2) Предмет доказування;

3) метод доказування;

4) спосіб доказування;

5) правильна відповідь відсутня.

3. За джерелом відомостей докази поділяються на:

1) первинні та похідні;

2) обвинувальні та виправдувальні;

3) прямі та непрямі;

4) публічні та приватні;

5) речові та письмові.

4. Можливість використання доказів для встановлення у кримінальній справі фактичних даних – це:

1) допустимість;

2) підслідність;

3) достовірність;

4) належність;

5) правильність.

5. Розумова діяльність, що здійснюється в логічних формах зі встановлення достовірності чи не достовірності доказів, зібраних по справі, й визначення їх значимості для вирішення даної справи – це:

1) збирання доказів;

2) оцінка доказів;

3) фіксація доказів;

4) виявлення доказів;

5) перевірка доказів.

6. Збирання доказів – це:

1) виявлення особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і судом, а також подання доказів учасниками процесу, підприємствами, установами, організаціями і громадянами;

2) закріплення доказів особою, яка провадить дізнання;

3) дослідження всіх зібраних по справі доказів;

4) визначення сили доказів;

5) діяльність безпосередніх учасників доказування, наділених в силу кримінально-процесуального закону правом представляти органу дізнання виявлену ними доказову інформацію.

7. Джерела доказів – це:

1) певна доказова інформація;

2) інформація, яка підлягає доказуванню;

3) факти, які підлягають доказуванню;

4) певні носії доказової інформації, тобто, відомості про факти, які підлягають доказуванню;

5) всі відповіді вірні.

8. Носіями доказової інформації можуть бути:

1) особи;

2) тварини;

3) предмети;

4) чутки;

5) всі варіанти вірні.

9. Речовими доказами є предмети, які були:

1) знаряддям вчинення злочину;

2) предмети, які зберегли на собі сліди злочину;

3) особи, які є свідками по справі;

4) гроші, цінності, нажиті чесним шляхом;

5) викрадене майно.

10. Особливості процесу доказування полягають у тому, що:

1) кожна стадія має притаманне тільки для неї коло засобів доказування – пізнавальних дій;

2) у кожній справі є власні об’єкти доказування;

3) у кожній справі визначаються винність особи;

4) для кожної стадії можуть бути специфічними межі доказування;

5) у кожній стадії наводяться певні аргументи.

11. Слідчий, прокурор та суд збирання доказів здійснюють шляхом:

1) провадження слідчих дій;

2) перевірок;

3) вилученню і збереженню різних доказів;

4) витребування від установ, підприємств, організацій та від посадових осіб і громадян предметів та документів, які можуть встановлювати необхідні у справі фактичні дані;

5) незаконного проведення ревізій.

12. Збирання доказів – поняття комплексне. Воно включає у себе їх:

1) виявлення (пошук, розшук);

2) отримання;

3) фіксацію;

4) вилучення та збереження доказів;

5) всі варіанти вірні.

13. Збирання (виявлення) доказів полягає у:

1) виявленні доказів особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором і судом;

2) розумовій діяльності, що здійснюється в логічних формах зі встановленням достовірності чи недостовірності доказів;

3) поданні доказів учасниками процесу, підприємствами, установами, організаціями і громадянами;

4) діяльність учасників доказування у виявленні ними доказової інформації;

5) всі відповіді правильні.

14. Дослідження (перевірка) доказів полягає у:

1) збиранні доказів слідчим і прокурором;

2) всі зібрані у справі докази повинні об’єктивно дослідити і перевірити слідчий, прокурор, суд;

3) це діяльність безпосередніх учасників доказування, наділених чинних кримінально-процесуальних законом правом представляти слідчому, прокурору, судді виявлену ними доказову інформацію для прийняття того чи іншого кримінально-процесуального рішення;

4) дослідження доказів проводиться шляхом їх аналізу, зіставлення з іншими доказами, а також шляхом проведення додаткових слідчих чи судових дій з метою пошуку нових доказів, підтвердження або, навпаки, спростування доказів, вже зібраних у справі;

5) всі відповіді правильні.

15. До способів збирання доказів з метою подальшої їх перевірки і оцінювання слідчим, прокурором, суддею (судом) належать:

1) право у встановленому законом порядку викликати будь-яких осіб для допиту як свідків і потерпілих або як експертів для подання висновків;

2) вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, що можуть встановити необхідні в справі фактичні дані;

3) аналіз, дослідження змісту фактичних даних і їх джерел з точки зору вичерпності, несуперечності, логічної послідовності викладу свідчень;

4) не вимагати проведення ревізій;

5) всі відповіді правильні.

16. Найбільш поширеним способом збирання і перевірки доказів на стадії досудового розслідування є:

1) виявлення органом прокуратури або судом ознак злочину;

2) одержання пояснень від громадян або посадових осіб, які мають ті або інші дані про подію злочину;

3) одержання повідомлень від громадян або посадових осіб, які мають ті або інші дані про подію злочину;

4) повідомлення, опубліковані в пресі;

5) всі відповіді правильні.

17. До процесуальних джерел доказів не належить:

1) показання;

2) речові докази;

3) документи;

4) висновки експертів;

5) жодної правильної відповіді.

18. За способом формування докази поділяються на:

1) обвинувальні та виправдувальні;

2) первинні та вторинні;

3) первинні та похідні;

4) особові та речові;

5) законні та незаконні.

19. Речові докази – це:

1) матеріальні об’єкти, які є знаряддям вчинення правопорушення;

2) відбитки пальців;

3) це ті, які вказують на подію злочину;

4) обставини, які відображаються у пам’яті людини;

5) обставини, які обтяжують відповідальність.

20. Первинні докази – це:

1) отримання інформації з першоджерела;

2) отримання інформації із ЗМІ;

3) отримання інформації від очевидців;

4) отримання інформації від свідків;

5) все перераховане вище.

21. Не визнаються процесуальними джерелами доказів:

1) показання слідчого;

2) речові докази;

3) документи;

4) думки свідків;

5) спостереження експертів.

22. Докази є допустимими у випадку, якщо:

1) вони отримані в порядку, встановленому КПК;

2) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

3) докази отримані внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи погрози застосування такого поводження;

4) було порушено права особи на захист;

5) отримано показання чи пояснення від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.

23. Документ, який є доказом, повинен зберігатися у кримінальні справі протягом:

1) 1 року;

2) 3 років;

3) 10 років;

4) 15 років;

5) усього часу кримінального провадження.

24. Показання підозрюваного або обвинуваченого, в яких вони правдиво або неправдиво викривають інших осіб у вчиненні інкримінованого їм злочину, – це:

1) свідчення;

2) алібі;

3) обмова;

4) самообмова;

5) явка з повинною.

25. Алібі – це:

1) показання підозрюваного або обвинуваченого, в яких вони правдиво або неправдиво викривають інших осіб у вчиненні інкримінованого їм злочину;

2) твердження підозрюваного або обвинуваченого про те, що вони не могли вчинити інкримінованого їм злочину, оскільки у момент його вчинення перебували в іншому місці;

3) докладний опис проведених особою, що володіє спеціальними знаннями досліджень та зроблені за їх результатами висновки;

4) визнання підозрюваним або обвинуваченим своєї причетності до злочину;

5) особлива негласна слідча (розшукова) дія, яка встановлює винуватість особи.