- •Доказування у кримінальному провадженні
- •Тема 10. Доказування у судовому провадженні
- •Тема 11. Особливості доказування у кримінальному провадженні щодо окремих категорій справ.
- •Тема 1: Поняття та зміст теорії доказування у кримінальному провадженні.
- •1.1. Поняття доказового права
- •1.2. Завдання кримінального процесуального законодавства у призмі доказового права
- •1. Поняття доказового права.
- •1.2. Завдання кримінального процесуального законодавства у призмі доказового права
- •1. 3. Історичні етапи розвитку доказового права.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення:
- •Завдання до теми
- •Тема 2 : Кримінальні процесуальні джерела доказів
- •2.1. Поняття джерел доказів у кримінальному провадженні.
- •2.2. Класифікація джерел доказів
- •1. Поняття джерел доказів у кримінальному провадженні
- •2.2. Класифікація джерел доказів
- •2) Предмет доказування;
- •Тема 3. Поняття та ознаки доказів. Класифікація доказів.
- •3.2. Належність, допустимість, достовірність і достатність доказової інформації у справі.
- •3.3. Поняття та класифікація доказів. Правила користування непрямими доказами у кримінальному процесі.
- •3.1. Поняття і значення доказування. Поняття доказів.
- •3.2. Належність, допустимість, достовірність і достатність доказової інформації у справі.
- •3.3. Поняття та класифікація доказів. Правила користування непрямими доказами у кримінальному процесі.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Завдання до теми
- •Тема 4 : Предмет, межі та суб’єкти доказування в кримінальному процесі
- •1. Предмет доказування в кримінальному процесі.
- •4. 2. Межі доказування у кримінальному процесі
- •4. 3. Суб’єкти доказування
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Завдання до теми
- •1) Предмет доказування;
- •2) Межі доказування;
- •1) Предмет доказування;
- •2) Межі доказування;
- •5.2. Порядок перевірки та оцінки доказів.
- •6.2. Класифікація версій.
- •6.3. Порядок висунення та перевірки слідчих та судових версій.
- •3. Порядок висунення та перевірки слідчих та судових версій.
- •Межі доказування;
- •7.2. Службові та посадові особи, які ведуть чи здійснюють кримінальне процесуальне доказування.
- •7.3. Особи, які захищають у доказуванні власні інтереси чи представляють інтереси інших осіб.
- •7.4. Особи, які сприяють доказуванню і здійсненню правосуддя.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення:
- •Завдання до теми
- •8. 2. Напрями захисту доказової інформації.
- •10.2. Поняття, порядок та межі доказування в судовому провадженні з перегляду судових рішень.
- •Глосарій
- •Нормативно-правові акти
- •Спеціальна література
Тема 1: Поняття та зміст теорії доказування у кримінальному провадженні.
1.1. Поняття доказового права
1.2. Завдання кримінального процесуального законодавства у призмі доказового права
1.3. Історичні етапи розвитку доказового права
1. Поняття доказового права.
Успішне виконання завдань кримінального провадження вимагає від осіб і органів, які ведуть процес, встановлення в кожній кримінальній справі наявності або відсутності обставин (доказів), які мають значення для справи і за допомогою яких встановлюється істина.
Сформулювавши завдання провадження, в законодавчому порядку перераховано також, які обставини розслідуваної справи підлягають встановленню, порядок, межі й процесуальне забезпечення збирання, закріплення, перевірки й оцінки інформації, яка може мати доказове значення, а також коло службових осіб, компетентних здійснювати доказування.
Норми кримінального процесуального права, які регулюють порядок виявлення, збирання, закріплення, перевірки та оцінки доказової інформації у кримінальній справі відповідними суб’єктами доказування, становлять інститут доказового права.
Доказове право включає в себе норми, які встановлюють:
1. Мету і предмет доказування.
2. Поняття доказування, доказів та їх систему.
3. Умови допустимості й належності доказів.
4. Особливості збирання, перевірки і оцінки окремих видів доказів.
5. Способи доказування.
6. Проведення слідчих та розшукових дій, які дозволено використовувати для доказування.
7. Права та обов’язки осіб, які беруть участь у доказуванні, а також особливості доказування в окремих категоріях кримінальних справ.
Норми доказового права не зводяться лише до формальних приписів, які встановлюють і регулюють перелічені вище питання. Вони водночас виступають і гарантією досягнення істини в кожній конкретній справі та гарантією прав, свобод й інтересів осіб, які потрапляють в сферу кримінального процесу, і, в першу чергу, – сторін провадження.
У процесуальній літературі норми доказового права прийнято поділяти на дві частини: загальну і особливу.
До загальної частини доказового права належать кримінально-процесуальні норми, які:
Подають поняття доказів та їх систему (ст. 84 КПК).
2. Встановлюють належність і допустимість доказів або навпаки – недопустимість (ст. 85 – 90 КПК).
Окреслюють обставини, які підлягають доказуванню (ст. 91 КПК).
4. Вихідні положення збирання та оцінки доказів (ст. 93 – 94 КПК).
5. Права і обов'язки суб’єктів доказування тобто суду та сторін кримінального провадження (ст. 9, 92, 20, 23, відповідні статті § 1 – 4 Глави 3 КПК).
Особлива частина доказового права включає норми, які регулюють:
1. Зміст та порядок проведення окремих гласних і негласних слідчих (розшукових) дій в процесі доказування (глава 20 – 21 КПК).
2. Особливості збирання, перевірки та оцінки окремих видів доказів (наприклад, перевірка достовірності показань свідка ст. 96 КПК).
3. Специфіку доказування у випадку особливих порядків провадження (наприклад, щодо неповнолітніх – ст. 485 КПК) або на різних стадіях процесу.
Джерелами доказового права є: Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс, окремі закони України: "Про прокуратуру", "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", "Про міліцію", "Про оперативно - розшукову діяльність, "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу" тощо.