегородок полягає в утриманні зябрової порожнини в розкритому стані. Такий апарат «задоволь- няє» ланцетника, який веде пасивний спосіб життя і в якого вода та зависла в ній пожива транспортуються миготливим епітелієм у відділи травної трубки.

Укруглоротих (мінога, міксина) нейрокраній здебільшого сполучно- тканинний (рис. 1.21, Г). Хрящ розміщений лише знизу та збоку. У верхній

42

АПАРАТ РУХУ

стінці черепа хрящ має вигляд вузької смужки, яка проходить на рівні слу- хових капсул 10. Спереду до черепа сполучною тканиною приєднується не- парна нюхова капсула. Спланхнокраній в основному представлений склад- ною системою губних хрящів (1–5). Власне зябровий апарат у міксин реду- кований, а в міноги складається з семи хрящових зябрових дуг. Саме елас- тичність зябрових дуг сприяє всмоктуванню води разом з поживою. Крім то- го, зяброві дуги так розміщуються і згинаються, що між ними утворюється складна система перегородок. Спланхнокраній набуває форми складної кор- зинки.

У хрящових риб (акул) нейрокраній має форму хрящової коробки, яка по- вністю обмежовує головний мозок (див. рис. 1.21, Б, В). Нюхові 2 і слухові 4 капсули входять у стінку хрящової коробки, утворюючи спереду і ззаду ха- рактерні випинання.

Еластичність зябрових дуг вже не може забезпечити збільшення просвіту головної кишки, що призвело до поділу їх на членики. Функцію фіксатора

Рис. 1.21. Скелет голови:

А — хрящова закладка скелета голови (вигляд зверху): 1 — нюхова капсула; 2 — трабекули; 3 — око; 4 — очні хрящі; 5 — гіпофіз; 6 — слухова капсула; 7 — парахордалії; 8 — хорда; Б, В — акули (вигляд знизу і збоку; 1 — рострум; 2 — нюхова капсула; 3 — очна ямка; 4 — слухова капсула; 5 — потиличний відділ; 6 — піднебінно-квадратний хрящ; 7 — меккелів хрящ; 8 — підвісок; 9 — гіоїд; 10 — непарний елемент під’язикової дуги; 11 — зяброві дуги; 12 — губні хрящі; 13 — капсули зябрових дуг; Г — міноги (вигляд зверху): 1–5 — хрящі ротової лійки; 6, 7 — парахордалії; 8 — отвори для нервів (ІІ–Х); 9 — хорда; 10 — слухова капсула

43

Розділ 1

здобичі в акул виконує третя зяброва дуга, яка перетворилася на щелепи: верхню (піднебінно-квадратний хрящ 6) і нижню (меккелів хрящ 7). Четвер- та зяброва дуга (гіоїд) виконує функцію фіксатора щелеп до нейрокранія і забезпечує їх рух. Вона ділиться на верхній — під’язиково-нижньощелепний (підвісок) 8 і нижній — під’язиковий (гіоїд) 9 хрящі. Зовні до щелеп приля- гають редуковані перша й друга зяброві дуги — губні хрящі 12. Останні зяб- рові дуги 11 (п’ять) розділені на чотири відділи кожна і з’єднані між собою. Щілину, яка при цьому утворюється між під’язиково-нижньощелепними хрящами, називають бризкальцем. Таким чином, утворюється щелеповий апарат хапального типу, який зберігся у риб, амфібій, рептилій, птахів і ссавців.

Ухрящових риб (осетроподібних) нейрокраній має вигляд суцільної хря- щової коробки, яка зверху вкрита своєрідним панциром з великої кількості покривних кісток (шкірного походження). В панцирі збереглися отвори для очей, ніздрів і бризкальця. Спланхнокраній ускладнюється завдяки вдоско- наленню протракції щелепового апарату.

