zagalna_hirurgiya_zaporozhan_v_m

лікарської відповідальності за помилку або невдачу, мали трагічні наслідки. Так, проф. С. П. Коломнін (1866) покінчив життя самогубством після смерті хворого, прооперованого ним із застосуванням нового за тих часів методу анестезії (кокаїн).

1928 р. популярний саратовський лікар-гінеколог З. В. Васильєва почала вживати морфін, не в змозі пережити смерть свого друга, талановитого хірурга Н. В. Алмазової, яку на її прохання оперувала. Ці випадки виняткові, але вони доводять, якою інколи важкою буває відповідальність лікаря і скільки треба сил і самоволодіння, щоб не зігнутися під її тягарем.

Звідси висновок, що лікарі повинні берегти одне одного, оберігати від хвилювань і душевних тривог, на які така багата наша нелегка професія. Прикладом такого ставлення до справи наприкінці свого життя є доля видатного за своїми науковими заслугами і душевним благородством ленінградського професора Петра Андрійовича Купріянова. Він тяжко хворів, настав час серйозного оперативного втручання. Коли головний лікар звернувся до нього з проханням призначити хірурга, який оперуватиме, Петро Андрійович подивився на нього здивовано і сказав: «Я розумію своє становище і знаю, що мене оперувати — це кара. Невже ви гадаєте, що можу сам жорстоко покарати когось із своїх друзів?». Подібних прикладів можна навести чимало.

Великою балакучістю, як розповідав проф. В. Р. Рожановський, відрізняються деякі лікарі й студенти, які охоче повідомляють хворим потрібне і непотрібне. Був такий випадок: один відомий патологоанатом оперувався в клініці відомого московського хірурга з приводу поліпозу шлунка. Він сам розказував, як напередодні операції молодий асистент, що здійснював кураторство, бажаючи вразити своєю ерудицією, довго і з подробицями розповідав йому (хворому) про наслідки оперативних втручань із приводу поліпозу шлунка, про процент смертності, про проценти злоякісного переродження поліпів тощо. Уявіть собі, що хворий — видатний патологоанатом, який не раз розтинав трупи померлих після таких операцій, сам прекрасно обізнаний щодо патології, статистики цього захворювання, насамкінець, маючи праці щодо цього питання, так був травмований бесідою зі своїм «лікарем», що протягом тривалого часу після операції зі страхом згадував, яке враження справила на нього ця бесіда.

Бути лікарем важко, хорошим лікарем — ще важче, це потребує постійного вдосконалення знань і умінь.

39

РОЗДІЛ III

ЗАГАЛЬНИЙ ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

Режим — відповідний порядок, встановлений у лікувальному закладі амбулаторного або стаціонарного типу з метою створення найкращих умов для одужання хворих. Режим однаковою мірою обов’язковий для хворих і персоналу, але персонал активно його створює і підтримує, а хворі підпорядковуються йому.

Режим лікувальних закладів складається з такого:

1.Правила внутрішнього розпорядку.

2.Санітарно-гігієнічний режим лікувального закладу.

3.Особиста гігієна хворого і персоналу.

4.Режим температури, освітлення і вентиляції.

5.Режим раціонального харчування.

6.Лікування хворих.

Режим у відділеннях і лікарнях різного профілю має свої особливості. Режим інфекційної лікарні відрізняється від режиму хірургічної лікарні, режим пологового будинку і гінекологічних відділень — від режиму дитячого відділення і терапевтичного відділення. Всередині лікарні, у відділеннях і навіть у палатах режим також може мати свої особливості. Кожному хворому залежно від виду захворювання призначається індивідуальний режим щодо руху, харчування тощо. Призначення режиму обов’язково занотовується до аркуша лікарських призначень і до історії хвороби: «режим постільний» або «напівпостільний», «активний» тощо. Обов’язково вказуються дозвіл хворому на прогулянки по свіжому повітрю, період рухової активності, масаж, дієта і додаткове харчування.

Найважливіше значення для успіху лікування хворого має стан його нервової системи, віра в одужання, довіра до лікаря, що лікує його, і медичного персоналу.

40

У створенні умов, які благотворно впливають на нервову систему хворого, величезне значення мають організація і про-

ведення лікувально-охоронного режиму в лікарні. В основі цьо-

го режиму полягають заходи, які захищають хворого від шкідливих факторів зовнішнього середовища, що можуть негативно вплинути на нього, ускладнюючи перебіг хвороби, а також заходи щодо створення умов, які сприятливо впливають на організм, підтримують бадьорість духу, нервово-психічний тонус хворого, допомагають йому активно включатись у процес лікування.

