- •Доказування у кримінальному провадженні
- •Тема 10. Доказування у судовому провадженні
- •Тема 11. Особливості доказування у кримінальному провадженні щодо окремих категорій справ.
- •Тема 1: Поняття та зміст теорії доказування у кримінальному провадженні.
- •1.1. Поняття доказового права
- •1.2. Завдання кримінального процесуального законодавства у призмі доказового права
- •1. Поняття доказового права.
- •1.2. Завдання кримінального процесуального законодавства у призмі доказового права
- •1. 3. Історичні етапи розвитку доказового права.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення:
- •Завдання до теми
- •Тема 2 : Кримінальні процесуальні джерела доказів
- •2.1. Поняття джерел доказів у кримінальному провадженні.
- •2.2. Класифікація джерел доказів
- •1. Поняття джерел доказів у кримінальному провадженні
- •2.2. Класифікація джерел доказів
- •2) Предмет доказування;
- •Тема 3. Поняття та ознаки доказів. Класифікація доказів.
- •3.2. Належність, допустимість, достовірність і достатність доказової інформації у справі.
- •3.3. Поняття та класифікація доказів. Правила користування непрямими доказами у кримінальному процесі.
- •3.1. Поняття і значення доказування. Поняття доказів.
- •3.2. Належність, допустимість, достовірність і достатність доказової інформації у справі.
- •3.3. Поняття та класифікація доказів. Правила користування непрямими доказами у кримінальному процесі.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Завдання до теми
- •Тема 4 : Предмет, межі та суб’єкти доказування в кримінальному процесі
- •1. Предмет доказування в кримінальному процесі.
- •4. 2. Межі доказування у кримінальному процесі
- •4. 3. Суб’єкти доказування
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Завдання до теми
- •1) Предмет доказування;
- •2) Межі доказування;
- •1) Предмет доказування;
- •2) Межі доказування;
- •5.2. Порядок перевірки та оцінки доказів.
- •6.2. Класифікація версій.
- •6.3. Порядок висунення та перевірки слідчих та судових версій.
- •3. Порядок висунення та перевірки слідчих та судових версій.
- •Межі доказування;
- •7.2. Службові та посадові особи, які ведуть чи здійснюють кримінальне процесуальне доказування.
- •7.3. Особи, які захищають у доказуванні власні інтереси чи представляють інтереси інших осіб.
- •7.4. Особи, які сприяють доказуванню і здійсненню правосуддя.
- •Практичне заняття План
- •Завдання для самостійного вивчення:
- •Завдання до теми
- •8. 2. Напрями захисту доказової інформації.
- •10.2. Поняття, порядок та межі доказування в судовому провадженні з перегляду судових рішень.
- •Глосарій
- •Нормативно-правові акти
- •Спеціальна література
7.2. Службові та посадові особи, які ведуть чи здійснюють кримінальне процесуальне доказування.
Загальна характеристика державних органів і службових осіб кримінального провадження як повноважних представників держави.
Професійний суддя – серед учасників, які наділені владними повноваженнями, посідає особливе місце, оскільки лише йому належить право визнати особу винуватою у вчиненні кримінального правопорушення і шляхом постановлення вироку, від імені держави - піддати покаранню (ч. 1, п.23 ст. 3 КПК).
Кримінальне провадження здійснюється:
а) у суді першої інстанції суддею одноособово, а якщо санкція передбачає строк більше десяти років - колегіально у складі трьох суддів; довічне позбавлення волі - у складі трьох суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних; стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище (ст. 9 Закону України "Про державну службу") – колегіально у складі трьох суддів, які мають стаж роботи не менше п'яти років або судом присяжних у складі двох суддів, зі стажем не менше п'яти років та трьома присяжними – якщо передбачено довічне позбавлення волі.
б) в апеляційному порядку – колегіально у складі не менше трьох суддів, стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище - п'яти суддів, зі стажем не менше семи років.
