анатомия Рудик

Розділ 2

Покривна перетинка — membrána tectória, натягнена між дугами хребців, підсилює дорсально капсулу суглоба.

З’ЄДНАННЯ ХРЕБЦІВ

Хребці, за винятком перших двох шийних, з’єднуються між собою безпе- рервно (зв’язки і хрящі) і переривчасто (суглоби; рис. 2.13). Між тілами двох суміжних хребців знаходиться міжхребцевий диск — díscus intervertebrális 5. Він складається з центральної частини — пульпозного ядра — núcleus pulpósus 5′, що являє собою залишок спинної струни — chórda dorsális — і надає хребту пружності й еластичності, та периферичного кільця з волокни- стого хряща — ánulus fibrósus 5′′, волокна якого, перехрещуючись, забезпе- чують міцність з’єднання і обмежують обертання хребців один відносного одного.

Товщина міжхребцевих дисків найбільша у хвостовому відділі, менша — в шийному і поперековому і найменша — в грудному.

Хребці з’єднуються зв’язками, серед яких розрізняють довгі й короткі. До довгих зв’язок належать: 1) поздовжня дорсальна зв’язка — ligaméntum longitudinále dorsále 3, що починається від дорсальної поверхні зуба осьового хребця і простягається в хребетному каналі до крижової кістки, зростаючись з її ендостом. По своєму ходу вона прикріплюється до всіх міжхребцевих дисків і до кожного хребця; 2) вентральна поздовжня зв’язка — ligaméntum longitudinále ventrále 4, що починається на вентральній поверхні тіл останніх грудних хребців, 8-го чи 9-го, зростається з їх періостом та

Рис. 2.13. З’єднання хребців:

Сегменти хребців (А — розпил в медіанній площині; Б — вигляд знизу — сполучення останнього попере-

кового і першого крижового хребців): 1 — ligg. interspinália; 2 — ligg. fláva; 3 — lig. longitudinále dorsále; 4 — lig. longitudinále ventrále; 5 — díscus intervertebrális; 5′ — núcleus pulpósus; 5′′ — ánulus fibrósus; 6 — lig. supraspinále; a — proc. spinósus; b — árcus vértebrae; c — córpus vértebrae; LVII — 7-й поперековий хребець;

SI — 1-й крижовий хребець

100

СИНДЕСМОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО З’ЄДНАННЯ КІСТОК

міжхребцевими дисками і розходиться в періост вентральної поверхні кри- жової кістки; 3) надостиста зв’язка — ligaméntum supraspinále 6, що з’єднує вершини остистих відростків грудних, поперекових і крижових хребців. На шиї вона переходить у канатик каркової зв’язки; 4) каркова зв’язка — ligaméntum núchae (рис. 2.14), яка у жуйних складається з канатика карко- вої зв’язки —funículus núchae 1 — і пластинки каркової зв’язки — lámina núchae 2.

У жуйних канатик каркової зв’язки починається парними округлими тя- жами від горбистості потиличної кістки, які спрямовуються до остистого від- ростка 2-го грудного хребця, поступово розширюючись, і утворюють у ділян- ці холки разом з надостистою зв’язкою капюшон.

Рис. 2.14. Каркова зв’язка:

А — собаки; Б — свійського бика; В — коня; 1 — funículus núchae; 2 — lámina núchae; 3 — búrsa subligamentósa supraspinális; 4 — búrsa subligamentósa nuchális caudális; 5 — búrsa subligamentósa nuchális craniális; 6 — lig. supraspinále; th1 — 1-й грудний хребець

101

Розділ 2

Пластинка каркової зв’язки починається від остистих відростків 2–7-го шийних хребців і закінчується на канатику каркової зв’язки. Пластинка спочатку парна, а в каудальному напрямі непарна.

Уконей, як і у жуйних, канатик зв’язки парний і закінчується на остис- тому відростку 3-го (4-го) грудного хребця. Між канатиком і атлантом є під- сухожилкова слизова сумка — búrsa subligamentósa craniális 4, між канати- ком і осьовим хребцем — búrsa sublіgamentósa caudális 5 — і між канатиком та остистими відростками 2–3-го грудних хребців — búrsa subligamentósa supraspinális 3.

Усвиней каркової зв’язки немає.