Укісткових риб (рис. 1.22, A) хрящ у нейрокранії частково заміщується кістками, частково витісняється покривними кістками, хоча кількість по- кривних кісток зменшується порівняно з їх кількістю в хрящових риб. Спла- нхнокраній ще більше ускладнюється: відбувається скостеніння заднього відділу піднебінно-квадратного і меккелевого хрящів, а на передніх їх відді- лах виникають покривні і вторинні щелепні кістки (квадратна, піднебінна, крилоподібна). Верхні щелепи з’єднуються не лише з гіоїдною дугою, а й з

Рис. 1.22. Скелет голови:

А — судака (вигляд збоку): 1 — навколоочна; 2 — слізна; 3 — піднебінна; 4 — квадратна; 5 — крилоподібні; 6 — зчленовна; 7 — передщелеп- на; 8 — верхньощелепна; 9 — зубна; 10 — куто- ва; 11 — підвісок; 12 — симплектикум; 13 — гіоїд; 14 — купула гіоїда; 15–18 — покривні кістки; Б, В — жаби (вигляд зверху і знизу): 1 — бічна потилична; 2 — потиличний виросток; 3 — передньовушна; 4 — клиноподібно-нюхова; 5 — носова; 6 — лобово-тім’яна; 7 — луската; 8 — парасфеноїд; 9 — піднебінна; 10 — леміш; 11 — хоана; 12 — піднебінно-квадратний хрящ; 13 — міжщелепна; 14 — верхньощелепна; 15 — квад- ратно-вилична; 16 — крилоподібна кістка; Г, Д — крокодила (вигляд зверху і знизу): 1 — перед- ньощелепна; 2 — верхньощелепна; 3 — вилич- на; 4 — квадратно-вилична; 5 — квадратна; 6 — зовнішня ніздря; 7 — очна ямка; 8 — бічна вис- кова яма; 9 — верхня вискова яма; 10 — луска- та; 11 — задньолобова; 12 — тім’яна; 13 — лобо- ва; 14 — передньолобова; 15 — носова; 16 — сліз- на; 17 — піднебінна; 18 — крилоподібна; 19 — поперечна; 20 — хоани; 21 — потиличний виро- сток

44

АПАРАТ РУХУ

невральним черепом, тобто зникла протракція щелепового апарату і змі- щення щелеп можливе лише в сегментальній площині. Щелеповий апарат риб захоплює, фіксує й переміщує поживу через ротозяброву порожнину, але механічну обробку її не здійснює.

Узв’язку з новими умовами існування і заміною зябрового дихання на легеневе в амфібій спостерігається редукція кісток верхнього відділу черепа

іпіднебіння (див. рис. 1.22, Б, В). Череп має вигляд системи кісткових пере- кладин, розділених великими вікнами. Під’язиково-щелепний хрящ гіоїдної дуги вже не фіксує щелепи до нейрокранія і перетворюється на слухову кіс- точку (стовпчик); бризкальце перетворюється на порожнину середнього ву- ха. Нижній відділ гіоїдної дуги разом з рудиментами зябрових дуг утворює скелет під’язикового апарату, який є кістковою основою для язика і місцем фіксації вісцеральних та гіпобранхіальних м’язів.

Урептилій мозкова капсула, капсули органів нюху і слуху мають віднос- но невеликі розміри (див. рис. 1.22, Г, Д). Дермальні елементи в слуховій ділянці зникають, внаслідок чого утворюються вискові вікна. Потилична кістка має один виросток, добре розвинуті леміш, піднебінні й крилоподібні кістки. Прогресивний розвиток щелепового апарату зумовлює посилену фік- сацію його до нейрокранія, що, в свою чергу, позначилося на будові й формі верхнього відділу черепа. Рухи щелеп у рептилій ще тісно пов’язані зі змі- щенням позиції скелета під’язикового апарату і гортані. Це зумовлено тим, що щелепи не лише захоплюють і утримують поживу, їх активні рухи допо- магають проковтувати її. Саме спосіб проковтування поживи в рептилій сут- тєво вплинув на еволюцію щелепового й під’язикового апаратів.

Уптахів більшість кісток нейрокранія рано зростаються, верхня вискова дуга редукувалась, а нижня збереглась. На відміну від рептилій, значно розвинута мозкова капсула. Квадратна кістка суглобом з’єднана з крилопо- дібною, а через неї — з піднебінною і щелепними кістками й утворює склад- ну систему важелів, що забезпечують рухливість наддзьобка відносно ней- рокранія.

