183. Конвенція про звільнення від легалізації (апостиль).

Апостилювання (спрощена легалізація) здійснюється уповноваженим органом у країні походження документа, який набуває юридичну силу на території країн - учасниць Гаазької конвенції про скасування вимог легалізації іноземних офіційних документів (1961) (Великобританія, ФРН, Китай, Росія, США, Франція, Японія). Конвенція встановлює правило: замість операцій з оформлення легалізації вимагається виконання єдиною формальності - проставлення органами, які видали документ, апостиля (посвідчувального напису на документі, однаковою за формою для всіх держав-учасників).

Замість легалізації документа до нього додається спеціальний сертифікат - апостиль. Сертифікат має стандартну форму (квадрат зі стороною не менше 9 см) і містить в пронумерованих полях інформацію про країні походження документа, особі, що його підписав, про інформацію: хто, де і коли зробив запевнення, його підпис і печатка, реєстраційний номер. Заголовок апостиля обов'язково повинен містити текст на французькою мовою: у верхній частині сертифіката є напис французькою мовою "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961).

Апостиль засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплений документ (ст. 5). Зміст документа органом, проставляє апостіль, не підтверджується і не перевіряються. "Апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріплюється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції" (ст. 4). Ця норма є імперативною, відступу від встановленої форми передбачають відмову в прийнятті документа з "несправним" апостилем.

Заміна легалізації проставленням апостиля стосується лише офіційних документів (вичерпний перелік):

- документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;

- адміністративні документи;

- нотаріальні акти;

- офіційні позначки: відмітки про реєстрацію; візи, що підтверджують певну дату; посвідчення підпису на документі, не засвідчений нотаріусом.

Гаазька конвенція 1961 р. не поширюється:

- на документи, складені дипломатичними або консульськими агентами;

- на адміністративні документи, що мають відношення до комерційної чи митної операції (довіреності на вчинення правочинів, переміщення товарів через кордон; договори і угоди про поставку товарів і надання послуг, виконання робіт і розрахунків по ним).

Апостилюванню не підлягають документи, що відносяться до комерційної діяльності, але зроблені на цих документах офіційні акти повинні бути апостильовані.

184. Попереднє забезпечення позовів іноземних осіб.

Цивільне процесуальне законодавство України не містить обмежень чи умов, виконання яких необхідно іноземним особам для звернення до суду. Між тим законодавства деяких держав передбачають інститут внесення застави по забезпеченню судових витрат, що обмежує вільний доступ іноземців до суду. Суть цього інституту полягає у покладенні на позивача-іноземця обов’язку внести завчасно до суду певну грошову суму для забезпечення судових витрат на той випадок, якщо відповідач їх понесе при відмові позивачу – іноземній особі в позові.

В силу принципу національного режиму і судового імунітету іноземної держави іноземці, як і громадяни України, можуть пред’явити позов до іноземної держави, просити про забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або законом України (ч. 1 ст. 413 ЦПК). Таким чином, судовий імунітет іноземної держави означає непідсудність її суду іншої держави. Він ґрунтується на суверенній рівності держав, відпо­відно до якої «рівний над рівними не має юрисдикції» (par in parem non habet jurisdictionen).