Ум’ясоїдних є лише парний канатик зв’язки, який починається на осьо- вому хребці і закінчується на остистому відростку першого грудного хребця, продовжуючись каудально в надостисту зв’язку.

Міжсегментні зв’язки (див. рис. 2.13). До них належать: жовті зв’язки — ligaménta fláva 2 — еластичні пластинки, що сполучають дуги суміжних хре- бців, прикриваючи міжхребцеві отвори; міжостисті зв’язки — ligaménta interspinália 1 — сполучнотканинні волокна, що з’єднують остисті відростки хребців між собою; міжпоперечні зв’язки — ligaménta intertransversária — з’єднують поперечні відростки поперекових хребців.

Між суглобовими відростками двох суміжних хребців знаходяться дугові відросткові з’єднання — junctúrae zygapophysiáles. Їх плоскі суглобові повер- хні каудально зменшуються, зменшується також рухливість у цих з’єднан- нях в каудальному напрямі, обмежених натягненою капсулою, що щільно прилягає до з’єднаних між собою відростків.

Уконей, крім того, є суглоби між поперечними відростками останніх двох поперекових хребців — articulatiónes intertransversárii lumbáles, а також між поперечним відростком останнього поперекового хребця та крилами крижо-

вої кістки — articulátio intertransversária lumbosacrális.

З’ЄДНАННЯ РЕБЕР

Ребра з’єднуються з хребцями, з грудниною і одне з одним.

Реберно-хребцеві суглоби — articulatiónes costovertebráles (рис. 2.15, 2.16) — це комбінація суглобів, що забезпечують чітко визначені і взаємоза- лежні рухи грудної клітки.

Суглоб голівки ребра — articulátio cápitis cóstae — складний, утворений голівкою ребра і двома суміжними грудними хребцями, краніальна й кау- дальна реберні ямки яких утворюють ямку суглоба. Порожнина суглоба по- діляється на краніальний і каудальний відділи. Між ними проходить внут- рішньосуглобова зв’язка голівки ребра — ligaméntum cápitis cóstae intraarticuláre, яка починається в жолобі чи на гребені голівки ребра і закінчу- ється трьома гілками. Довга гілка — ligaméntum intercapitále (див. рис. 2.15, 4) — проходить над міжхребцевим диском і закінчується на голівці ребра протилежного боку, прикрита дорсальною поздовжньою зв’язкою — ligaméntum longitudinále dorsále. Дві інші гілки закінчуються на суміжних хребцях.

Радіальна зв’язка голівки ребра — ligaméntum cápitis cóstae radiátum (див.

рис. 2.15, 3) — має дві гілки. Краніальна починається на тілі хребця, розмі- щеного попереду, каудальна — на тілі хребця, розміщеного позаду, і закін- чуються обидві, зростаючись з вентральною стінкою капсули суглоба, на су- глобовому краї голівки ребра.

102

СИНДЕСМОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО З’ЄДНАННЯ КІСТОК

Реберно-поперечні суглоби — articulatiónes costotransversáriae (див. рис. 2.16), утворені горбками ребер і поперечними відростками грудних хребців, плоскі, ковзаючі суглоби, мають капсулу суглоба і реберно-поперечну зв’язку — ligaméntum costotransversárium, яка починається на шийці ребра і закінчується на поперечному відростку. Останнє ребро з першим попереко- вим хребцем з’єднується попереково-реберною зв’язкою — ligaméntum lumbocostále.

З’ЄДНАННЯ КІСТКОВИХ РЕБЕР

ЗРЕБЕРНИМИ ХРЯЩАМИ

Ужуйних з 2-го по 10-те кісткові ребра з’єднуються з реберними хрящами тугими суглобами — articulatiónes costochondráles, у свиней — з 2-го по 5-те,

ау коней і м’ясоїдних і решта ребер у жуйних і свиней з’єднуються симфізами — junctúrae costocartilagíneae.

Ребра між собою з’єднані фасціями та м’язами.