в) у касаційному порядку - колегіально у складі не менше трьох суддів, стосовно особливо відповідальних службових осіб – сім суддів зі стажем не менше десяти років.
д) у Верховному Суді України – колегіально судом. Засідання є правомочним за умови присутності не менше двох третин суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, а у випадку встановлення міжнародною судовою установою порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом - за умови присутності на засіданні не менше двох третин суддів від складу Верховного Суду України (ст. 453 КПК).
е) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самому кількісному складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально). Більш детальніше – ст. 31 КПК.
Слідчий суддя – це суддя суду першої інстанції, голова чи за його визначенням інший суддя апеляційного суду, до повноважень якого належить здійснення судового контролю за дотриманням прав та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду (п. 18 ст. 3 КПК). Наприклад, він постановляє ухвалу про здійснення приводу такої особи (ст. 142 КПК), про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (ст. 151 КПК), приймає рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ч. 3 ст. 246 КПК) та інше.
Керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю НАБУ та його заступники які діють у межах своїх повноважень (п. 8 ст. 3, 39 КПК). Здійснює досудове розслідування і наділений повноваженнями слідчого, визначає слідчого для розслідування, вмотивованою постановою відсторонює слідчого від проведення розслідування, погоджує проведення слідчих (розшукових) дій та продовжує строк їх проведення тощо. Зобов'язаний виконувати доручення та вказівки прокурора, які даються у письмовій формі.
Керівник органу прокуратури, прокурор (Розділ 7 Конституції, закон України "Про прокуратуру", п. 9, 15 ст. 3, ст. 36-37 КПК) - є самостійним у своїй процесуальній діяльності, здійснює нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва розслідуванням, розпочинає його, доручає слідчому проведення слідчих (розшукових) гласних і негласних дій, а в окремих випадках особисто їх проводить чи доручає їх проведення оперативним підрозділам; ініціює перед керівником органу розслідування питання про відсторонення слідчого від розслідування; скасовує незаконні постанови слідчих, повідомляє особу про підозру, затверджує чи відмовляє в затвердженні обвинувального акту, підтримує державне обвинувачення в суді або відмовляється від підтримання та інше (ст.36 КПК).
Органами, що здійснюють досудове слідство є
1. Слідчі підрозділи:
а) органів Національної поліції;
б) органів безпеки;
в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства;
г) органів державного бюро розслідувань.
2. Підрозділи детективів, підрозділ внутрішнього контролю НАБУ України (ст. 38).
Досудове розслідування кримінальних проступків повноваження слідчого здійснюють співробітники інших підрозділів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Державне бюро розслідувань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до 1 - 3 категорій посад, суддями та працівниками правоохоронних органів (Президент, Голова Верховної Ради, народні депутати, члени Кабінету Міністрів України та інші).
Слідчий (п. 17 ст. 3, ст. 40) – службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю НАБУ, уповноважена в межах компетенції, визначеної КПК України. Основні повноваження слідчого зазначені в ст. 40 КПК України.
Слідчий зобов'язаний виконувати письмові вказівки прокурора. У випадках відмови прокурора підтримати клопотання слідчого до слідчого судді (напр., щоб змінити запобіжний захід - ст. 200 КПК), слідчий має право звернутися до керівника органу досудового розслідування, який може звернутися до прокурора вищого рівня (останній протягом трьох днів дає відповідь).
Оперативними підрозділами є підрозділи:
органів Національної поліції,
органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства,
органів безпеки,
органів Державної пенітенціарної служби України,
органів Державної прикордонної служби України,
Співробітники оперативних підрозділів здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії за письмовим дорученням слідчого, прокурора і під час цього користуються повноваженнями слідчого (ст.41 КПК України).
Іншими службовими особами, уповноваженими вчиняти процесуальні дії, є:
1) керівник дипломатичного представництва чи консульства України - у разі вчинення кримінального правопорушення на території цього представництва чи консульства за кордоном;
2) капітан судна України - у разі вчинення кримінального правопорушення на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (ст. 519 КПК).
