1. джерела доказової інформації;

2. кримінально-процесуальні докази;

3. Межі доказування;

4. правильні відповіді 1) і 2);

5. немає правильної відповіді.

12. У якій формі здійснюється фіксація доказової інформації:

1. складання протоколів слідчих дій;

2. складання постанов про приєднання до справи предметів та документів;

3. застосування фото- та кінозйомки, звуко- та відеозапису;

4. виготовлення планів, схем, зліпків та відбитків слідів;

5. всі відповіді правильні.

13. Доказування у кримінальному провадженні – це:

1. різновид процесу впізнання;

2. діяльність слідчого, прокурора і судді щодо виявлення і збирання доказів та їх процесуальних джерел;

3. перевірка достовірності та правильності доказів;

4. з’ясування змісту доказової інформації;

5. встановлення істини у справі.

13. Елементами процесу доказування є:

1) виявлення та збирання доказів;

2) виявлення норми, яка підлягає застосуванню;

3) з’ясування змісту правової норми;

4) затвердження та перевірка доказів;

5) оцінка доказів.

15. Слідчі дії проводяться:

1) з ініціативи слідчого;

2) за вказівкою прокурора, начальника слідчого відділу або за клопотанням осіб, що беруть участь у справі;

3) з ініціативи суду;

4) з ініціативи експерта;

5) всі відповіді правильні.

16. Способи фіксації доказів та їх джерел:

1) журнал судового засідання;

2) в суді першої інстанції та апеляційному провадженні — протоколів судового засідання, винесення постанов особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором про приєднання до справи предметів і документів, застосування фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, виготовлення планів, схем, зліпків і відбитків слідів;

3) перелік є вичерпним і зазначеним у Кримінальному кодексі;

4) складання протоколів слідчих дій, науково-технічні засоби;

5) всі відповіді правильні.

17. Кінцевою метою перевірки доказів є:

1) доведення вини підсудного;

2) встановлення вірогідності або невірогідності фактичних даних;

3) направлення справи до суду;

4) швидший розгляд справи;

5) закриття справи.

18. Яким процесуальним документом фіксуються слідчі дії:

1) ухвалою;

2) вироком;

3) протоколом;

4) клопотанням;

5) наказом.

19. Протокол слідчої дії підписують:

1) лише особа, що провадить певну слідчу дію;

2) всі учасники слідчої дії;

3) лише особа, щодо якої проводиться слідча дія;

4) лише поняті;

5) поняті та слідчий.

20. Якщо для проведення слідчої дії обов’язково потрібні поняті, їх може бути не менше:

1) одного;

2) трьох;

3) п’яти;

4) двох;

5) десятьох.

21. Достатність доказової інформації – це:

1) докази у своїй сукупності встановлюють усі обставини справи;

2) докази, які не впливають на правосудне рішення;

3) не встановлюють усі обставини справи;

4) немає правильного твердження;

5) всі перераховані вище.

Тема 7. Учасники доказування у кримінальному провадженні.

7.1. Поняття та класифікація учасників доказування.

7.2. Службові та посадові особи, які ведуть чи здійснюють кримінальне процесуальне доказування.

7.3. Особи, які захищають у доказуванні власні інтереси чи представляють інтереси інших осіб.

7.4. Особи, які сприяють доказуванню і здійсненню правосуддя.

7.1. Поняття та класифікація учасників доказування.

Відповідно до п.25 ст.3 КПК України, учасники кримінального провадження є сторони кримінального провадження, потерпілий та його представник та законний представник, цивільний позивач та його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник та законний представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа щодо майна якої вирішується питання про арешт, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядний. Сторонами кримінального провадження є:

- з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор а також потерпілий, його представник та законний представник у справах приватного обвинувачення;

- з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа стосовної якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалось питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники.

Отже, учасники (сторони) кримінального провадження – це відповідні державні органи, службові особи які провадять процес та інші особи, які залучаються до нього, вступають між собою у процесуальні правовідносини, набувають процесуальних прав і обов'язків. При цьому, обов’язковою стороною таких правовідносин є службова особа, яка здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень або судове провадження.

Учасники кримінальної процесуальної діяльності розрізняються за своїм процесуальним становищем, виконують різні процесуальні функції та завдання, переслідують неоднакову мету тощо.

Прийнята така класифікація учасників кримінально-процесуальної діяльності:

1) Державні органи і службові особи кримінального провадження - повноважні представники держави, як такі, що залучають до його сфери всіх інших учасників, це: суд (професійний суддя, склад професійних суддів, суд присяжних), слідчий суддя, керівник органу досудового розслідування, керівник органу прокуратури, прокурор, органи досудового розслідування, слідчий, оперативні підрозділи, інші службові особи, уповноважені на вчинення процесуальних дій.

2) Особи, які захищають свої або представляють інтереси в кримінальному провадженні (сторона захисту): підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їхні захисники та законні представники.

3) Потерпілий, його представник та законний представник.

4) Інші учасники кримінального провадження: заявник (ст. 60 КПК), цивільний позивач (ст. 61 КПК), цивільний відповідач (ст. 62 КПК), їх представники (ст. 63 КПК), законний представник цивільного позивача (ст. 64 КПК), представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження (ст. 64-1 КПК), свідок (ст. 65 КПК), перекладач (сурдоперекладач) - (ст. 68 КПК), експерт (ст. 69 КПК), спеціаліст (ст. 71 КПК), поняті (ч. 7 ст. 223 КПК), батьки або інші законні представники неповнолітнього (ст. 488 КПК), педагоги, психологи, лікарі (під час допиту неповнолітнього) - (ст. 491 КПК), статисти, секретар судового засідання (ст. 73 КПК), судовий розпорядник (ст. 74 КПК) та інші.

5) Представники служби у справах дітей та уповноваженого підрозділу органів Національної поліції можуть брати участь у судовому розгляді (ст. 496 КПК), мають право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експерту, висловлювати думку з приводу доцільних заходів щодо обвинуваченого з метою його перевиховання.