102.Імунітет власності держави

Імунітет власності держави означає правовий режим недоторканності власності, що знаходиться на території іноземної держави. Юридичним змістом даного виду імунітету є в остаточному підсумку заборона звертання стягнення і примусового вилучення майна, що належить державі. Власність користається імунітетом незалежно від наявності судового розгляду. Вона користається імунітетом навіть, якщо знаходиться у володінні особи, що не має імунітет. Це визначає виділення питань власності як самостійний елемент змісту імунітету, що підтверджується судовою практикою.

У Великобританії, Канаді, США, Австралії, Сінгапурі іноземній державі не надається імунітет від виконавчих дій у відношенні власності, що використовується в торгових цілях.

Разом з тим існують види власності іноземної держави, яким надається повний імунітет від попередніх мір і виконавчих дій: дипломатичні і консульські приміщення й інша власність держави, використовувана для ведення дипломатичної і консульської діяльності їх представництв, консульств, спеціальних місій і т.д., імунітет яких закріплений у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961р., Віденської конвенції про консульські зносини 1963р., Конвенції про спеціальні місії 1969р. Імунітет цієї категорії власності, включаючи банківські рахунки, передбачається й у статті 19(1)проекту Комісії міжнародного права (Великобританія, Пакистан і ін.).

Імунітетом від попередніх мір і виконавчих дій користається і власність, що використовується чи призначена для використання в зв'язку з військовою діяльністю чи є військової по своїй природі, або знаходиться під контролем військової влади (Канада, США, Австралія).

Режим недоторканності державної власності тісно зв'язаний з міжнародно-правовою доктриною "акту держави", відповідно до якого суди однієї держави не повинні виносити рішення щодо актів уряду іншої країни, зроблених на її території. Якщо держава, придбала власність на основі акта, прийнятого на своїй території, жоден іноземний суд не вправі обговорювати правомірність приналежності власності. Імунітет власності виявляється в тому, що, якщо майно знаходиться у володінні держави, що заявило, що воно йому належить, то ніякі органи іноземної держави не можуть перевіряти правомірність цього факту.

103. Проблеми захисту права власності на культурні цінності.

У багатьох державах передбачені спеціальні заходи для захисту права власності та інших речових прав щодо такої категорії рухомих речей, як культурні цінності.

У ряді держав були прийняті закони, що забороняють або обмежують вивезення культурних цінностей. Однак не завжди ці національні обмеження визнавалися за межами держави, їх встановив, про що свідчить судова практика. Є країни, ввезення в які культурних цінностей не обмежений. У країнах ЄС ситуація змінилася після реалізації в цих країнах Директиви ЄС 1993 р N 93/7 про повернення незаконно вивезених культурних цінностей з однієї держави - члена ЄС, до іншої. Відповідно до цієї Директиви питання про власність на культурну цінність після її повернення повинен був визначатися на підставі положень права країни - члена ЄС, яка зробила запит про повернення. У 1995 р була прийнята Конвенція УНІДРУА про викрадені або незаконно вивезених культурних цінностях .Цілями цієї Конвенції є, зокрема захист культурних надбань і культурних обмінів, сприяння ефективній боротьбі з розкраданнями і незаконною торгівлею культурними цінностями. Під культурними цінностями в Конвенції розуміються цінності, які з точки зору релігійної або світської мають важливістю для археології, передісторії (антропології), історії, літератури, мистецтва або науки і які належать до однієї з категорій, перерахованих в додатку до Конвенції.