23.4. Виборча система України.

За Законом України "Про вибори народних депутатів України" депутати Верховної Ради України обира­ються за змішаною виборчою системою. 50 відсотків (225 депутатів) оби­раються у одномандатних виборчих округах на основі мажоритарної ви­борчої системи відносної більшості, а інші 50% депутатів - за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків у багато­мандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорцій­ного представництва.

По багатомандатному загальнодержавному виборчому округу мандати розподіляються між партіями, виборчими блоками партій, що отримали 4 і більше відсотків голосів пропорційно до отриманих ними голосів. По одно­мандатному виборчому округу обраним вважається кандидат, який одер­жав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні відносно інших кандидатів, котрі балотувалися по даному виборчому округу.

Вибори депутатів сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а також голів цих рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості по одномандатних виборчих округах. Вибори депутатів район­ної та обласної рад проводяться за мажоритарною системою відносної більшості по багатомандатних виборчих округах.

Запровадження змішаної виборчої системи, безумовно, є важливим кроком на шляху до демократизації українського суспільства, однак вже сьогодні багато політичних партій виступають за проведення парламент­ських виборів 2002 року за пропорційною системою, аргументуючи це та­кими положеннями:

• по-перше, вибори за змішаною виборчою системою привели до пар­ламенту багато безпартійних депутатів, що стало однією з причин того, що Верхована Рада України не змогла сформувати парламентську більшість;

• встановлення 4-відсоткового бар'єра, на думку прихильників про­порційної виборчої системи, привело по-суті до порушення конституційно­го права обирати тих громадян, які віддали свої голоси за політичні партії, що не подолали цей рубіж, але за яких проголосував певний відсо­ток виборців;

• політичні партії, які подолали цей 4-відсотковий бар'єр, а їх лише 8 з 30, і взяли участь у виборах, поділили між собою депутатські ман­дати, які по-праву належали іншим політичним партіям, а це понад 80 мандатів. Отже, склалася така ситуація, коли голоси виборців, які вони віддали за інші політичні партії, тобто проти восьми партій, які пройшли до парламенту, були всупереч їх політичній волі зараховані цим партіям.

Ті, хто сьогодні виступає за чергове реформування виборчого законо­давства України в аспекті переходу до пропорційної виборчої системи, вважають, що така система є перспективнішою, оскільки не буде втраче­но жодного голосу виборця.

Теми доповідей і рефератів

Порівняльний аналіз основних виборчих систем. Виборча система України. Абсентеїзм: поняття, ознаки, форми.

Література

Балабан Р. Результати парламентських виборів 1990, 1994, 1998 рр.: політологіч­ний аналіз // Нова політика. - 1998. - №6.

Бебик В. М. Політичний маркетинг і менеджмент. - К., 1996.

Бебик В. М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматися на по­літичному Олімпі. - К., 1993.

Васютинський В. Про особливості електорального самовизначення громадян Ук­раїни // Українські варіанти. - 1998. - №1.

Ващенко К. Деякі підсумки виборчої кампанії партій та блоків: регіональний ас­пект // Нова політика. - 1998. - №2.

Вибори-98 (партії та електорат у передвиборчий період). - Львів, 1998.

Кіс І. Т. Виборчі системи та їх політичні наслідки // Нова політика. - 1996. - №№2, 3.

Освіта виборців в Україні: плани на майбутнє. - К., 1995.

Плотніков О. Вибори і економіка. Сподіваємося з надією? // Віче. - 1999. - №2 (83).

Почепцов Г. Виборчий імідж // Нова політика. - 1998. - №3.

Президентські вибори в Україні: політичні ресурси та імідж: претендентів // Полі­тична думка. - 1999. - № 1-2.

Рябов С. Політичні вибори. - К., 1998.

Томенко М. Підсумки парламентських виборів в Україні (політичні орієнтації і на­дання переваг електорату) // Політична думка. - 1998. - №2.

Піча-схеми