Уссавців основними особливостями черепа, на відміну від черепа інших хребетних, є перебудова щелепового апарату і сильний розвиток мозкової капсули (див. кольорову вклейку, рис. ІІ). У ссавців виник вторинний щеле- пний суглоб (сквамозо-дентальний), який утворився внаслідок контакту ві- нцевого відростка зубної кістки нижньої щелепи з лускатою кісткою. Кістки первинного суглоба (квадратна, суглобова) перетворюються на слухові кісто- чки (ковадло, молоточок). Збільшення мозкової порожнини та її ростральне переміщення призвели до зближення її з нюховою ділянкою, які розмежовує решітчаста пластинка. Таке переміщення мозкової порожнини зумовлює розходження очних ямок і редукцію міжочноямкової перегородки, залишки якої у ссавців представлені передньою частиною пресфеноїда і задньою час- тиною носової перегородки. В утворенні мозкової капсули беруть участь кіс- тки первинного нейрокранія, що розвиваються на основі хряща, і кістки вторинного походження.

Задню частину стінки мозкової порожнини утворює потилична кістка, яка складається зі зрощених основної, бічних та верхніх потиличних кісток. Потиличний виросток у ссавців подвійний.

45

Розділ 1

Спереду потиличної кістки знаходиться клиноподібна кістка, яка утвори- лася злиттям пресфеноїда з базисфеноїдом. Збоку до першого приростають очноямково-клиноподібні кістки, утворюючи очноямкові (орбітальні) крила цієї кістки, а до базисфеноїда латерально приростають епіптеригоїди, утво- рюючи вискові крила.

Кам’яниста кістка відповідає передній і задній вушним кісткам рептилій, які рано зливаються в одну кістку, причому задньовушна кістка гомологічна соскоподібній частині. Зовні до кам’янистої кістки приростає покривна бара- банна кістка, яка утворює барабанну порожнину й обмежує зовні середнє вухо. Кам’яниста кістка часто зливається у ссавців з покривною лускатою кісткою в одну кістку — вискову. Розширення мозкової порожнини супрово- джується зміщенням слухової капсули донизу. Луската кістка також нале- жить до кісток, що обмежують мозкову порожнину.

Верхню й бічні стінки нейрокранія утворюють кістки шкірного походжен- ня, кількість яких, порівняно з кількістю їх у рептилій, зменшилась. Верхню стінку черепа формують тім’яні, лобові й носові кістки. Тім’яні кістки в деяких ссавців зливаються в непарну кістку. Міжтім’яна кістка розвивається з одного або двох зачатків, її вважають гомологом задніх тім’яних кісток.

Для спланхнокранія ссавців характерний значний розвиток верхньої ще- лепи з двох кісток — різцевої та верхньощелепної. Верхня щелепа стає міц- нішою і краще фіксується до нейрокранія. Міцність її досягається прогреси- вним розвитком вторинного кісткового піднебіння і розростанням лицевої пластинки верхньощелепної кістки. Фіксується верхня щелепа до нейрок- ранія через дах черепа та піднебінну кістку. Роль крилоподібної кістки у фіксації зменшується, і вона редукується або зовсім зникає.

В онтогенезі на ранній стадії розвитку з мезодерми (склеротомів) розви- вається сполучнотканинний (перетинчастий) осьовий череп, який утворює м’які стінки мозкових міхурів нервової трубки, слухових і нюхових капсул. Заміщення сполучнотканинного осьового черепа хрящовим починається бі- ля переднього кінця хорди закладанням двох хрящів — парахордалій (див. рис. 1.21, А). Спереду від хорди закладається ще два хрящі — трабекули (черепні балки). В подальшому парахордалії й трабекули зростаються в одну хрящову пластинку, яка й утворює хрящову основу осьового черепа. Сполуч- нотканинні слухові та нюхові капсули також заміщуються хрящовою ткани- ною і приростають відповідно до парахордалій і трабекул. Хрящова стадія осьового черепа поступово замінюється кістковою стадією шляхом закладан- ня окремих осередків скостеніння. Сполучнотканинні стінки даху черепно- мозкової порожнини, верхні частини бічних стінок заміщуються покривни- ми кістками. Покривні кістки у новонароджених з’єднані між собою сполуч- нотканинними пластинками, які є часточками перетинчастого скелета і на- зиваються фонтанелями, або тім’ячками.