Основними елементами лікувально-охоронного режиму

єтакі:

1.По можливості усувати болісні відчуття. Це є особливо актуальним у хірургічних відділеннях лікарень, де майже всі хворі відчувають біль, часом доволі інтенсивний, що позбавляє їх сну і відпочинку.

2.Намагатись уникати негативних емоцій, спричинених зоровими, слуховими і нюховими відчуттями.

3.Поєднувати режим спокою з фізичною активністю хворого і підвищенням його загального нервово-психічного тонусу.

4.Організовувати таку навколишню обстановку, яка б сприятливо впливала на хворого.

Навіть простий перелік основних елементів лікувально-охо- ронного режиму доводить, що його вплив поширюється на всі етапи перебування хворого в лікарняному стаціонарі, починаючи від моменту надходження і закінчуючи випискою зі стаціонару.

Величезне значення має слово лікаря і кожного медичного працівника, яке може стати для хворого як причиною ятрогенних захворювань, так і джерелом душевної бадьорості. Наприклад, великий вплив на психіку хворого і результат лікування може створити випадково прочитана і невірно зрозуміла історія хвороби, результати лабораторних аналізів тощо.

У палатах категорично забороняються обговорення стану хворого і розмови медичного персоналу на медичні теми. Історії хвороби повинні зберігатися у спеціальному приміщенні, куди хворим забороняється входити. Не можна розмовляти з іншими хворими про захворювання їхніх сусідів і можливі наслідки лікування. Лікар зобов’язаний уселити у хворого впевненість у благополучному результаті лікування, успішному закінченні операції.

41

У хірургічному стаціонарі необхідно усунути негативні емоції, пов’язані з виглядом предметів медичного догляду (закривавлені шматки марлі, салфетки, шприци та скальпелі, затискачі зі слідами крові, тази, заповнені відпрацьованим перев’язувальним матеріалом, просякнутим гноєм і кров’ю). Надзвичайно важливим є зовнішній вигляд лікаря, особливо хірурга. В операційній він не повинен з’являтися перед хворим у закривавленому халаті. Не повинен палити в присутності хворих і на території лікарні. Лікар і паління — взагалі несумісні поняття. Обличчя лікаря має бути чистим, поголеним. Не треба «тримати» на обличчі посмішку, як артистові, але все ж таки вираз обличчя лікаря має бути доброзичливим.

Неабиякеважливезначеннямаютьдляхворогоспокій, подовження фізіологічного нічного сну і обов’язковий денний відпочинок. Зміна персоналу, прибирання приміщень, вимірювання температури здійснюються після підйому хворих, не раніше за сьому ранку.

Для послаблення шуму слід встановлювати звуконепроникні двері в операційних, перев’язочних, обладнати безшумну сигналізацію. Хворі не повинні стогнати, тим більше кричати під час операції або перев’язування. За сучасних досягнень анестезіології крик в операційній і перев’язочній не припустимий. Під час сну і відпочинку хворих доцільно обмежувати до мінімуму медичні процедури, а подаючи екстрену допомогу, забезпечувати безшумне виконання маніпуляцій, використовувати місцеві джерела світла.

Режим спокою слід поєднувати з можливою фізичною активністю хворого — гігієнічною ранковою і лікувальною гімнастикою, прогулянками на відкритому повітрі, організацією культурних розваг.

Лікувально-охоронний режим потребує суворого дотримання доцільно складеного розкладу дня. У більшості лікарень нашої країни режим є приблизно однаковим. Наводимо приблизний розклад дня хірургічного відділення і перелік функціональних обов’язків медичної сестри.

7.00Підйом. Медична сестра вмикає світло в палатах. Нагадує хворим, що необхідно здавати призначені лікарем аналізи (аналіз сечі, калу).

7.05–7.30 Вимірювання температури тіла. Медична сестра роздає термометри, слідкує за правильним вимірюванням температури тіла, занотовує результати до температурного аркуша і до звіту для чергового лікаря.

42

7.30–8.00 Ранковий туалет хворих. Сестра допомагає вмитися тяжкохворим. Обробляє порожнину рота, очі, ніс. Зачісує хворих, перестеляє постіль, надає хворому правильного положення в ліжку. Відправляє сечу і кал до лабораторії. Готує хворих до операції: очищує кишечник, голить операційне поле.

8.00–8.30 Роздавання ліків. Сестра роздає ліки хворим і слідкує за їх прийманням. Хворий зобов’язаний приймати ліки в присутності медичної сестри (таблетки, порошкоподібні й рідкі лікарські форми), яка пояснює, як їх потрібно приймати.

