Конспек лекцій ВНС

Рис. 3.16. Знаки руху (вектори)

Розрізняють два види знаків руху:

вектори руху - стрілки різних кольорів, форми або товщини;

смуги руху - смуги різної ширини, внутрішньої структури і кольору. Вектори застосовують, наприклад, для показу теплих і холодних течій,

вітрів і т.п., а смуги руху - для зображення потужності й структури потоків (наприклад, залізничних перевезень, міграцій населення). Стрічки руху здатні передати структуру потоку, його напруженість, наприклад обсяг перевезених вантажів, відповідно до прийнятої шкали: чим ширша смуга, тим могутніший потік (рис.3.17).

Рис 3.17. Смуги руху

Картодіаграми.

Спосіб картодіаграми представляє зображення абсолютних статистичних показників відносно одиниць адміністративно-територіального поділу за допомогою діаграмних знаків. Картодіаграми застосовують для показу таких явищ, як валовий збір сільськогосподарської продукції, загальна кількість учнів, обсяг промислового виробництва, споживання електроенергії в цілому за районами, областями, провінціями і т.п. Оскільки мова йде про статистичні показники, то на карті завжди присутня сітка адміністративного поділу, за якими і виконується збір даних.

При цьому використовуються будь-які стовпчасті, площинні, об'ємні діаграмні знаки, віднесені до районів або областей (рис.3.18). Вони можуть бути структурними і показувати, наприклад, частку різних галузей у загальному обсязі виробництва в даному промисловому пункті. В одній адміністративній одиниці можна дати кілька діаграм для різних видів промисловості. Однак за картодіаграмою не можна визначити, де саме розміщені те або інше виробництво або в якому конкретно місті споживають найбільше електроенергії. Тут все віднесено до району в цілому. Тому спосіб картодіаграми принципово відрізняється від способу значків. Зате легко й наочно можна порівняти між собою цілі райони або області.

Рис. 3.18. Картодіаграма

Картограми.

Спосіб картограми використовують для того щоб показати відносні статистичні показники за одиницями адміністративно-територіального поділу. Це завжди розрахункові показники: кількість дитячих установ на тисячу жителів, енергооснащеність сільського господарства в розрахунку на 100 га сільськогосподарських земель і т.п. (рис.3.19).

Рис. 3.19. Картограма

Іноді картограми будують за сіткою квадратів, обчислюючи такі показники, як щільність населення, розораність і т.п. для кожної комірки квадрата. В деяких випадках статистичні показники, отримані за адміністративними районами, відносять тільки до ареалів їхнього дійсного поширення, наприклад щільність населення показують тільки в заселених районах, виключивши болота або високогір'я, а показники середньої врожайності культур дають лише в межах контурів сільськогосподарських земель. У результаті картограма трансформується в карту своєрідних кількісних ареалів. Такий спосіб називають уточненою картограмою, або дозиметричним способом.

Картограма як правило має інтервальную шкалу, у якій інтенсивність кольорів або щільність штрихування закономірно міняються відповідно до збільшення або зменшення значення картографуючого показника. Іноді картограми стають схожі на карти кількісного фону з тієї різницею, що кількісний фон завжди віднесений до областей природного районування, тоді як картограми до адміністративних районів або комірок геометричної сітки.

Динамічні знаки.

Створення картографічних комп'ютерних анімацій призвело до впровадження в практику динамічних графічних змінних. Тобто, всі статичні графічні змінні набули ще один тимчасовий вимір. Анімації дозволяють змінювати форму й розмір об'єкта, кольори й насиченість кольорів, внутрішню структуру й саме розташування знака на карті. Найчастіше застосовуються:

переміщення знаків на карті, що показує, наприклад, рух ліній атмосферних фронтів на синоптичних картах;

рух стрілок, що вказує напрямок транспортних потоків, переносу повітряних мас і т.п.;

дефілювання кольорів, тобто поступова зміна або навіть пульсація фарбування, вібрування кольорів, наприклад для зображення поширення ареалу інфекції або епідемії;

миготіння знаків, що привертає увага до якого-небудь важливого об'єкта на карті, наприклад до джерела радіаційного забруднення навколишнього середовища.

Проектування динамічних картографічних позначень є новою областю картографічної семіотики на стику з технологіями комп'ютерного дизайну і вона швидко розвивається. Тут є багато оригінальних рішень. Наприклад, більші можливості обіцяє використання анімаційних ефектів у поєднанні з тривимірною графікою.

3.3. Шкали умовних знаків

Шкала на картах є графічним зображенням послідовності зміни (збільшення або зменшення) кількісних характеристик об'єктів, їхньої важливості, інтенсивності або щільності. Така шкала розробляється відповідно до числової шкали показника, тобто системи чисел, якими оцінюється той чи інший об’єкт, з урахуванням кількості чисел, амплітуди й наявності (відсутності) поступової їх зміни тощо. Саме за числовою шкалою встановлюють розмір і масштабність (порівнянність розмірів) локалізованих значків, діаграмних фігур у способах картодіаграм і локалізованих діаграм, ширину масштабних стрічок і смуг.

Шкала умовних позначень може бути абсолютною або умовною, безперервною або ступінчастою (інтервальною).

Абсолютна безперервна шкала є такою, що забезпечує пропорційність розмірів умовних позначень кількісній характеристиці поданих на карті об’єктів (рис.3.20 а).

В абсолютних шкалах розмір значка прямо пропорційний величині об'єкта, який зображуються (рис.3.20). Наприклад, якщо один кружок зображає на карті міста з населенням 25 тис. людей, а іншої - 200 тис., то цей значок повинен бути у вісім разів більше першого. Це дуже наочно, але незручно при великих варіаціях значень, наприклад значок 4-мільйонного міста повинен бути в 160 разів більше значка 25-тисячного населеного пункту. Такий величезний кружок закриє на карті сусідні значки й написи.

