5.2. Порядок перевірки та оцінки доказів.

Оцінка доказів.

Оцінка доказів є підсумком їх перевірки і полягає в тому, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).

Оцінка доказів є необхідною передумовою для прийняття остаточного рішення у справі.

Оцінка доказів включає в себе два напрями: аналіз і синтез.

1. Аналіз доказів означає:

а) розмежування всієї сукупності зібраних по справі доказів на окремі докази, відокремлення кожного доказу від інших доказів;

б) розмежування кожного доказу на його складові частини, виділення в ньому окремих фактів;

в) співставлення окремих елементів кожного доказу один з одним і кожного доказу з іншими доказами.

2. Синтез доказів означає отримання висновків із зібраних по справі доказів, встановлення на підставі всіх доказів тих фактів і обставин справи, що розслідуються і розглядаються судом.

Аналіз і синтез в оцінці доказів пов’язані між собою, і між ними існує зв’язок. Практично це означає, що під час розслідування і розгляду справи слідчий і суддя аналізують всі зібрані по справі докази і на їх підставі встановлюють ті чи інші факти, виходячи з яких збираються нові докази та робляться нові висновки. Весь процес дослідження обставин справи уособлює рух слідства від відомих фактів до фактів невідомих, поки всі суттєві обставини справи не будуть з’ясовані, а це і є співвідношення аналізу і синтезу.

Тема 6. Поняття, сутність та класифікація слідчих та судових версій

6.1. Поняття та сутність слідчих та судових версій.

6.2. Класифікація версій.

6.3. Порядок висунення та перевірки слідчих та судових версій.

6.1. Поняття та сутність слідчих та судових версій.

Доказування як пізнання істини по кримінальній справі підпорядковується певним логічним правилам, згідно з якими проходить пізнання тих явищ, які мали місце у минулому, нагромаджується певний фактичний матеріал, який підлягає аналізу, з’ясовуються окремі деталі, після чого робиться узагальнюючий висновок про всі події, які досліджуються. На підставі тих даних, що вже є, будується певна гіпотеза, яка в кримінальному процесі називається версією.

Версія – це різновид гіпотези, обґрунтоване припущення про обставини, за яких відбулося кримінальне правопорушення і про особу, яка могла його вчинити.

6.2. Класифікація версій.

За галузевою ознакою версії поділяються:

1. Розшукові або оперативні версії – це припущення про місце перебування осіб, які вчинили злочин, про наявність співучасників, про місцезнаходження предметів, речей та іншої доказової інформації. Такі версії відрізняються високим ступенем невизначеності, оскільки для їх формування не завжди є достатня кількість доказової інформації.

Розшукові версії тісним чином пов’язані зі слідчими – найбільш важливими у розслідуванні злочинів, це розумова (інтелектуальна) робота слідчого, пов’язана з аналізом і співставленням наявної у справі інформації або її пошуком. Слідчий висуває припущення різних видів, вибираючи з них ті, які мають найвищу ступінь ймовірності.

2. Експертні версії – це науково обґрунтоване припущення експерта про сутність та походження певних фактів чи явищ, які мають значення для правильного вирішення справи. Безпосередньо проводячи дослідження, експерт припускає орієнтовний час події злочину, характер нанесених пошкоджень, хімічне чи органічне походження слідів тощо.

3. Судові версії – це діяльність судді по аналізу й оцінці доказової інформації, яка зібрана в обвинувальному акті, його припущення про послідовність вчинення злочину і дії особи, яка його вчинила. За своєю суттю судові версії можуть повторювати слідчі та експертні або, навпаки, – не співпадати, результатом чого є ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.

Якщо матеріали справи дають підстави для декількох гіпотез, всі вони перевіряються доти, поки не підтвердиться тільки одна, а всі інші відпадають. Дослідження відбувається індуктивним шляхом – від окремих фактів до більш загальних висновків і дедуктивним шляхом – від тих чи інших узагальнюючих положень до окремих висновків відносно окремих фактів, обставин і окремих їх ознак, сторін. Як усякий процес пізнання, процес доказування по кримінальній справі – це розумова робота слідчого і судді над збиранням, перевіркою та оцінкою доказів (ст. 93 – 94 КПК).