8.30–9.00 Сніданок. Сестра допомагає буфетниці роздавати їжу, годує тяжкохворих у ліжку.

9.00–10.00 Лікарський обхід. Разом із лікарем бере участь у обході. Доповідає про стан хворих, записує зміни щодо призначення лікаря до аркуша призначень.

10.00–13.00 Виконання лікарських призначень згідно з аркушем призначень. Супроводжує хворих до рентгенівського кабінету, до консультантів, на зондування, взяття шлункового соку, ставить гірчичники, банки, зігріваючі компреси, робить ін’єкції, доглядає за тяжкохворими і післяопераційними пацієнтами, супроводжує хворих до пере- в’язочної.

13.00–13.30 Роздавання ліків. Повторно роздає ліки й обов’язково має бути присутньою під час їх приймання.

13.30–14.30 Обід. Допомагає роздавати їжу, годує тяжкохворих. 14.30–16.30 Післяобідній відпочинок. Провітрює палату, наглядає

за тяжкохворими.

16.30–17.00 Денне вимірювання температури тіла. Роздає термометри, занотовує результати вимірів до температурних аркушів та історій хвороби.

17.00–17.30 Післяобідній чай.

17.30–19.00 Відвідування хворих родичами, вільний час у хворих. 19.00–19.30 Роздавання ліків. Медсестра роздає ліки перед вечерею

і наглядає за їх прийманням.

19.30–20.00 Вечеря. Допомагає роздавати вечерю, годує тяжкохворих.

20.00–21.30 Виконання вечірніх призначень. Медсестра готує хворих до операцій і рентгенологічних обстежень (очищувальні клізми, промивання шлунка тощо), ставить банки, компреси, гірчичники та ін.

21.30–22.00 Вечірній туалет. Допомагає хворим почистити зуби, підмиває їх, перестеляє постіль, надає хворим зручного положення в ліжку, провітрює палату.

22.00–7.00 Сон хворих. Медсестра чергує у відділенні без права сну.

43

Санітарно-гігієнічний режим — це ряд правил, які визнача-

ють санітарний стан території і приміщень лікарні.

Територія лікарні повинна бути огородженою, під’їзди й дороги між спорудами — замощеними або заасфальтованими. Необхідними є водопровід і каналізація. Для сухого сміття потрібно мати ящики з щільно прилеглою кришкою, майданчик під ящиками і навколо них має бути забетонованим. Потрібно своєчасно очищати ящики від сміття і періодично їх дезинфікувати. Територію лікарні слід регулярно прибирати. Прибирання приміщень у лікарнях має бути вологим, його потрібно проводити не менше як 3–4 рази на день спеціально промаркованим інвентарем. Цей інвентар має бути окремим для палат, операційної, перев’язочної, буфетної, ванної та убиральні. Панелі в лікувальних закладах миють вологою ганчіркою 1 раз на три дні. Раз на місяць очищають від пороху вікна, плафони, стелю, двері. Поверхні радіаторів і труб центрального опалення слід щодня протирати вологою ганчіркою, тому що порох, який накопичується на поверхні, може прогоряти, виділяючи окис вуглецю, наявність якого в приміщенні є недопустимою.

Санітарно-гігієнічний режим у приймальному відділенні

Лікар оглядає всіх, хто надходить до приймального відділення, щоб своєчасно виявити та ізолювати хворих із гнійно-сеп- тичними захворюваннями. У хворого обстежують шкірні покриви, зів, вимірюють температуру. Дерев’яні шпателі після використання знищують, а металеві — знезаражують (занурюють у 2%-й розчин формаліну на 30 хв або кип’ятять 30 хв). Термометри зберігаються для дезинфекції у 0,5%-му розчині хлораміну (30 хв) або 3%-му розчині перекису водню (80 хв), або 0,1%-му розчині дезоксину-1 (15 хв). Обстеження хворого проводять на кушетці, вкритій клейонкою: після відвідування кожного хворого клейонку обов’язково протирають ганчіркою, змоченою розчином хлораміну з 0,5%-м розчином миючого засобу, або ж 3%-м розчином перекису водню з 0,5%-м розчином миючого засобу (дезоксин-1). Після огляду хворого, обстеження рани і зміни пов’язки персонал знезаражує руки — миє їх у теплій проточній воді з милом протягом 2 хв. Для цього вико-

44

ристовується брускове господарське або туалетне мило у дрібній розфасовці (на одну обробку). Після огляду хворого щодо гнійно-септичного захворювання, обробки гнійних ран персонал дезинфікує руки розчином бактерицидних препаратів (80%-м етиловим спиртом, розчином хлоргексидину біглюконату в 70%-му етиловому спирті, 0,5%-м розчином хлораміну). Робочі розчини вказаних препаратів готує аптека лікувально-профі- лактичного закладу. Ємкості з розчинами розміщують біля умивальників, у перев’язочних. Для знезараження рук етиловим спиртом або хлоргексидином препарати наносять на долонні поверхні кистей кількістю 5–8 мл і втирають у шкіру протягом 2 хв. Такий розчин застосовується для обробки 10 разів. Щітки для обробки рук миють і кип’ятять у 2%-му содовому розчині протягом 15 хв. Чисті щітки зберігають у стерильних біксах. Виймають їх стерильним корнцангом.