З’ЄДНАННЯ ГРУДНИНИ

Сегменти груднини з’єднуються між собою за допомогою хряща (син- хондрозами): між ручкою груднини й тілом — synchondrósis manubriosternális, між стернебрами тіла — synchondróses intersternebráles, між тілом і мечоподібним відростком чи хрящем — synchondrósis xiphosternális. У жуйних і свиней між ручкою і тілом знаходиться синовіальне з’єднання — articulátio synoviális manubriosternális. По дорсальній поверхні груднини проходить зв’язка — ligaméntum stérni, яка починається позаду першої пари реберних хрящів і тягнеться до мечоподібного хряща. У коней ця зв’язка має три ніжки, дві з них тягнуться до реберних хрящів останньої пари справж-

103

Розділ 2

З’ЄДНАННЯ КІСТОК ГРУДНОЇ КІНЦІВКИ

З’ЄДНАННЯ ГРУДНОЇ КІНЦІВКИ З ТУЛУБОМ

Грудна кінцівка приєднується до тулуба за допомогою сполучної тканини і м’язів — сполучнотканинно-м’язове з’єднання — синсаркоз. У ньому розріз- няють остисто-ребернопоперечну фасцію і м’язи поясу грудної кінцівки.

Лопатка обертається на грудній стінці як ексцентрично рухома полірова- на шайба, точка обертання якої знаходиться на середині лінії прикріплення лопаткового хряща.

Плечовий суглоб — articulátio húmeri (рис. 2.17, 2.18) — у свійських тва- рин за формою кулястий, багатовісний, конгруентний, простий. Має сугло- бову капсулу і дзьобо-плечову зв’язку — ligaméntum coracobrachiále. Бічних зв’язок немає, їх функцію виконують кінцеві сухожилки м’язів плечового су-

глоба — músculus infraspinátus (див. рис. 2.18, 5) і частково músculus subscapuláris (див. рис. 2.18, 4) з медіальної поверхні. У зв’язку з цим у пле- човому суглобі виражені лише згинання й розгинання, і тільки у м’ясоїдних можливі бічні рухи. Медіальна стінка капсули суглоба зростається у свині і собаки з сухожилком підлопаткового м’яза так, що останній розміщується в порожнині суглоба. Сухожилок двоголового м’яза плеча у свиней, собак і дрібних жуйних занурюється ще глибше в синовію, має брижу і сухожилкову піхву. У жуйних і коней, навпаки, сухожилок двоголового м’яза прохо- дить зовні від капсули суглоба і між ними лежить міжгорбова сумка —

búrsa intertuberculáris.

104

СИНДЕСМОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО З’ЄДНАННЯ КІСТОК

Ліктьовий суглоб — articulátio cubíti (рис. 2.19, 2.20) — утворений блоком плечової кістки з одного боку і проксимальним суглобовим кінцем промене-

вої (articulátio humeroradiális) і ліктьової (articulátio humeroulnáris) кісток з другого, становлячи таким чином складний блокоподібний суглоб. У жуйних, коней і собак він називається защіпковим. Анатомічна будова (наявність гребенів і жолобів) не допускає в цьому суглобі ніяких бічних ру- хів. Капсула суглоба відносно щільна і на згинальній поверхні підсилюється волокнами, що проходять косо. В суглобі розрізняють зв’язки.

Бічна латеральна — ligaméntum collaterále laterále (див. рис. 2.19, 3) —

коротка, починається на зв’язкових горбку і ямці плечової кістки і тягнеться до зв’язкового горбка променевої кістки. У коней ця зв’язка має одну ніжку, в інших свійських тварин — дві: краніальну й каудальну. Краніальна тяг- неться до променевої, каудальна — до ліктьової кісток.

Бічна медіальна — ligaméntum collaterále mediále — є довга і коротка. Довга — тонка, має дві ніжки. Вона починається на зв’язкових горбку та ямці плечової кістки і закінчується неоднаково у різних тварин. У жуйних і коней коротка задня ніжка є власне зв’язкою, тоді як довга ніжка являє со- бою залишок круглого пронатора. Довгу передню ніжку називають ligaméntum collaterá;e mediále (lóngum) (див. рис. 2.20, 7), коротку — ligaméntum collaterále mediále (bréve) (див. рис. 2.20, 6). У свиней і собак зв’язка також

105

Розділ 2

розділяється, хоча у цих тварин виражений круглий пронатор. У собак має місце ще й еластична ліктьова зв’язка, що тягнеться від ліктьового відростка до ліктьової ямки. У жуйних і коней на блоці плечової кістки знаходяться одна чи кілька ямок, не вкритих хрящем. Це синовіальні ямки — fóssae synoviáles.