Спланхнокраній утворюється із зябрових дуг. Перші дві зяброві дуги ре- дукуються. На місці третьої (щелепної) зябрової дуги з каудальної частини піднебінно-квадратного хряща розвивається слухова кістка — коваделко, із задньої частки меккелевого хряща — молоточок. Верхня частина вхідного отвору ротової порожнини формується закладанням на місці піднебінно- квадратного хряща покривних різцевих і верхньощелепних кісток, нижня частина — нижньощелепною кісткою на місці меккелевого хряща. З верхніх

46

АПАРАТ РУХУ

члеників четвертої зябрової дуги (під’язиково-щелепного хряща) утворюєть- ся слухова кісточка — стремінце. Нижні хрящові членики перетворюються на елементи скелета під’язикового апарату (тимпаногіоїд, стилогіоїд, епі- гіоїд, кератогіоїд, частина базигіоїда). Інші зяброві дуги утворюють тиреогіоїд та хрящі гортані.

КІСТКИ МОЗКОВОГО ВІДДІЛУ СКЕЛЕТА ГОЛОВИ

До кісток мозкового відділу черепа належать чотири непарні кістки (по- тилична, міжтім’яна, клиноподібна, решітчаста) і три парні (тім’яні, вискові, лобові). Здебільшого це плоскі кістки, які з’єднуються між собою нерухомо швами і утворюють стінки мозкової порожнини з отворами. На внутрішній поверхні кісток мозкового відділу черепа є втиснення та підвищення.

Потилична кістка — os occipitále — обмежує задню та нижню стінки моз- кової порожнини черепа (див. кольорову вклейку, рис. ІІ; рис. 1.23, 1.24). Спереду і зверху вона межує з міжтім’яною й тім’яною, збоку — з висковими, а знизу — з клиноподібною кістками. Потилична кістка (див. рис. 1.24) складається з основної частини (тіла), луски 1 і двох бічних частин, які об- межують великий отвір — for. mágnum 5.

Увеликої рогатої худоби основна частина потиличної кістки — pars basiláris — на внутрішній поверхні рострально має втиснення моста моз- ку — impréssio pontína, а каудально — втиснення довгастого мозку — impréssio medulláris .

Спереду основна частина з’єднується з тілом клиноподібної кістки (див. рис. 1.23, 10). На місці їх з’єднання виділяються м’язові горбки — tubérculum musculáris 6. Бічні частини — pars laterális — мають короткі, широкі й зігнуті кінцями всередину яремні відростки — procéssus juguláris (див. рис. 1.24, 3) — та потиличні вирости — cóndylus occipitális 2 — для з’єднання з атлантом. Ла- терально від основи виростка з вентральної поверхні є заглиблення — вент- ральна виросткова ямка — fóssa condyláris ventrális, на дні якої виділяється подвійний отвір каналу під’язикового нерва — canális n. hypoglóssi (див. рис. 1.24, 4). Каудально від нього розміщується один або кілька отворів виростко-

вого каналу — canális condyláris. Луска — squáma occipitális — потиличної кістки (див. рис. 1.24, 1) рано зростається з тім’яними й міжтім’яною кістками

водну пластинку, на місці зрощення якої виділяється каркова лінія — línea núchae.

Уконя (див. рис. 1.24, Б, В) тіло потиличної кістки на місці переходу моз- кової поверхні в зовнішню має дещо загострені краї, які обмежують значний рваний отвір — for. lácerum (див. рис. 1.23,7). Бічні частини потиличної кіст- ки мають злегка вигнуті латерально яремні відростки 3. Зовнішня поверхня луски поділяється на каркову й невелику тім’яну частини, які розділені по- перечним карковим гребенем — crísta núchae, що з боків переходить у ви- скові гребені луски вискової кістки. На карковій поверхні посередині висту-

пає потиличне підвищення — protuberántia occipitális extérna (див. рис. 1.24, Б), вентрально від нього розміщена каркова ямка — fóssa núchalis 8. Вони є місцем фіксації каркової зв’язки. Зовні тім’яна частина луски по се- рединній лінії має слабко виражений зовнішній стріловий гребінь — crísta sagittális extérna.

47

АПАРАТ РУХУ

Усвині (див. рис. 1.24, Д) тіло потиличної кістки 4 приплюснуте, бічні частини разом з лускою 1 обмежують трикутної форми великий отвір 5. Яремні відростки 3 довгі, прямі, спрямовані донизу. Луска потиличної кіст- ки висока, розширена догори, зовні гладенька, тобто без потиличного під- вищення. У дорослих тварин у луску потиличної кістки поширюються лобові пазухи.

