133. Специфіка регулювання деліктних зобов’язань в англо-американській системі права.

У державах "сім'ї загального права" основними джерелами регулювання спадкових відносин є судовий прецедент та закон. Зокрема, в Англії це Закон про заповіти 1837 р., Закон про адміністрування спадків 1925 р., Закон про спадок осіб, що не залишили заповіту 1952 р., згадуваний Закон про спадкування (про забезпечення сім'ї та утриманців) 1975 р.

У США відносини по спадкуванню регулює законодавство штатів. Тільки у Луїзіані діє французький Цивільний кодекс. Тому в цьому штаті існує французька система спадкового права.

Сьогодні у США розроблено Єдиний закон про спадкування (Uniform Probate Code), що вже прийнятий у деяких штатах, наприклад Алясці, Айдахо.

134.Особливості матеріально-правового регулювання деліктних правовідносин з іноземним елементом в Україні.

У ст. 49 ЗУ про МПрП втілено підхід, відповідно до якого основною колізійною прив’язкою у сфері недоговірних зобов’язань є право держави, де мала місце дія або обставина, що спричинила настання шкоди. Проте якщо сторони зобов’язання мають місце проживання або місце знаходження в одній державі, то застосовується право такої держави спільного місця проживання або перебування таких осіб. Істотним є також положення, за яким іноземне право не застосовується, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування збитків, не є протиправною згідно з законодавством України. Крім того, сторони зобов’язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, в будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду.

Що ж до спеціальних колізійних прив’язок, які застосовуються в окремих групах деліктних зобов’язань, український Закон містить спеціальні правила прикріплення лише для відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) – на вибір потерпілого може бути застосоване право місця проживання (місця знаходження) або основної діяльності потерпілого; право держави, де знаходиться виробник неякісного товару (послуги), або право держави, де було придбано товар або в якій надано послугу (ст. 50 ЗУ Про МПрП).

135.Статус міжнародних договорів учасницею яких є Україна в сфері правового регулювання деліктних зобов’язань.

Серед міжнародних договорів, норми яких стосуються спадкових відносин, слід звернути увагу на договори про надання правової допомоги у цивільних та/чи сімейних і кримінальних справах.

Норми стосовно деліктних зобов'язань були передбачені тільки в останніх за часом підписання двосторонніх договорах про надання правової допомоги між СРСР та Польщею, В'єтнамом, Кубою, тодішніми Чехословаччиною та НДР. Тепер вони є майже у всіх міжнародних договорах, хоча, скажімо, Договір між Україною та Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах 1992 р. таких норм не передбачає.

Крім двосторонніх угод про правову допомогу та Мінської конвенції стосовно вибору законодавства для регулювання цивільної відповідальності, що настає з делікту, застосовуються міжнародні багатосторонні угоди, які переважно регулюють спеціальні випадки деліктної відповідальності. У них уніфікацією можуть охоплюватися тільки підстави та умови відшкодування шкоди. Такими є, наприклад, Конвенція № 115 МОП про захист трудящих від іонізуючої радіації, ратифікована Президією Верховної Ради Української PCP 29 травня 1968 р., Конвенція про запобігання забрудненню моря скиданням відходів та інших матеріалів 1972 p., ратифікована Україною 24 грудня 1975 р., Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі запобігання промисловим аваріям, катастрофам, стихійним лихам та ліквідації їх наслідків 1996 р. Норми про зазначену відповідальність повинні міститися у національному законодавстві держав - учасниць цих міжнародних договорів.

Прикладом конвенцій, які містять норми про умови відповідальності за делікти, є Конвенція для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень 1929 p., ратифікована Україною 1959 p., Афінська конвенція про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 р. і Протокол 1976 р. до неї (Україна приєдналася у 1994 p.), Конвенція, яка доповнює Варшавську конвенцію для уніфікації повітряних перевезень, здійснюваних перевізником, що не має договірних зобов'язань, ратифікована Україною 1983 р.

Для України обов'язковими є норми Римської конвенції про шкоду, заподіяну іноземними повітряними суднами третім особам на поверхні від 7 жовтня 1952 р. Особливим положенням цієї Конвенції є встановлення відповідальності навіть за наявності непереборної сили. Україна є учасницею Міжнародної конвенції щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою 1969 р., підготовленою на Міжнародній конференції, скликаній за ініціативою Міжнародної морської організації у Брюсселі. В її роботі брала участь і делегація України, але за рішенням загальносоюзних директивних інстанцій Конвенцію було підписано лише представником СРСР 1975 р. Відтоді її чинність поширювалась і на Україну. Конвенція обов'язкова для нашої держави, як однієї з правонаступниць колишнього СРСР. Участь у ній підтверджено постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 року.