154. Міжнародне усиновлення (удочеріння).

Якщо законодавство договірної держави, громадянином якої є усиновлюваний, вимагає згоди усиновлюваного, його законного представника, дозволу компетентного державного органу, то вимоги цього законодавства повинні бути виконані. У договорах зазначається, що можливі обмеження усиновлення, пов'язані зі зміною місця проживання усиновлюваного на місце проживання в іншій державі.

Якщо подружжя, яке усиновлює, є громадянами різних договірних держав, повинні бути дотримані вимоги законодавства обох держав. У разі проживання подружжя на території однієї з договірних держав застосовується законодавство цієї держави. Зазначене стосується і скасування та визнання усиновлення недійсним.

У справах про усиновлення, скасування та визнання усиновлення недійсним, компетентним є орган тієї договірної держави, громадянином якої є усиновитель під час подання клопотання. Якщо усиновлюваний є громадянином однієї договірної держави, а проживає на території іншої, де має місце проживання також усиновитель, компетентним є й орган цієї договірної держави (ст. 29 Договору з Грузією, ст. 29 - з Естонією, ст. 29 - з Литвою, ст. 30 - з Польщею).

Іноді міжнародні договори про правову допомогу для вирішення питань про усиновлення пропонують застосовувати тільки одну колізійну прив'язку - закон громадянства усиновлюваного. Вона застосовується і до визначення установи, яка є компетентною у винесенні рішення про усиновлення (ст. 30 Договору з Молдовою). Серед багатьох колізійних прив'язок саме зазначену як основну пропонує низка міжнародних двосторонніх договорів про надання правової допомоги (ст. 29 Договору з В'єтнамом, ст. 36 -з Узбекистаном).

Національне законодавство України, а саме ст. 69 Закону України "Про міжнародне приватне право" від 23 червня 2005 р. вказує, що усиновлення та його скасування регулюються особистим законом дитини та особистим законом усиновлювача. Якщо усиновлювач - подружжя, яке не має спільного особистого закону, то застосовується право, що визначає правові наслідки шлюбу. Здатність особи бути усиновлювачем визначається відповідно до її особистого закону. Правові наслідки усиновлення або його припинення визначаються особистим законом усиновлювача. Нагляд та облік дітей, усиновлених відповідно до зазначених правил, здійснюються відповідно до особистого закону дитини.

155. Міжнародні конвенції з питань усиновлення.

 Європейська конвенція "Про усиновлення дітей" 2008.

Ця Конвенція застосовується до усиновлення дитини, яка на момент звернення усиновлювача про її усиновлення ще не досягла 18 років, не перебуває й не перебувала в шлюбі, не перебуває й не перебувала в зареєстрованому партнерстві й не досягла повноліття.

2. Ця Конвенція застосовується лише до правових інститутів усиновлення, якими створюються постійні відносини між дитиною й батьками.

 Конвенція "Про юрисдикцію, застосовуване право і визнання рішень про усиновлення" 1965.

Конвенція про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення

Цілями цієї Конвенції є:

a) створити гарантії для того, щоб міждержавне усиновлення здійснювалось в найкращих інтересах дитини та при додержанні усіх її основних прав, визнаних у міжнародному праві;

b) створити систему співробітництва між Договірними Державами для забезпечення дотримання таких гарантій та, таким чином, запобігти викраденню, продажу дітей або торгівлі ними;

c) забезпечити визнання в Договірних Державах усиновлень, що були здійснені згідно з Конвенцією.