Практичне заняття План

1. Доказове право в системі кримінального процесуального права.

2. Поняття та предмет теорії доказів, її суть і значення.

3. Гарантії встановлення істини у справі, інші конституційні та процесуальні принципи доказування.

4. Історичні аспекти розвитку доказового права: обвинувальна (змагальна), інквізиційна (слідчо-розшукова), змішана (континентальна, слідчо-судова) форми процесу та відповідні їм теорії доказів.

Завдання для самостійного вивчення:

1. Особливість норм доказового права та їх характеристика.

2. Теорія доказів і практична діяльність органів досудового розслідування та суду.

3. Співвідношення теорії доказів з іншими галузями права.

4. Поняття та предмет теорії доказів, її суть і значення.

5. Місце теорії доказів у системі наукових знань.

Завдання до теми

Задача 1.

Затриманий за підозрою у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю Щедрій під час допиту заявив, що він повністю визнає себе винним, але вчинених ним дій не пам’ятає, що й було зафіксовано в протоколі.

Чи можна вважати, що в результаті допиту були одержані покази підозрюваного, які можуть бути покладені в основу обвинувачення?

Задача 2.

Студент Кельбас вчинив замах на вбивство викладача Сорокіна. У результаті удару ножем було наскрізь пробито посвідчення викладача інституту, яке лежало у зовнішній лівій кишені піджаку.

Чи матиме таке посвідчення значення доказу по справі?

Відповідь обґрунтуйте.

Тести

1. Доказове право включає в себе норми, які встановлюють:

1) умови допустимості й належності доказів;

2) доступність доказів;

3) підстави отримання доказів;

4) способи використання доказів;

5) вину особи.

2. Для теорії доказів притаманні такі специфічні методи:

1) гносеологічний;

2) індуктивний;

3) історико-юридичний;

4) порівняльно-правовий;

5) описово-аналітичний.

3. У теорії доказів застосовуються такі загально наукові методи:

1) контрольно-соціологічний;

2) спостереження;

3) порівняння;

4) індукція та дедукція;

5) дослідження.

4. Які процесуальні гарантії у доказовому праві та доказуванні:

1. принцип законності;

2. принцип повного, об’єктивного, всебічного дослідження всіх обставин справи;

3. презумпція невинуватості;

4. право на захист;

5. всі відповіді правильні.

5. До загальної частини доказового права на­лежать кримінально-процесуальні норми, які визначають:

1) зміст та порядок проведення окремих гласних і негласних слідчих (розшукових) дій в процесі доказування;

2) особливості збирання, перевірки та оцінки окремих видів доказів;

3) специфіку доказування у випадку особливих порядків провадження;

4) права і обов'язки суб’єктів доказування тобто суду та сторін кримінального провадження;

5) порядок здійснення екстрадиції.

6. Особлива частина доказового права включає норми, які регулюють:

1) встановлюють належність і допустимість доказів або, навпаки, – недопустимість;

2. окреслюють обставини, які підлягають доказуванню;

3) вихідні положення збирання та оцінки доказів;

4) права і обов'язки суб’єктів доказування;

5) особливості збирання, перевірки та оцінки окремих видів доказів.

7. Джерелами доказового права є:

1. кримінальний кодекс;

2. закон України «Про громадянство»;

3. закон України «Про мови»;

4. закон України «Про судову експертизу»;

5. закон України «Про здійснення доказування у кримінальному провадженні».

8. Процес доказування – це:

1) частина науки кримінального процесу;

2) фактичні дані, на підставі яких орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння;

3) формування доказів і їх процесуальних джерел по виявленню, дослідженню, збиранню, перевірці, закріпленню та оцінці доказів;

4) сфера кримінально-процесуальної діяльності адвоката та інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи;

5) обґрунтування висновків з метою встановлення об’єктивної істини і прийняття на її основі правильного, законного, обґрунтованого і справедливого рішення.

9. Предметом теорії доказів є:

1) доказове право як система юридичних норм, що регулюють мету, зміст, порядок, межі й правові засоби збирання, дослідження, перевірки, закріплення й оцінки доказів, обґрунтованість і вмотивованість висновків правозастосовних органів у ході процесуального доказування;

2) суспільні відносини, які виникають під час збирання та оцінки доказів;

3) аналіз основних понять вчення про докази, дослідження принципів доказування, історії відповідних інститутів, питання доказового права та його застосування у кримінальному процесі багатьох зарубіжних країн;

4) обґрунтованість і вмотивованість висновків правозастосовних органів у ході процесуального доказування;

5) всі відповіді правильні.

10. Система теорії доказів – це:

1) сукупність норм доказової інформації;

2) достатність;

3) взаємозв’язок у розміщенні елементів її змісту;

4) кодифікація доказів;

5) всі відповіді правильні.

11. Метою доказування є:

1) здійснення правосуддя;

2) розкрити вчинений злочин;

3) боротьба зі злочинністю;

4) встановлення істини у справі;

5) жодної вірної відповіді.

12. Норми доказового права містяться у:

1) кримінальному кодексі;

2) цивільному кодексі;

3) кримінально-виконавчому кодексі;

4) кримінальному процесуальному кодексі;

5) трудовому кодексі.

13. Фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, – це:

1. докази;

2. покази свідка;

3. джерела доказів;

4. висновок експерта;

5. правильної відповіді немає.