Усобаки (див. рис. 1.24, Г) основна частина плоска і своїми бічними кра- ями щільно підходить до кам’янистої кістки, внаслідок чого рваний отвір не- великий (див. рис. 1.23, 7). Луска потиличної кістки 1 трикутної форми і на тім’яних поверхнях має стріловий гребінь (див. рис. 1.24, 7), ступінь розвит- ку якого залежить від породи собаки. Карковий гребінь добре виражений. Бічні частини мають короткі й широкі яремні відростки 3. У деяких порід собак на місці з’єднання потиличної луски з висковою кісткою є надвирост-

ковий отвір — for. supracondyláre.

Клиноподібна кістка — os sphenoidále (див. рис. 1.23, 10, рис. 1.21, 23) —

розміщена в основі черепа і рострально межує з лемешем, решітчастою, під- небінними, крилоподібними кістками, а каудально — з потиличною й ви- сковою кістками. Вона складається з основної клиноподібної — os basisphenoidále — і передклиноподібної — os presphenoidále — кісток, які зрос-

таються в одну кістку. В клиноподібній кістці розрізняють тіло, дві пари крил (вискові й очноямкові), парний крилоподібний відросток та отвори для проходження нервів і судин.

Увеликої рогатої худоби тіло клиноподібної кістки коротке. На внут- рішній поверхні задньої частини тіла виділяється глибока ямка гіпофіза (турецьке сідло) — fóssa hypophysiális (див. рис. 1.26, 18), а спереду від неї — борозна зорового перехрестя — súlcus chiásmatis, яка на зовнішній поверхні тіла переходить у зорові отвори. Парні крилоподібні відростки — procéssus pterygoídeus (див. рис. 1.23, 16) — відходять від зовнішньої поверхні тіла ос- новної клиноподібної кістки, мають вентроростральний напрям і з’єдну- ються латеральною поверхнею з піднебінними, а медіальною — з крилопо- дібними кістками. Ростральний край крилоподібного відростка утворює кри- лоподібний гребінь — crísta pterygoídea (рис. 1.25, 5), який дорсально перехо- дить в очноямково-клиноподібний гребінь — crísta orbitosphenoidális. Спе- реду крилоподібного гребеня є отвори, з яких верхній веде в зоровий канал 7

—canális ópticus, нижче від нього круглий отвір з’єднується з очноямковою щілиною в очноямковокруглий отвір — for. orbitorotúndum 17. Крізь ці отво- ри нерви проходять у крилопіднебінну ямку — fóssa pterygopalatína.

Латерально від тіла основної клиноподібної кістки відходять парні ви- скові крила — álae temporáles, вільний каудальний край яких формує щі- линоподібні рвані отвори 21. На внутрішній поверхні крил виділяються від- битки грушоподібних часток головного мозку — грушоподібні ямки — fóssa pirifórmis. Латерально від тіла знаходиться нервова борозна та овальний отвір — for. ovále 20.

Рис. 1.23. Скелет голови з вентральної поверхні:

А — великої рогатої худоби; Б — коня; В — свині; Г — собаки: 1 — for. mágnum; 2 — cóndylus occipitális; 3 — proc. juguláris; 4 — canális n. hypoglóssi; 5 — pars basiláris; 6 — tubérculum musculáris; 7 — for. lácerum; 8 — búlla tympánica; 9 — tympanohyóid; 10 — os sphenoidále; 11 — for. aláre caudále; 12 — incisúra carótica; 13 — incisúra ovális (for. ovále); 14 — tubercúlum articuláre; 15 — proc. retroarticuláris; 16 — proc. pterygoídeus; 17 — os pterygoídeum; 18 — os palatínum; 19 — hámulus; 20 — vómer; 21 — choánae; 22 — for. palatínum május; 23 — súlcus palatínus; 24 — for. palatínum minór; 25 — túber maxíllae; 26 — árcus zygomáticus; 27 — crísta faciális (túber faciále); 28 — proc. palatínus; 29 — márgo interalveoláris; 30 — for. ethmoidále; 31 — canális óptícus; 32 — fissúra orbitális; 33 — for. rotúndum; 34 — fissúra palatína; 35 — fissúra interincisíva (canális interincisívus); 36 — os incisívum; 37 — proc. palatínus; 38 — búlla lacrimális

49