Для кожного співробітника приймального покою виділяють індивідуальний рушник. Рушники міняють раз на добу. Обстеження ран і замінення пов’язок проводять тільки в халатах, тапочках, шапочках або хустинках, масках, рукавичках. При обробці гнійних ран, розрізанні абсцесів, флегмон тощо додатково одягають клейончатий фартух, який після кожного застосування знезаражують, як і клейонки кушеток (розчином хлораміну Б або 3%-м розчином перекису водню з 0,5%-м розчином миючого засобу).

Хворий у приймальному покої проходить повну санітарну обробку — приймає душ або ванну, підстригає нігті. Для миття хворий отримує чисту мочалку. Після санітарної обробки він одягає чисту лікарняну білизну, халат або піжаму, взуває тапочки.

Приміщення приймального покою прибирають не менше як двічі на день вологим способом із застосуванням дезрозчинів: 1%-го розчину хлораміну Б, 0,2%-го розчину дезоксину-1, 0,5%-го розчину хлордезину тощо. Прибиральний матеріал (відра, тази та ін.) маркірують і використовують тільки за призначенням. Ганчірки зберігають суворо за об’єктами обробки. Після використання прибиральний матеріал знезаражують (замочують у 1%-му розчині хлораміну Б упродовж 60 хв, 0,2%-му розчині сульфохлорантину — 60 хв, 2%-му розчині дихлору-1 — 60 хв, 1%-му розчині хлордезину — 60 хв).

45

Санітарно-гігієнічний режим у відділеннях хірургічного профілю

Після виписування кожного хворого ліжко, тумбочку, підставку для підкладного судна протирають ганчіркою, змоченою дезинфікуючим розчином (1%-й розчин хлораміну Б або 0,75%-й розчин хлораміну Б з 0,5%-м розчином миючого засобу, 0,2%-й розчин дезаксону-1, 0,5%-й розчин хлордезину тощо).

Не дозволяється приймати в хірургічне відділення м’які іграшки, які не витримують дезинфекції.

Хворих із гнійно-септичними захворюваннями і післяопераційними гнійними ускладненнями ізолюють в окремих палатах або відділеннях. У цих палатах повинні бути встановлені ультрафіолетові бактерицидні опромінювачі закритого типу.

Персонал, який працює в гнійних відділеннях і палатах, після роботи міняє халати, маски і шапочки.

Руки знезаражують 70%-м спиртом або хлоргексидином протягом 2 хв.

У відділенні зберігають порядок і чистоту. Прибирання проводять не менше як двічі на день вологим способом мильно-со- довим розчином. Дезинфікуючі засоби використовують після зміни білизни і у разі виникнення внутрішньолікарняної інфекції. У палатах для хворих із гнійно-септичними захворюваннями і післяопераційними гнійними ускладненнями щоденні прибирання проводять із обов’язковим застосуванням дезинфікуючих розчинів (1%-й розчин хлораміну Б, 3%-й розчин перекису водню з 0,5%-м розчином миючого засобу, 0,2%-й розчин дезак- сону-1, хлордезину).

Санітарно-гігієнічний режим в операційному блоці, палатах і відділеннях реанімації

Операційний блок відділяють від інших приміщень хірургічних відділень тамбуром, обладнаним джерелом бактерицидного ультрафіолетового випромінювання. Двері до операційної постійно мають бути зачиненими. Операційний блок обладнують стаціонарними бактерицидними випромінювачами і вентиляційними пристроями з перевагою припливу повітря над витяжкою. В припливну систему встановлюють бактеріальні фільтри. В операційних, перев’язочних, палатах і відділеннях інтенсивної терапії для зниження мікробного обсіменіння рекомендується

46

застосовувати повітреочищувачі — ПОПР-0,9, ПОПР-1,5 (повітреочищувачі пересувні рециркуляційні).