Умовна (довільна) безперервна шкала подає розміри позначень в умовній розмірності (рис.3.20 б). Наприклад, знак великого міста буде набагато більше маленького, але все-таки не в сотні разів.

Рис. 3.20. Безперервні шкали а - абсолютна; б - умовна.

Ступінчаста (інтервальна) шкала (абсолютна або умовна) подає кількісні показники поділеними на певні групи, або ступені чи інтервали. Розмір позначень на карті встановлюється за середнім значенням інтервалу (рис.3.21).

У безперервній шкалі розмір знака міняється плавно відповідно до зміни кількісного показника об'єкта. Ступінчаста шкала дає інтервали, наприклад 1030, потім 30-100, 100-300 і т.д. При цьому щаблі можуть бути однаковими

(рівномірна, рівноінтервальна шкала) або різними (нерівномірна шкала). У

наведеному прикладі інтервали різні: 20, 70, 200 це - ступінчаста нерівномірна шкала.

Рис. 3.21. Ступінчасті шкали а - абсолютна; б - умовна.

Вибір щаблів і самих розмірів знаків є складним завданням. Можливі формальні підходи застосування інтервалів в арифметичній або геометричній прогресії чи використання реальних перепадів кількісних величин явища, яке картографується. У картографії немає твердих правил вибору числа градацій у шкалах. Вважається, що читач карти легко розрізняє шість-вісім градацій, однак багато чого залежить від графічних особливостей значків, їхньої форми, кольору, співвідношення із фоном і т.п., а також від сталих традицій. Усе, що сказано про значки, багато в чому справедливо для локалізованих діаграм, смуг руху, картодіаграм.

Динамічні зміни значень показника, який картографується іноді показують за допомогою шкал наростаючих значків (рис.3.22). Графічні рішення можуть бути різними. Найбільше наочно зростання показників передають лінійні значки, але вони займають багато місця на карті, більш оптимальні об'ємні значки, однак зорово вони менш наочні.

Рис. 3.22. Наростаючі значки

Комп'ютерні технології дозволяють будувати безперервні (безінтервальні) шкали, коли, наприклад, густота штрихування картограми пропорційна величині показника, який картографується (рис.3.23). Це забезпечує плавні

переходи і підвищує наочність зображення, однак визначати на око щільність штрихування в кожному територіальному осередку і зіставляти її з легендою досить важко.

Рис. 3.23. Безінтервальна шкала

Колірні шкали визначають кольори й відтінки фарб, які використовують на карті для пошарового фарбування ізоліній, для кількісного фону й картограм. При передачі наростаючих кількісних ознак застосовують шкали зростаючої насиченості кольорів. При зображенні рельєфу для фарбування щаблів висот використають особливі колірні гіпсометричні шкали, які найкраще пристосовані для передачі висоти й морфології рельєфу суші й морського дна.

3.4.Сумісне застосування різних способів зображення та їх видозміни. Системи та стандартизація знаків

Для передачі одного і того ж явища можна застосовувати різні способи зображення, наприклад, ізолінії, картограми, лінії руху для характеристики стоку на гідрологічних картах. Іноді використання різних способів пов'язане з контрастами в розміщенні явища. Наприклад, на ґрунтових картах для кожного виду ґрунтів разом з позначеннями за способом якісного фону передбачають позамасштабні знаки для контурів, площа яких менше встановлених розмірів. Дуже ефективне одночасне використання різних способів зображення для багатосторонної характеристики явища. Наприклад, на карті землетрусів значки можуть показувати положення епіцентру землетрусів, ізолінії - ступінь сейсмічності території, лінійні знаки – сейсмотектонічні лінії тощо.

Фрагмент карти землетрусів З іншого боку, на картах, що містять декілька явищ, один і той же

спосіб зображення може використовуватись для різних явищ. Наприклад, на економічних картах часто використовують спосіб значків для промисловості, енергетики, корисних копалини тощо. Зрозуміло, що знаки об'єктів різних категорій наглядно відрізняються один від одного.

Приклад способу значків В табл. 1. показано способи зображення картографічних явищ, яким

властивий визначений характер розміщення.

Таблиця 1. Способи зображення, які використовуються на географічних картах

У табл.1, узагальнюючій попередній матеріал, вказується, які способи зображення використовуються для картографування явищ певного характеру розміщення.

Добре поєднуються такі способи, як значковий, якісного фону, ліній руху. Загалом значки добре поєднуються з усіма способами картографування за виключенням картодіаграмних побудов. Найчастіше і найкраще поєднується значковий спосіб з знаками руху, ареалами, якісним фоном. При поєднанні значкового способу з точковим можна рекомендувати позначення в різних кольорах. Спосіб знаків руху добре поєднується з іншими, окрім способів картограм і точкового. Також не поєднується з картограмою та ізолініями і якісним фоном. Ізолінії добре поєднується з значковим, знаками руху, способом ареалів і в принципі не поєднується з точковим та способами картограм і картодіаграм. Точковий спосіб переважно не поєднують з іншими, хоча його можна застосувати разом із способом ареалів або значковим, якщо ареали і значки виконані світлими кольоровими тонами, тобто є "прозорими" (це дозволяє розставляти всередині них точки). Статистичні способи найкраще поєднуються один з одним, оскільки і картодіаграмні фігури, і картограмне забарвлення прив'язані до одних і тих самих одиниць територіального поділу. Не слід поєднувати на одній карті спосіб картодіаграм і значковий, бо їх зображення має однаковий вигляд, але зовсім іншу суть (характеристика територій і характеристика пунктів). Натомість часто застосовують поєднання значкового способу з картограмою.

Порівняльна характеристика способів картографічного зображення