30. Арбітражна практика як джерело мПрП.

Під арбітражною практикою в міжнародному приватному праві розуміють практику третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу.

В Україні, як відомо, рішення окремих судів не використовуються як прецеденти і тому лише прецеденти зарубіжних країн, що визнають прецедентне право, можуть розглядатися як норми права.

Прецеденти поділяються на: обов’язкові (binding precedents) та переконливі (presuasive precedents).

В якості міжнародних можна розглядати прецеденти, що винесені судом міжнародного характеру (Міжнародним центром з урегулювання інвестиційних спорів, Європейським судом з прав людини).

В Україні судова і арбітражна практика офіційно не визнається ні правовою формою, ні джерелом права, однак її вплив на розвиток міжнародного приватного права, на тлумачення його норм безспірний. Особливе значення мають постанови пленумів Верховного суду та Вищого господарського суду, що узагальнюють судову практику і роз’яснюють чинне законодавство.

31. Роль рішень Європейського суду з прав людини у регулюванні відносин мПрП.

Сьогодні в Україні діє спеціальний нормативно-правовий акт, який передбачає механізм реалізації рішень Європейського суду з прав людини на території України- ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". рішенням Європейського суду з прав людини у справах проти України є:

1) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

2) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;

3) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

4) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України (ст. 1). Під виконанням таких рішень розуміють: виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, а також вжиття заходів загального характеру.

Відшкодуванням відповідно до норм вказаного Закону вважається: а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду (у випадку, якщо внутрішнє законодавство України передбачає лише часткове відшкодування за порушення Європейської конвенції або Протоколів до неї, то Європейський суд сам визначає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію); б) сума грошової виплати на користь стягувача, визначена у рішенні Європейського суду щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду про схвалення умов односторонньої декларації. З питань порядку виконання рішень Європейського суду на території України приймаються також роз'яснення органів правосуддя України. Незважаючи на наявність низки правових актів, які регулюють порядок виконання на території України рішень Європейського суду, в Україні склалася ситуація, коли рішення цього Суду або не виконуються, або виконуються досить тривалий час. Переважно мова йде про рішення, якими присуджуються виплати по зарплатах, пенсіях, чи інших заборгованостях держави перед громадянами.