Суворо розділяють операційні для чистих і гнійних операцій. Якщо немає умов для додержання цих вимог, операції з приводу гнійних процесів виконують у спеціально виділені дні з наступною дезинфекцією операційного блоку і всього обладнання. Хірурги, операційні сестри і всі особи, що беруть участь в операції, перед операцією приймають гігієнічний душ, одягають операційну білизну (піжаму, тапочки, шапочку і халат). Перед входом до операційної халат знімають, одягають маску, бахіли і проходять до передопераційної, де обробляють руки

іодягають стерильний халат, маску і рукавички. Суворо додержуються «правила червоної смуги». Всі, хто заходять до операційної (за червону смугу), повинні мати стерильну білизну. Студенти і всі інші особи перед входом до операційної одягають чотиришарову маску і старанно прибирають волосся під шапочку, після чого одягають бахіли. Для використаних бахіл встановлюють бак або відро з кришкою. Не дозволяється перебувати в операційній у вуличному взутті, не можна заходити до операційної тим, хто не бере участі в операції.

Хворого до операційної доставляють на каталці, що належить відділенню. Перед операційним блоком його перекладають на каталку операційного блоку і підвозять до операційного столу. Каталка операційної знаходиться в передопераційній на одному й тому ж місці. Щодня каталку обробляють ганчіркою, змоченою в дезинфікуючому розчині (1%-й розчин хлораміну Б та ін.). Все, що вносять до операційної (прилади, апарати та інші предмети), слід дезинфікувати (1%-й розчин хлораміну Б тощо). Стіл для стерильного інструментарію покривають стерильним простирадлом безпосередньо перед операцією, розкладають на ньому стерильний інструментарій

ізакривають зверху стерильним простирадлом. Перев’язувальний матеріал та інструментарій, використовуваний під час операції, збирають у спеціально призначені ємкості. Категорично заборонено зберігати в операційній предмети, що не використовуються під час операції.

Суворо розрізняють у хірургічних відділеннях чисті та гнійні перев’язочні. Якщо є тільки одна перев’язочна, гнійні рани обробляються після проведення чистих маніпуляцій з наступною старанною обробкою приміщення і всього обладнання дезинфікуючими розчинами (1%-й розчин хлораміну Б, 3%-й розчин

47

перекису водню і 0,5%-й миючий розчин тощо). Співробітники перев’язочних, відділень реанімації та інтенсивної терапії щодня змінюють халати, шапочки і маски. Медсестри під час пере- в’язувань хворого з гнійними процесами одягають клейончатий фартух, який після кожного перев’язування дезинфікують (протирають ганчіркою, змоченою в 1%-му розчині хлораміну Б), а руки обробляють 70%-м спиртом або 1%-м розчином хлоргексидину.

Після проведення перев’язувань і збирання перев’язувального матеріалу до спеціально призначених ємкостей проводять вологе прибирання із застосуванням дезинфікуючих розчинів (1%-й розчин хлораміну, 6%-й розчин перекису водню і 0,5%-й розчин миючого засобу тощо). Інфікований перев’язувальний матеріал спалюють. Персоналу, який не працює в перев’язочній, палатах

івідділеннях інтенсивної терапії, у післяопераційній палаті, вхід до них заборонено. Перед надходженням хворого з операційної до палати інтенсивної терапії ліжко, тумбочку обробляють дезинфікуючими розчинами (1%-й розчин хлораміну Б або 0,2%-й розчин дезоксину-1). Ліжко має бути заправлене постільною білизною, що пройшла обробку в камері.

Прибирання операційного блоку, перев’язочних і відділень інтенсивної терапії, реанімаційного відділення проводять вологим способом не менше як двічі на день із застосуванням дезинфікуючих засобів (хлорамін Б, дезоксин-1, хлордезин).

Раз на тиждень проводять генеральне прибирання операційного блоку і перев’язочних. Ці приміщення спочатку звільняють від предметів і обладнання, інвентаря, інструментів, медикаментів тощо. Як дезинфікант застосовують комплекс, що складається з 6%-го розчину перекису водню і 0,5%-го розчину миючого засобу. Після дезинфекції приміщення операційної

іперев’язочної опромінюють ультрафіолетовим світлом (прямим або відбитим), вмикаючи настінні або стельові бактерицидні лампи (ОБН-200 або ОБН-350 — один випромінювач на 30 м3; ОБН-150 або ОБН-300 — один апарат на 60 м3 протягом 2 год).

Для утилізації використаного перев’язувального матеріалу

івідходів після операцій встановлюються муфельні печі.

Особиста гігієна хворих і персоналу

Персонал повинен мати спецодяг і правильно ним користуватися: верхній одяг і спецодяг зберігати окремо, в різних ша-

48