З’ЄДНАННЯ ПРОМЕНЕВОЇ Й ЛІКТЬОВОЇ КІСТОК

Усвійських тварин променева й ліктьова кістки з’єднуються неоднаково. Вони формують два обертових суглоби — articulátio radioulnáris proximális і articulátio radioulnáris distális.

Articulátio radioulnáris proximális утворений суглобовою окружністю про- меневої кістки і променевою вирізкою ліктьової кістки

Articulátio radioulnáris distális утворений вкритою хрящем суглобовою окружністю ліктьової кістки з такою ж вкритою хрящем ліктьовою вирізкою променевої кістки.

Ужуйний і коней дистального суглоба немає, оскільки тут обидві кістки передпліччя з’єднуються синостозом. Проксимальний суглоб у цих видів тварин є, але без власної відокремленої капсули, тому обертальні рухи в ньому неможливі. Очевидно, цей суглоб у деяких видів тварин призначений для пружної деформації.

Усвиней обидва суглоби є амфіартрозами (тугими суглобами).

Усобак у цих суглобах виражені пронація і супінація. Обидва суглоби мають щільно натягнуту суглобову капсулу. Від променевої до ліктьової кіс-

тки тягнуться зв’язки — ligaméntum radioulnáre laterále і mediále. Виразної поперечної зв’язки — ligaméntum transvérsum — у м’ясоїдних немає, однак у них є кільцева променева зв’язка — ligaméntum anuláre rádii, яка проходить від ліктьової кістки, перехрещуючи бічну зв’язку ліктьового суглоба, і закрі- плюється знову на ліктьовій кістці, охоплюючи у вигляді пояса голівку про- меневої кістки. Міжкісткова мембрана передпліччя — membrána interóssea antebráchii — закриває міжкістковий проміжок передпліччя, у жуйних і ко- ней вона з віком костеніє.

Зап’ястковий суглоб — articulátio cárpi (рис. 2.21—2.24) — складний, од-

новісний, утворений дистальним епіфізом кісток передпліччя, двома рядами кісток зап’ястка і проксимальним епіфізом кісток п’ястка. Суглоб поділяєть- ся на передплічно-зап’ястковий суглоб — articulátio antebrachiocárpea (див. рис. 2.21, 3) — між передпліччям і верхнім рядом кісток зап’ястка; між- зап’ясткові суглоби — articulátio intercárpeae 4 — між обома рядами кісток

зап’ястка і зап’ястково-п’ясткові суглоби — articulatiónes carpometacárpeae 5 — між нижнім рядом кісток зап’ястка і проксимальним епіфізом кісток п’ястка. Слід також назвати суглоби між окремими кістками рядів за- п’ястка — articulatiónes intercárpeae. Розрізняють також суглоб додаткової кістки — articulátio óssis cárpi accessórii.

Три перших суглоби — складні, недовершені, блокоподібні, з різним сту- пенем рухливості. Передплічно-зап’ястковий суглоб найрухливіший. У між- зап’ясткових суглобах рухливість також добре виражена, але меншою мірою, ніж у попередньому. Зап’ястково-п’ясткові суглоби тугі, у них відмічають лише рухи зміщення, що забезпечують, як і в міжзап’ясткових суглобах, пружність. Суглоби одновісні, допускаються рухи згинання й розгинання, які найбільше виражені в передплічно-зап’ястковому суглобі. При максима-

106

СИНДЕСМОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО З’ЄДНАННЯ КІСТОК

льному розгинанні суглоба передпліччя з п’ястком утворюють пряму лінію. У зігнутому стані в суглобі можливі незначні обертальні й бічні рухи. Така будова суглоба зумовлює розподіл його зв’язок. Одні з них тягнуться через усі відділи складного суглоба і являють собою групу спільних довгих зв’язок, інші з’єднують окремі кістки в ряду або між сусідніми рядами кісток, їх від- носять до коротких зв’язок.

Спільні зв’язки. Капсула суглоба — cápsula articuláris — охоплює своїм волокнистим шаром весь складний суглоб, закріплюючись вздовж суглобо- вого краю кісток передпліччя, фіксується до кожного ряду кісток зап’ястка і закінчується вздовж суглобового краю кісток п’ястка. Волокниста оболонка дещо потовщена на спинковій поверхні, а особливо товста на пальмарній. Синовіальний шар капсули суглоба утворює три синовіальні сумки. Прок- симальна сумка охоплює передплічно-зап’ястковий суглоб, не натягнена, сприяє рухам. Середня сумка охоплює міжзап’ясткові суглоби, також лежить вільно, але менша за попередню, обмежує рухи. Дистальна сумка охоплює зап’ястково-п’ясткові суглоби, туго натягнена, перешкоджає рухам.

Колатеральна латеральна зв’язка зап’ястка — ligaméntum collaterále cárpi laterále (див. рис. 2.21, 8; рис. 2.23, 6) — починається на шилоподібному латеральному відростку і закінчується на основі латеральної грифельної кі- стки. З’єднується з ліктьовою кісткою зап’ястка і зап’ястковою IV кісткою.

Колатеральна медіальна зв’язка зап’ястка — ligaméntum collaterále cárpi mediále (див. рис. 2.21, 5) — починається на медіальному шилоподібному відростку і закінчується на основі медіальної грифельної кістки.

107

Розділ 2

Радіальна зв’язка зап’ястка — ligaméntum cárpi radiátum (див. рис. 2.24,

13) — підсилює волокнистий шар капсули суглоба на згинальній поверхні. Тримач згиначів не є зв’язкою. Починається на медіальному краї капсули

суглоба, тягнеться до додаткової кістки зап’ястка і прикріплюється до її па- льмарного краю. Так виникає в ділянці зап’ястка на пальмарній поверхні канал зап’ястка — canális cárpi. У цьому каналі проходять сухожилки, суди- ни, нерви.

Короткі зв’язки. Розрізняють поздовжні і поперечні короткі зв’язки. По- здовжні короткі зв’язки перекидаються лише через одну суглобову щілину. До них відносять променезап’ясткову спинкову і пальмарну — ligaméntum ulnocárpeum dorsále et palmáre — та радіальну — ligaméntum cárpi radiátum — зв’язки, що з’єднують задньомедіальний край променевої кістки зап’ястка із зап’ястковими ІІ і ІІІ кістками. Ці зв’язки названі відповідно до кісток, які вони з’єднують.

Поперечні короткі зв’язки: міжкісткові міжзап’ясткові зв’язки — ligaménta intercárpea interóssea (див. рис. 2.21, 6), міжзап’ясткові спинкові і пальмар-

ні — ligaménta intercárpea dorsália et palmária (див. рис. 2.23,5), зап’ястково- п’ясткові спинкові і пальмарні — ligaménta carpometacárpea dorsália et palmária (див. рис. 2.23, 4).

У суглобі додаткової кістки зап’ястка крім капсули суглоба розрізняють зв’язку додаткової кістки зап’ястка з ліктьовою кісткою — ligaméntum accessоrioulnáre (див. рис. 2.21, 9), з ліктьовою кісткою зап’ястка — ligaméntum accessоriocarpoulnáre, з IV зап’ястковою кісткою — ligaméntum accessorioquartále 10 — і з п’ястковою кісткою — ligaméntum accessoriometacárpeum 11.

108

СИНДЕСМОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО З’ЄДНАННЯ КІСТОК

МІЖП’ЯСТКОВІ СУГЛОБИ

У свиней і м’ясоїдних кістки п’ястка з’єднуються між собою відносно ру- хомо так, що їхні проксимальні епіфізи утворюють маленькі міжп’ясткові суглоби — articulatiónes intermetacárpeae, які знаходяться всередині капсу- ли зап’ястково-п’ясткового суглоба. Крім капсули, п’ясткові кістки з’єдну- ються міжп’ястковими спинковими і пальмарними зв’язками — ligaménta intermetacárpea dorsália et palmária.

Суглоби пальців — articulatiónes digitórum (рис. 2.25—2.28).

Суглоб проксимальної фаланги пальця, п’ястково-фаланговий, або путовий, суглоб — articulátio metacarpophalángea, art. compedális —

утворений дистальним епіфізом п’ясткової кістки, основою першої

109